відповідач - державне підприємство "Управління житловими будинками Управління справами апарату Верховної Ради України",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства "Управління житловими будинками Управління справами апарату Верховної Ради України" (далі - ДП "Управління житловими будинками Управління справами апарату Верховної Ради України") про зобов`язання укласти договір найму жилого приміщення.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у липні 1995 року її чоловік ОСОБА_2 отримав в Управлінні справами апарату Верховної Ради України трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на сім`ю з чотирьох осіб, до складу якої увійшли: вона, як дружина, її чоловік ОСОБА_2, доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зазначала, що після смерті її чоловіка у квітні 2014 року особовий рахунок квартири переоформлений на неї, проте договір найму жилого приміщення між нею та балансоутримувачем Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України не укладено.

30 жовтня 2017 року вона звернулася до відповідача з письмовою пропозицією укласти договір найму жилого приміщення - квартири, однак її звернення залишилось без реагування.

У зв`язку із викладеним, позивач просила суд зобов`язати ДП "Управління житловими будинками Управління справами апарату Верховної Ради України" укласти з нею договір найму жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із принципу свободи волевиявлення сторін щодо укладення договору та відсутності обов`язку на укладення договору найму житла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновку про те, що спірна квартира не відноситься до числа службових, однак апеляційний суд зробив протилежний висновок, зазначивши, що спірна квартира є службовою.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Управління житловими будинками Управління справами апарату Верховної Ради України" про спонукання укласти договір найму жилого приміщення.

Витребувано із Печерського районного суду міста Києва зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 згідно з ордером від 26 липня 1995 року № 2 на службове жиле приміщення була надана ОСОБА_2, який працював в Управлінні житловими будинками Управління справами Верховної Ради України на посаді двірниказ 1984 року до 2004 року.

Згідно з розпорядженням від 23 червня 2014 року№ 96 Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України у зв'язку зі смертю наймача службової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 особовий рахунок переоформлено на члена сім'ї померлого - дружину ОСОБА_5 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 61 ЖК Української PCP договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем, громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Апеляційний суд установив, що ордер виданий 26 липня 1995 року ОСОБА_2 на службове жиле приміщення на підставі розпорядження Управління справами Верховної Ради України від 25 липня 1995 року.

Згідно з розпорядженням від 23 червня 2014 року№ 96 Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України у зв'язку зі смертю наймача службової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 з метою належного утримання квартири особистий рахунок переоформлено на члена сім'ї померлого - дружину ОСОБА_5 .

Отже, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що спірна квартира є службовою, а тому відсутні підстави для укладення договору найму на службове житло з позивачем.

Сам по собі факт відсутності в архіві рішення про взяття вказаного житла на облік як службового не свідчить про те, що воно втратило чи не набувало цей статус.

Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суди попередніх інстанцій правильно відмовили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтованого викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.