розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради, яка підписана представником Кедик Надією Степанівною, на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2019 року у складі судді Шамотайло О. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Івано-Франківської міської ради.

Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення вказаного позову.

Заява мотивована тим, що не зважаючи на належність земельної ділянки по АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності йому разом з іншою особою, відповідачем прийнято рішення про поділ цієї земельної ділянки та зареєстровано як комунальну власність вже дві земельні ділянки, що утворилися в результаті поділу. ОСОБА_1 пред`явив позов про визнання незаконними та скасування рішень відповідача про погодження та затвердження технічної документації щодо поділу цієї земельної ділянки на дві земельні ділянки, надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, та затвердження такого проекту землеустрою, а також визнання незаконними дій щодо такого поділу та записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0333, площею (га): 0.0322, з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0334, площею (га): 0.0493, що перебувають у комунальній власності Івано-Франківської міської ради (номери записів про право власності: 30159433 та 30159646) за адресою: АДРЕСА_1 ;

заборони до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0333, площею (га): 0.0322, з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0334, площею (га): 0.0493, що перебувають у комунальній власності Івано-Франківської міської ради (номери записів про право власності: 30159433 та 30159646) за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0333, площею (га): 0.0322, з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0334, площею (га): 0.0493 що перебувають у комунальній власності Івано-Франківської міської ради (номери записів про право власності: 30159433 та 30159646), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, до завершення строків визначених статтею 158 ЦПК України. Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0333, площею (га): 0.0322, з кадастровим номером земельної ділянки 2610100000:04:002:0334, площею (га): 0.0493, що перебувають у комунальній власності Івано- Франківської міської ради (номери записів про право власності: 30159433 та 30159646), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 до завершення строків визначених статтею 158 ЦПК України. Копію ухвали направлено для виконання Івано-Франківському міському відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, та сторонам для відома.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що задоволення заяви про забезпечення позову не порушить прав учасників процесу, натомість забезпечить охоронювані законом права та інтереси позивача та виконання рішення суду у випадку задоволення позову. На час розгляду судом заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не надано доказів, що підтверджують його право власності на земельну ділянку та доказів, які б прямо і безсумнівно свідчили про намір Івано-Франківської міської ради відчужити одну із земельних ділянок третій особі, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, апеляційний суд відхилив. Апеляційний суд вказав, що обґрунтовуючи необхідність застосування судом певних видів заходів забезпечення позову, заявник посилався на те, що відповідач може відчужити одну із земельних ділянок, отриманих в результаті поділу масиву його земельної ділянки, третім особам, змінити кадастрові номери земельних ділянок у спосіб їх поділу чи об`єднання, на що у відповідача є повноваження, тому саме заборона будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками, поряд з накладенням на них арешту, забезпечить утримання від недобросовісних дій із боку відповідача та інших осіб, та може бути гарантією виконання можливого рішення суду. Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вжиття таких заходів забезпечить охоронювані законом права та інтереси позивача та виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також не порушить прав учасників процесу. При цьому такий вид забезпечення позову є співмірним й відповідає заявленим позовним вимогам, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року Івано-Франківської міська рада через представника Кедик Н. С. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1, про забезпечення позову. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не оцінили обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, не з`ясували співмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінили рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. На момент подання заяви про забезпечення позову не було жодних належних та допустимих доказів того, що інші особи, у тому числі і власник земельної ділянки, мали намір передати чи розпорядитись земельними ділянками з кадастровим номером: 2610100000:04:002:0333, площею 0.0322 га, та з кадастровим номером: 2610100000:04:002:0334, площею 0.0493 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач не надав доказів, які підтверджували факт переговорів чи процес відчуження Івано-Франківською міською радою права власності або речового права користування на вказані земельні ділянки. Івано-Франківська міська рада не приймала рішень щодо відчуження вказаних земельних ділянок на користь будь-яких осіб, чи права користування цими земельними ділянками. Суди не дослідили цільове призначення земельних ділянок згідно якого Івано-Франківська міська рада не може надати ці земельні ділянки для багатоквартирної забудови. Крім того рішенням судів заборонено не тільки Івано-Франківській міській раді, а й іншим особам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржені рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що позивачем було подано усі необхідні та достатні докази для вирішення клопотання про забезпечення позову і відповідним матеріалам у сукупності було надано об`єктивну оцінку та зроблено обґрунтований висновок про забезпечення позову. Вказує, що позивач просив накласти арешт на земельну ділянку, яка є спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_2, і якою відповідач протиправно заволодів, поділив її на дві та зареєструвавши право власності за собою, використавши для цього низку оскаржуваних рішень сесій та державного реєстратора, якими очевидно злочинно управляв. Лише сам факт зміни цільового призначення однієї з новостворених земельних ділянок, за відсутності оскаржених судових рішень про забезпечення позову унеможливить її подальше використання за первинним цільовим призначенням.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Суди встановили, що при зверненні із позовом до Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 просив: визнати незаконними та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради про погодження та затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,0815 га по АДРЕСА_1 (к/н земельної ділянки 2610100000:04:002:0311) на дві земельні ділянки, площею 0,0322 га (к/н земельної ділянки 2610100000:04:002:0333) і 0,0493 га (к/н земельної ділянки 2610100000:04:002:0334), надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, площею 0,0493 га та затвердження такого проекту землеустрою; визнати незаконними дії Івано-Франківської міської ради щодо поділу земельної ділянки та записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 27453938, № 30159646 та № 30159433.

Предметом позову у цій справі є законність дій та рішень Івано-Франківської міської ради, наслідком яких є поділ земельної ділянки та внесення відповідних записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також зміна цільового призначення земельної ділянки.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказував, що між сторонами виник спір щодо земельної ділянки, яку він вважає своєю власністю та яка в результаті дій і рішень відповідача була поділена, на підтвердження чого подав копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86517709 від 05 травня 2017 року та інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 177057363 та № 1770572263 від 10 серпня 2019 року, № 177194609 від 12 серпня 2019 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2019 року відкрито провадження у справі № 344/11278/19 за позовом Івано-Франківської міської ради до державного реєстратора ДП "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Цалина А. Б., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.