Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 363/1189/15-ц

провадження № 61-11090св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року у складі судді Войнаренко Л. Ф. та рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Олійника С. В., Лівінського С. В., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 07 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (далі - ВАТ "Банк Універсальний"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CL883, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 425 000,00 грн, зі сплатою 30 % річних, на строк до 20 серпня 2014 року.

З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, 07 вересня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № CL883, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за невиконання позивальником умов кредитного договору від 07 вересня 2007 року № CL883.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 21 січня 2015 року утворилася кредитна заборгованість у розмірі 25 476,77 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 16 565,05 грн, процентів - 3 552,07 грн, та підвищених процентів - 5 359,65 грн.

Оскільки ПАТ "Універсал Банк" є правонаступником ВАТ "Банк Універсальний", то позивач просив суд стягнути на свою користь солідарно з боржника та поручителя кредитну заборгованість у розмірі 25 476,77 грн.

У червні 2015 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ПАТ "Універсал Банк", третя особа - ОСОБА_1, про визнання договору поруки від 07 вересня 2007 року № CL883 недійсним. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 не пам`ятає факту укладення оспорюваного ним договору поруки. Крім цього, він не знайомий з позичальником ОСОБА_1, а тому не міг виступати її поручителем. Умови оспорюваного договору поруки є вкрай невигідні, а тому він би ніколи не погодився підписувати такий правочин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року у позові ПАТ "Універсал Банк" відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір поруки від 07 вересня 2007 року № CL883, укладений між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кредитні кошти були надані ВАТ "Банк Універсальний" ОСОБА_1 у розмірі 42 500,00 грн. Доказів того, що ПАТ "Універсал Банк" є правонаступником ВАТ "Банк Універсальний", суду надано не було. Копія договору поруки від 07 вересня 2007 року № СL883, яка знаходиться у матеріалах справи, відрізняється від тієї, яка направлена банком ОСОБА_2, а саме дата укладання договору поруки, який міститься в матеріалах справи, - 07 вересня 2007 року, а дата в копії договору поруки, яку отримав ОСОБА_2, - 06 вересня 2007 року. Представник ПАТ "Універсал Банк" не надав суду для дослідження в судовому засіданні оригінал договору поруки. Відповідно до вимог статті 10 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК (1618-15) України 2004 року) банк не довів, враховуючи положень статей 57- 59 ЦПК України 2004 року, того, що ПАТ "Універсал Банк" є правонаступником ВАТ "Банк Універсальний". Крім цього, банк не надав пояснень з приводу розбіжностей у копіях вищевказаного договору, який надано суду та направлено ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року скасовано в частині задоволення зустрічного позову і визнання недійсним договору поруки від 07 вересня 2007 року № CL883, укладеного між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_2, і в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсним цього договору поруки.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ "Універсал Банк" не довів наявність правонаступництва всіх прав та обов`язків ВАТ "Банк Універсальний", а тому підстави для стягнення на його користь кредитної заборгованості відсутні. Також банк не надав суду оригіналу договору поруки № СL883, укладеного між банком та ОСОБА_2, та не пояснив суду причин виникнення розбіжностей у даті укладення оспорюваного правочину в копії банку та копії, наявній у ОСОБА_2 . Під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку банк надав суду витяг із статуту ПАТ "Універсал Банк", відповідно до якого воно є правонаступником ВАТ "Універсал Банк", в той час, як кредитний договір з ОСОБА_1 укладено ВАТ "Банк Універсальний". З урахуванням зазначеного колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову і визнання недійсним договору поруки від 07 вересня 2007 року № CL883, укладеного між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_2, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вимог про визнання недійсним зазначеного договору поруки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У листопаді 2016 року ПАТ "Універсал Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи міститься витяг зі Статуту ПАТ "Універсал Банк", затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Універсал Банк", у пункті 1.6 якого чітко вказано, що банк є правонаступником усіх прав і обов`язків ВАТ "Банк Універсальний". Проте суд апеляційної інстанції проігнорував зазначений доказ та безпідставно вказав про те, що позивачем за первісним позовом не надано доказів правонаступництва прав та обов`язків ВАТ "Банк Універсальний", у зв`язку із чим неправомірно відмовив у позові банку про стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя. Крім цього, представник банку заявив клопотання про постановлення ухвали про витребування у банку оригіналу оспорюваного договору поруки, у задоволенні якого суд відмовив, та водночас відмовив у позові банку про стягнення кредитної заборгованості з поручителя з підстав ненадання банком оригіналу договору поруки.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Універсал Банк" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року і витребувано з Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу № 363/1189/15-ц.

У березні 2018 року цивільну справу № 363/1189/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 вересня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CL883, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 425 000,00 грн, зі сплатою 30 % річних на строк до 20 серпня 2014 року.

З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, 07 вересня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № CL883, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за невиконання позивальником умов кредитного договору від 07 вересня 2007 року № CL883.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 21 січня 2015 року утворилася кредитна заборгованість у розмірі 25 476,77 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 16 565,05 грн, процентів - 3 552,07 грн та підвищених процентів - 5 359,65 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини першої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 1.6 витягу із Статуту ПАТ "Універсал Банк" у редакції, затвердженій Загальними зборами акціонерів ВАТ "Універсал Банк" протоколом від 22 червня 2009 року № 2-2009, банк є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ "Банк Універсальний", який відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ "Банк Універсальний" (протокол № 4-2007 від 27 серпня 2007 року) було перейменовано на ВАТ "Універсал Банк" (а. с. 146).

Разом із цим суди попередніх інстанцій, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, не звернули увагу на зазначений вище доказ, не надали йому належної правової оцінки та дійшли передчасного висновку про те, що ПАТ "Універсал Банк" не є правонаступником ВАТ "Банк Універсальний" і безпідставно відмовили ПАТ "Універсал Банк" у позові через недоведеність банком наявності у нього права стягувати на свою користь заборгованість за кредитним договором, укладеним між ВАТ "Банк Універсальний" та ОСОБА_1 .

Стаття 60 ЦПК України 2004 року зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічну норму містить частина перша статті 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2, подаючи до суду зустрічний позов до банку про визнання недійсним договору поруки, посилався на те, що копія договору, надана до суду банком, вказує на те, що цей оспорюваний правочин укладений 07 вересня 2007 року, проте у копії того самого договору, яка міститься у ОСОБА_2, датою його укладення зазначено 06 вересня 2007 року.

На спростування вказаних обставин ПАТ "Універсал Банк" у своїй заяві від 13 серпня 2015 року просив суд постановити ухвалу про витребування оригіналу кредитної справи. Однак суд у судовому засіданні, яке відбулося 13 серпня 2015 року, відмовив банку у постановленні такої ухвали.

Колегія суддів вважає, що зазначені дії суду першої інстанції вказують на його самоусунення від правильного вирішення спору та порушення ним вимог цивільного процесуального права України щодо сприяння всебічному та повному розгляду справи, встановлених статтею 10 ЦПК України 2004 року.

Виходячи з положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, необґрунтовано відхилено заяву ПАТ "Універсал Банк" про постановлення ухвали про витребування оригіналу кредитної справи, у зв`язку із чим не встановлено всіх фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати вищевикладене, а також правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк