розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України на постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" (далі - ДП "БМТП"), про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді.

Позовна заява мотивована тим, що наказом державного секретаря Міністерства інфраструктури України № 19-О від 23 березня 2018 року він був поновлений на посаді виконуючого обов`язки директора ДП "БМТП".

У наступному наказі державного секретаря Міністерства інфраструктури України №20-О від 26 березня 2018 року було зазначено: "припинити повноваження ОСОБА_1 з виконання обов`язків директора державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", звільнивши його 26 березня

2018 року відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України". Зі змістом вказаних наказів він ознайомився 02 квітня 2018 року. При цьому про факт існування вказаного наказу його було повідомлено листом від ДП "БМТП", який він отримав 31 березня 2018 року.

Таким чином, фактичного поновлення не відбулось. З наказами про поновлення на посаді та про звільнення він ознайомився 02 квітня 2018 року. Особа, яка фактично виконувала обов`язки директора ДП "БМТП" в період з 23 березня 2018 року по 26 березня 2018 року не звільнялась, а при його звільненні - не призначалась на цю посаду повторно. Ні відповідач, ні ДП "БМТП" не вчиняли жодних дій щодо офіційного повідомлення державного реєстратора про призначення нового керівника та про його подальше звільнення.

Крім того зазначає, що він є переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади директора ДП "БМТП", отримав погодження голови Запорізької ОДА,

а тому Міністерство інфраструктури України було зобов`язано підписати з ним контракт та призначити директором ДП "БМТП".

Вважає звільнення його з підстав, передбачених пунктом 5 частиною першою статті 41 КЗпП України незаконним. Цією нормою визначено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Зазначена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Оскільки зміни до статті 41 КЗпП України внесено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів", то ця норма може застосуватися лише щодо посадових осіб господарських товариств, тоді як ДП "БМТП" таким не є, оскільки створене та функціонує у формі державного підприємства.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства Інфраструктури України № 20-О від 26 березня 2018 року "Про керівника державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", поновити його на попередній роботі виконуючого обов`язки директора ДП "Бердянський морський торговельний порт" з 27 березня

2018 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 березня 2018 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що особа, яка обіймає посаду директора порту, здійснює організаційно-розпорядчі обов`язки, а тому є посадовою особою. Враховуючи, що наказом Міністерства інфраструктури України від

10 жовтня 2014 року № 192-О ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов`язки директора ДП "БМТП" з 15 жовтня 2014 року на період до прийняття відповідного рішення Уповноваженим органом управління, рішення про припинення його повноважень прийнято Уповноваженим органом управління, що відповідає Статуту державного підприємства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року скасовано, ухвалено нову постанову про задоволення позову.

Скасовано та визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України

від 26 березня 2018 року № 20-О "Про керівника державного підприємства "Бердянський морський торгівельний порт". Поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі виконуючого обов`язки директора ДП "Бердянський морський торговельний порт" з 27 березня 2018 року. Стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 березня 2018 року по 01 квітня 2019 року у сумі

550 191,51 грн (сума визначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів). Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року у справі за № 310/2284/17 визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України № 41-О від 18 квітня 2017 року "Про керівника ДП "БМТП" в частині звільнення ОСОБА_2 19 квітня 2017 року від виконання обов`язків директора ДП "БМТП" відповідно до пункту

2 частини першої статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП "БМТП", стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання зазначеного судового рішення наказом Міністерства інфраструктури України від 23 березня 2018 року № 19-О поновлено ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП "БМТП". Однак поновлення на роботі за рішенням суду від 05 грудня 2017 року носило формальний характер, на дату винесення наказу про припинення його повноважень ОСОБА_2 фактично не приступив до виконання своїх посадових обов`язків, тому у Міністерства інфраструктури України були відсутнє право на звільнення позивача з будь-яких підстав.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року Міністерство інфраструктури України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що норма статті 41 КЗпП України із змінами внесеними на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів", не містить обмежень обмеження щодо застосування її до посадових осіб як господарських товариств так і заснованих на державній формі власності (державних підприємств). Також, особа є посадовою не лише тоді, коли вона здійснює відповідні функції або виконує обов`язки постійно, а й у разі, коли здійснює їх тимчасово. Оскільки посада виконуючого обов`язки директора ДП "БМТП" пов`язана з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП застосовано Міністерством інфраструктури України при звільненні позивача, як посадової особи, правомірно. Припинення трудового договору з посадовою особою на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП залежить виключно від волі власника.

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що апеляційний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи і правильно її вирішив. Вважає, що доводи касаційної скарги

є необґрунтованими та не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції.Посилається на висновки Верховного Суду у справах

№ 758/15355/15-ц від 21 лютого 2018 року та № 760/9269/15-ц від 16 січня

2018 року, відповідно до яких: "пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється на посадових осіб господарських товариств, які є спеціальними суб`єктами, щодо яких може бути застосована вказана норма".

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в частині, що не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження.

03 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Міністерства інфраструктури України від 10 жовтня 2014 року № 192-О "Про керівника ДП "БМТП" ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов`язки директора ДП "БМТП" з 15 жовтня 2014 року на період до прийняття відповідного рішення Уповноваженим органом управління з посадовим окладом згідно з штатним розписом для керівника цього підприємства.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18 квітня

2017 року № 41-О "Про керівника ДП "БМТП" ОСОБА_1 був звільнений 19 квітня 2017 року від виконання обов`язків директора ДП "БМТП" відповідно до пункту

2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року у справі № 310/2284/17 визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України № 41-О від 18 квітня 2017 року "Про керівника державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" в частині звільнення ОСОБА_1

з 19 квітня 2017 року від виконання обов`язків директора ДП "БМТП" відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП "БМТП"; стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 23 березня 2018 року № 19-О на виконання постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренка Р. Г. від 07 березня 2018 року ВП № 55944382 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 310/2284/17, виданим 13 грудня 2017 року апеляційним судом Запорізької області, поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ДП "БМТП". ДП "БМТП" доручено забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом та внести до його трудової книжки запису про поновлення на роботі.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 26 березня 2018 року № 20-О припинено повноваження ОСОБА_1 з виконання обов`язків директора ДП "БМТП", звільнивши його 26 березня 2018 року відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. ДП "БМТП" доручено забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом, видати йому належно оформлену трудову книжку та провести розрахунок.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 р. № 1255-VII (1255-18) , який набрав чинності 01 червня 2014 року (далі - Закон № 1255), доповнив пунктом 5 статтю 41 КЗпП України, а саме: крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у разі припинення повноважень посадових осіб.

Поняття "посадова особа" визначено в ГК України (436-15) у відношенні посадових осіб підприємств, у тому числі заснованих на державній формі власності (державних підприємств). Зокрема, відповідно до частини першої статті 63 ГК України одним із видів підприємств є державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Згідно з частиною третьою статті 65 ГК України керівник підприємства, головний бухгалтер, член наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту

є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

До категорії "посадових осіб" у розумінні пункту 5 статті 41 КЗпП України можна також віднести, зокрема працівників, визначених як "посадові особи" в статті

2 Закону України "Про державну службу", в статті 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", та як "службові особи" у примітці до статті 364 Кримінального кодексу України. Терміни "посадова особа" та "службова особа" є синонімічними. До останніх, зокрема належать: особи, які обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, установах або організаціях незалежно від форми власності посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням. Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані

з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації. Посадова особа наділена певним обсягом повноважень

і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо). Адміністративно-господарські обов`язки передбачають наявність повноважень

з управління і розпорядження майном підприємства, забезпечення контролю за господарськими операціями.

Особа є посадовою не лише тоді, коли вона здійснює відповідні функції або виконує обов`язки постійно, а й у разі, коли здійснює їх тимчасово.

Установивши, що ДП "БМТП" є створеною державою юридичною особою, яке здійснює господарську діяльність із метою отримання прибутку та діє на підставі статуту, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність порушення вимог трудового законодавства при звільнення

ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини першої 41 КЗпП України (322-08) .

При цьому, призначення позивача виконуючим обов`язки керівника ДП "БМТП" обмежувалось чітко визначеною подією - на період до прийняття відповідного рішення Уповноваженим органом управління. Надаючи згоду на призначення виконуючим обов`язки керівника ДП "БМТП" ОСОБА_1 усвідомлював, що він виконуватиме такі обов`язки тимчасово, а отже, може бути звільнений від їх виконання на підставі наказу уповноваженого органу управління підприємством - Міністерством інфраструктури України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від

15 січня 2020 року у справі № 761/21008/18-ц (провадження № 61-5406св19).

Апеляційний суд наведеного не врахував, не вказав обставин, які він дослідив та якими спростовано встановлені судом першої інстанції обставини, тому дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про скасування та визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17 (провадження № 61-3146св18) касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України задоволено частково. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року скасоване та ухвалене нове. Позов ОСОБА_2 задоволений частково. Змінено дату його звільнення з посади виконуючого обов`язки директора ДП "БМТП" відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, з 19 квітня 2017 року на 20 квітня 2017 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

У зв?язку з цим не підлягає поновленню виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в частині, зупиненій ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За подання касаційної скарги Міністерство інфраструктури України сплатило 13 823,00 грн судового збору. Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про поновлення на роботі, а касаційну скаргу відповідача задоволено, то судові витрати Міністерства інфраструктури України за подання касаційної скарги в цій частині у розмірі 1 409,60 грн підлягають відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в частині інших позовних вимог судовий збір підлягає стягненню на користь Міністерстваінфраструктури України з ОСОБА_1 у розмірі 12 413,40 грн

Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року скасувати.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 серпня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства інфраструктури України частину витрат на сплату судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 12 413,40 грн.

Частина судового збору, сплачена Міністерствомінфраструктури України за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн, підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.