розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Литвиненко Оленою Леонідівною, на постанову апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Березовенко Р. В., Коцюрби О. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № KIO0GA00000396, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 79 000 доларів США строком до 27 квітня 2017 року.

Для забезпечення виконання кредитного договору 27 квітня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. У пункті 34 договору іпотеки було встановлено, що вартість іпотеки складає 99 000 доларів США, що еквівалентно 499 950 грн.

Остання оплата за кредитним договором була здійснена відповідачем 27 серпня 2010 року в сумі 400 доларів США.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 17 березня 2014 року за кредитом утворилась заборгованість у розмірі 157 234,16 доларів США, що по курсу НБУ становить 1 509 447,96 грн та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 54 699,53 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 47 665,97 доларів США, заборгованості за комісією за користуванням кредитом у розмірі 6 794 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 40 562,52 доларів США, штрафу (фіксована складова) у розмірі 26,04 доларів США, штрафу (процентна складова) у розмірі 7 486,10 доларів США.

АТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 157 234,16 доларів США, що по курсу НБУ становить 1 509 447,96 грн та складається із:

заборгованості за кредитом у розмірі 54 699,53 доларів США;

заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 47 665,97 доларів США;

заборгованості за комісією за користуванням кредитом у розмірі 6 794 доларів США;

пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 40 562,52 доларів США;

штрафу (фіксована складова) у розмірі 26,04 доларів США;

штрафу (процентна складова) у розмірі 7 486,10 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року у складі судді Кравченка М. В. у задоволенні позовних вимог АТ "КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доводи позивача щодо розміру заборгованості є непереконливими, оскільки під час судового розгляду відповідач надав письмові докази про надходження до банку коштів від реалізації предмета іпотеки, які не були належно враховані банком у розрахунку заборгованості. При пред`явленні позову банк приховав від суду інформацію про наявність виконавчого напису нотаріуса та процедуру виконавчого провадження щодо заборгованості за кредитним договором. Зобов`язання представника позивача щодо подання належного розрахунку заборгованості під час судового засідання не були виконані. Належних і допустимих доказів на спростування поданих відповідачем доказів позивач не надав. Крім того суд встановив, що із позовом банк звернувся до суду з пропуском позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем.

Також суд першої інстанції зазначив, що виконавчим написом було встановлено обов`язок направлення виручених від продажу майна відповідача коштів саме на погашення заборгованості за тілом кредиту, у той час як банк розділив цю суму, частково направивши її на погашення тіла кредиту, а частково - на погашення штрафних санкцій. За таких умов структура заборгованості, яка була визначена нотаріусом, не відповідає структурі заборгованості, визначеної банком в його розрахунку, тому вимога про її стягнення не підлягає до задоволення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Верланова С. М., Фінагєєва В. О., апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довів обставин, які б породжували такі правові наслідки, як виникнення у відповідача зобов`язання сплатити кошти у розмірі, визначеному в позові. Позивач дізнався про порушення своїх прав після невиплати відповідачем чергового платежу у вересні 2010 року згідно з графіком визначеним кредитним договором. Позивач реалізував своє право на захист порушених прав у позасудовому порядку шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса 04 жовтня 2010 року та звернення його до примусового виконання і звернувся до суду з позовом лише 01 квітня 2014 року, тобто, після спливу позовної давності.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не з`ясував порядок надходження коштів від реалізації квартири відповідача на рахунок банку, а також не встановив, за яким офіційним курсом гривні до долара США позивач здійснив перерахунок заборгованості, та чи є правові підстави для задоволення вимог кредитора про стягнення пені. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог статей 212- 214 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог та не визначився з підставами застосування позовної давності до спірних правовідносин. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що у позові відмовлено і за недоведеністю, і за пропуском позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року № KIO0GA00000396 у розмірі 102 365,50 доларів США, що станом на 17 березня 2014 року по курсу НБУ становить 982 708,80 грн, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 54 699,53 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 47 665,97 доларів США. У задоволенні іншої частини позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що застосований банком порядок зарахування коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, не порушує ні умови договору між сторонами, ні вимоги закону. Оскільки на примусовому виконанні у ВДВС Обухівського МРУЮ знаходився виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитом і цей виконавчий напис був виконаний лише у липні 2013 року, саме з цього часу банк довідався, що отриманих від реалізації предмета іпотеки коштів не достатньо для погашення всієї заборгованості. Тому саме з часу проведення прилюдних торгів повинна обчислюватися позовна давність для вимог за цим позовом. За таких обставин колегія суддів зробила висновок про обґрунтованість позовних вимог банку у частині стягнення тіла кредиту та відсотків. При відмові у задоволенні позовних вимог банку про стягнення комісії, пені та штрафів за кредитом апеляційний суд зазначив про безпідставність їх нарахування банком у валюті кредиту - доларах США.

Аргументи учасників справи

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому, посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що остання оплата була проведена 27 серпня 2010 року в сумі 400 доларів США і банк пропустив позовну давність для звернення із цим позовом. Також суд апеляційної інстанції не дослідів підстави збільшення розміру заборгованості за відсотками.

У червні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" через представника Литвиненко О. Л. подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову у частині відмови у стягненні заборгованості з комісії, пені, штрафів та у цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку.

Касаційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством на заборонено визначення обов`язку боржників повернути такий кредит, сплатити проценти, винагороду (комісію), неустойку у разі порушення зобов`язання за користування коштами саме в іноземній валюті. Зазначає, що виконаний договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк".

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року: відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року відзив АТ КБ "ПриватБанк" на касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду, відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без розгляду, справу призначено до судового розгляду.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційних скаргах, з таких мотивів.

Суди встановили, що 27 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та банком укладено кредитний договір № KIO0GA00000396, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 79 000 доларів США зі строком повернення до 27 квітня 2017 року.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість і банк реалізував передбачене договором правом на звернення стягнення на предмет іпотеки.

04 жовтня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу видав виконавчий напис № 1256 про звернення стягнення на квартиру, передану в іпотеку. За рахунок коштів від реалізації квартири пропонувалося задовольнити вимоги позивача в розмірі 75 440,45 доларів США, що еквівалентно 596 726,42 грн, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 68 574,91 доларів США, що еквівалентно 542 420,68 грн; заборгованість по відсоткам в сумі 6 442,40 доларів США, що еквівалентно 50 958,74 грн; комісія в сумі 158 доларів США, що еквівалентно 1 249,77 грн; пеня в сумі 265,14 доларів США, що еквівалентно 2 097,23 грн.

22 жовтня 2010 року ВДВС Обухівського РУЮ Київської області було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 04 жовтня 2010 року № 1256 про звернення стягнення на квартиру.

29 липня 2013 року відбулися прилюдні торги з продажу вказаної квартири, яка була продана за 321 200 грн. Кошти, отримані від продажу квартири у розмірі 273 341,20 грн, були перераховані ВДВС Обухівського РУЮ Київської області, які той отримав 05 серпня 2013 року, що підтверджується повідомленням ТОВ "Укпспецторг груп" від 29 липня 2013 року № 4852/13.

06 серпня 2013 року розпорядженням старшого державного виконавця Обухівського РУЮ Київської області грошові кошти у сумі 245 700 грн (отримані від реалізації квартири кошти за виключенням витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору) були направлені банку.

Банк вказував, що заборгованість за кредитом була погашена лише частково. Станом на 17 березня 2014 року сума заборгованості за кредитним договором становила 157 234,16 доларів США, що по курсу НБУ становить 1 509 447,96 грн, та складалася із: заборгованості за кредитом у розмірі 54 699,53 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 47 665,97 доларів США, заборгованості за комісією за користуванням кредитом у розмірі 6 794 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 40 562,52 доларів США, штрафу (фіксована складова) у розмірі 26,04 доларів США, штрафу (процентна складова) у розмірі 7 486,10 доларів США.

Із позовом банк звернувся у березні 2014 року.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво180 зазначено, що: "вчиненням виконавчого напису нотаріуса позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, тобто, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання. [] Встановивши, що кредитор скористався засобом позасудового захисту свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса, чим на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання на 27 липня 2012 року, а даний позов до позичальника та поручителя пред`явлено лише у квітні 2016 року, тобто зі спливом загальної позовної давності (3 роки), встановленої статтею 257 ЦК України та шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, прийшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог".

Таким чином, вчиненням 04 жовтня 2010 року виконавчого напису, яким стягнуто всю заборгованість за кредитом, банк здійснив право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту та на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання.

Із цим позовом банк звернувся у березні 2014 року.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що "відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 161/15679/15-ц (провадження № 61-765св18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта".

Тому позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 54 699,53 доларів США та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6 442,40 доларів США пред`явлені після спливу позовної давності про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем у додаткових поясненнях (Т. 1, а. с. 149-152).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином у справі, що переглядається, після вчинення 04 жовтня 2010 року виконавчого напису банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України. Тому у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів в розмірі 41 223,57 доларів США, комісії, пені та штрафів необхідно відмовити саме з підстав необґрунтованості їх нарахування.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Таким чином, доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги задовольнити частково, оскаржену постанову: у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією за користуванням кредитом, пені та штрафів змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга банку підлягає частковому задоволенню і рішення в оскарженій банком частині підлягають зміні, то судові витрати у цій частині не перерозподіляються. ОСОБА_1 сплачено за подання касаційної скарг судовий збір у розмірі 7 308 грн, який підлягає стягненню на його користь із позивача.

Керуючись статтями 141, 400 та 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Литвиненко Оленою Леонідівною, задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року у частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 54 699,53 доларів США та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 47 665,97 доларів США скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 54 699,53 доларів США та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 47 665,97 доларів США відмовити.

Постанову апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року у частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією за користуванням кредитом у розмірі 6 794 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 40 562,52 доларів США, штрафу (фіксована складова) у розмірі 26,04 доларів США, штрафу (процентна складова) у розмірі 7 486,10 доларів США змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.