розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою Публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від

16 липня 2019 року в справі № 170/2018 за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (Україна) до Публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот" (Російська Федерація) про визнання додаткової угоди № 32 до контракту від 24 грудня 2007 року № 026/А/2007 укладеною в редакції, запропонованій Державним підприємством "Укрхімтрансаміак" (Україна), про стягнення 709 741,25 доларів США (загальна ціна позову складає

1 411 998,83 доларів США), а також відшкодування витрат позивача, понесених ним у зв`язку із захистом своїх інтересів при поданні позовної заяви, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот" на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року в складі судді Заришняк Г. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви

У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Тольяттіазот" (далі -

ПАТ "Тольяттіазот") звернулося до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС) від

16 липня 2019 року у справі № 170/2018 за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (далі - ДП "Укрхімтрансаміак") до ПАТ "Тольяттіазот" про визнання додаткової угоди № 32 до контракту від 24 грудня 2007 року

№ 026/А/2007 укладеною в редакції, запропонованій ДП "Укрхімтрансаміак", про стягнення 709 741,25 доларів США (загальна ціна позову складає

1 411 998,83 доларів США), а також відшкодування витрат позивача, понесених ним у зв`язку із захистом своїх інтересів при поданні позовної заяви.

Заява мотивована тим, що 24 грудня 2007 року між ДП "Укрхімтрансаміак" та ПАТ "Тольяттіазот" укладено контракт № 0126/А/2007 про надання послуг

з транзиту рідкого аміаку через територію України магістральним трубопроводом (далі ? контракт).

ДП "Укрхімтрансаміак" звернулось до МКАС з позовом до ПАТ "Тольяттіазот"

з вимогами про внесення в судовому порядку змін до контракту в частині розміру (довжини) магістрального аміакопроводу по ділянці "кордон Росія/Україна - термінал ПАТ "Одеський припортовий завод" (далі - аміакопровід) та вимогами про стягнення з ПАТ "Тольяттіазот" оплати послуг транзиту аміаку та тарифами з урахуванням зміненого розміру (довжини) магістрального аміакопроводу на території України.

Відповідно до пункту 5.1 умов контракту оплата послуг ДП "Укрхімтрансаміак" здійснюється за тарифом, розрахованим залежно від розміру (довжини) аміакопроводу, зазначеної в пункті 1.1 контракту (804 км).

Оскільки з дати укладення контракту в 2007 році маршрут транзиту аміакопроводом залишається незмінним, а новий розмір аміакопроводу не мав жодного документального підтвердження, ПАТ "Тольяттіазот" не погодився

з пропозицією ДП "Укрхімтрансаміак" щодо зміни умов контракту в частині збільшення довжини аміакопроводу та відповідно заміни тарифу, у зв`язку з чим ДП "Укрхімтрансаміак" передало такий спір на вирішення МКАС.

Правовою підставою розгляду справи в МКАС України стало арбітражне застереження, яке міститься в розділі 8 "Порядок розгляду спорів" контракту.

16 липня 2019 року рішенням МКАС позовні вимоги ДП "Укрхімтрансаміак" задоволено. Визнано додаткову угоду № 32 до контракту укладеною з 04 січня 2018 року в редакції, запропонованій позивачем.

Стягнуто з ПАТ "Тольяттіазот" на користь ДП "Укрхімтрансаміак" 702 257,58 доларів США заборгованості за надані за контрактом послуги, 7 483,67 доларів США 3 % річних і, крім того 22 259,99 доларів США на відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору, а всього 732 001,24 доларів США, а також 646 500 грн витрат на правову допомогу.

ПАТ "Тольяттіазот" стверджує, що МКАС фактично вирішив спір щодо нерухомого майна, яке знаходиться на території України, вирішення якого

з огляду на імперативні положення частини першої статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" віднесено до виключної компетенції судів (в даному випадку до компетенції місцевого господарського суду).

Редакція додаткової угоди № 32 до контракту, що була визнана укладеною рішенням МКАС, не була предметом переговорів сторін контракту, отже у справі № 171/2018 МКАС прийняв рішення щодо спору, який не підпадає під умови арбітражної угоди, що міститься в розділі 8 "Порядок розгляду спорів" контракту щодо можливості передачі на розгляд і остаточне вирішення в МКАС такого спору чи розбіжностей в межах контракту, яким передував переговорний процес сторін, в якому сторони не досягли згоди.

Фактично рішення МКАС містить постанову з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, та свідчить про те, що МКАС самостійно змінив умови пункту 3 додаткової угоди № 32 до контракту, чим вийшов за межі своїх повноважень та допустив грубе порушення арбітражної процедури.

Рішенням МКАС порушено принцип недискримінації, принцип правової визначеності та конституційних засад юридичної відповідальності, чим по суті допущено порушення публічного порядку України.

З урахуванням викладеного ПАТ "Тольяттіазот" просило суд скасувати рішення МКАС від 16 липня 2019 року.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року в задоволенні заяви ПАТ "Толяттіазот" про скасування рішення МКАС від 16 липня 2019 року

в справі № 170/2018 за позовом ДП "Укрхімтрансаміак" до ПАТ "Тольяттіазот" про визнання додаткової угоди № 32 до контракту укладеною в редакції, запропонованій ДП "Укрхімтрансаміак", про стягнення 709 741,25 доларів США (загальна ціна позову складає 1 411 998,83 доларів США), а також відшкодування витрат позивача, понесених ним у зв`язку із захистом своїх інтересів при поданні позовної заяви, відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що рішення МКАС від 16 липня 2019 року у справі № 170/2018, постановленого у складі: головуючого складу -

Новачика П., арбітрів Нестиренко Л. А., Жукової Г. К., за позовом

ДП "Укрхімтрансаміак" до ПАТ "Тольяттіазот" про визнання додаткової угоди

№ 32 до контракту укладеною в редакції, запропонованій

ДП "Укрхімтрансаміак", про стягнення 709 741,25 доларів США (загальна ціна позову складає 1 411 998,83 доларів США), а також відшкодування витрат позивача, понесених ним у зв`язку із захистом своїх інтересів при поданні позовної заяви, залишено без змін.

ПАТ "Тольяттіазот" не підтвердило наявність визначених статтею 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"та статтею 459 ЦПК України підстав для скасування зазначеного рішення МКАС.

Зокрема, суд першої інстанції послався, що ДП "Укрхімтрансаміак" не

є власником українського відрізку магістрального аміакопроводу Тольятті -Горлівка-Одеса, а здійснює виробничо-господарську діяльність по наданню послуг щодо транзиту аміаку магістральним аміакопроводом на праві господарського відання. МКАС у справі № 170/2018 розглядав питання щодо зміни вартості послуг з урахуванням довжини маршруту наданих

ПАТ "Тольяттіазот" згідно Контракту послуг з транспортування аміаку та їх вартості. Для обґрунтування зміни маршруту були надані докази про довжину такого маршруту. Даний спір не виник з приводу нерухомого майна та з інших питань щодо нерухомого майна.

Сторони не могли врегулювати даний спір шляхом переговорів, тому

ДП "Укрхімтрансаміак" перед зверненням з позовом до МКАС дотрималося умов арбітражного застереження, що міститься в розділі 8 контракту.

Аналіз листування сторін свідчить про те, що додаткова угода № 32 була предметом переговорного процесу між сторонами. ПАТ "Тольяттіазот" повідомлено позивачем про те, що з 04 січня 2018 роки ділянку аміакопроводу протяжністю 13 189 метрів передано на праві господарського відання

ДП "Укрхімтрансаміак", і прийняло даний факт, про що свідчить його лист

№ И-2018-ГД/01-1483 від 12 березня 2018 року і прикладений до нього проект додаткової угоди № 32 до контракту в редакції ПАТ "Тольяттіазот. В проекті додаткової угоди № 32, що направлялась заявником на адресу

ДП "Укрхімтрансаміак" листом № И2018-ГД/01-1483 від 12 березня 2018 року, заявник також бажав щоб додаткова угода № 32 регулювала відносини саме

з 04 січня 2018 року.

Суд першої інстанції наголосив, що "створення проарбітражного клімату у країні підвищує її інвестиційну привабливість. Відповідно, виникає попит на цивілізоване вирішення комерційних, інвестиційних і корпоративних спорів, які, як свідчить світова статистика, ефективніше всього вирішуються за допомогою міжнародного арбітражу, який обирається безпосередньо сторонами контракту. [] Відтак, розглядаючи заяву про скасування арбітражних рішень, необхідно виважено та ретельно підходити до цього питання із суворим дотриманням норм національного та міжнародного законодавства з метою якнайменшого втручання у договірні відносини сторін щодо розгляду спору арбітражем, звісно якщо при такому розгляді були дотримано всіх визначених законодавством процедур".

Аргументи учасників справи

У апеляційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року, ПАТ "Тольяттіазот"просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції, на підставі яких відмовлено у задоволенні вимог про скасування рішення МКАС, не відповідають обставинам справи. Цей спір не міг розглядатись МКАС, об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України, оскількивиник з приводу нерухомого майна. Арбітражна процедура

у справі не відповідала угоді сторін, а рішення МКАС не підпадає під умови арбітражної угоди та містить постанову з питання, що виходить за межі арбітражної угоди сторін, оскільки пункт 3 Додаткової угоди №32 до контракту

у редакції, визнаній укладеною рішенням МКАС, відрізняється від пункту

3 Додаткової угоди №32 до контракту в редакції, в якій ДП "Укрхімтрансаміак" просив суд визнати її укладеною та щодо якої сторонами контракту проводився переговорний процес.Рішення МКАС суперечить публічному порядку України, оскільки цим рішенням порушено принцип недискримінації, принцип правової визначеності та конституційних засад юридичної відповідальності.

У грудні 2019 року ДП "Укрхімтрансаміак"подало відзив на апеляційну скаргу,

в якому посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

20 лютого 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду представником ПАТ "Тольяттіазот"подана заява про виклик до суду експерта

з питань права.

Відповідно до частини першої статті 73 ЦПК України як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем

у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.

У статті 115 ЦПК України визначено, що висновок експерта у галузі права не

є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Розглянувши зазначену заяву позивача про допуск до участі у цій справі експертів з питань права, які виконали Висновок експертів у галузі права від

07 вересня 2019 року щодо застосування аналогії права/закону при визначені правового режиму магістрального трубопроводу, підсудності спору з приводу нерухомого майна з іноземним елементом та порушення публічного порядку України, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення цієї заяви, оскільки виклик експерта за заявою учасників справи є правом, а не обов`язком суду. Верховний Суд не вбачає необхідності отримання додаткових пояснень експерта щодо висновків, які викладені у Висновку експертів у галузі права від 07 вересня 2019 року. З огляду на викладене Верховний Суд у задоволені зазначеної заяви представника ПАТ "Тольяттіазот"відмовив.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження в цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду на 20 лютого 2020 року о 11:30 год. з повідомленням учасників справи.

У судове засідання з`явились:

представники ДП "Укрхімтрансаміак" - адвокати Кімлик Ігор Володимирович та Молічева Юлія Костянтинівна;

представник ПАТ "Тольяттіазот" - адвокат Бауліна Віра Олегівна.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

У частині першій статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (4002-12) .

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"

з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.

Частинами першою та другою статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.

Арбітражне рішення може бути скасоване судом, зазначеним в пункті 2 статті 6, лише у разі, якщо: 1) сторона, що заявляє клопотання про скасування, подасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте, якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови

з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або склад третейського суду чи арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить будь-якому положенню цього Закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали цьому Закону; або 2) суд визначить, що: об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо доводів ПАТ "Тольяттіазот" про те, що цей спір є спором з приводу нерухомого майна

Відповідно вимог частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

МКАС у справі № 170/2018 вирішував спір про внесення змін до контракту щодо зміни вартості послуг з транспортування аміаку трубопровідним транспортом та стягнення коштів.

Однією з підстав такої зміни було збільшення розміру (довжини) магістрального аміакопроводу по ділянці "кордон Росія/Україна - термінал ПАТ "Одеський припортовий завод" у зв`язку з передачею у господарське відання

ДП "Укрхімтрансаміак" додаткової ділянки аміакопроводу протяжністю 13 189 метрів (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2 від

04 січня 2018 року "Про закріплення майна на праві господарського відання").

Тому правовий режим аміакопроводу, який використовується ДП "Укрхімтрансаміак", у тому числі для надання ПАТ "Тольяттіазот" послуг з транспортування аміаку, не мав правового значення зі спору між сторонами у справі МКАС № 170/2018.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що зазначений спір не виник

з приводу нерухомого майна, однак викладені ним мотиви такого висновку є помилковими.

Щодо доводів ПАТ "Тольяттіазот" про те, що цей спір не підпадає під умови арбітражної угоди між сторонами, оскільки редакція додаткової угоди № 32 до контракту, що була визнана укладеною рішенням МКАС, не була предметом переговорів сторін

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності (частина друга статті 21 ЦПК України).

Відповідно до розділу 8 укладеного між сторонами контракту сторони погодили: "8.1. При виникненні між сторонами спорів та розбіжностей по даному контракту, сторони зроблять все можливе для їх врегулювання шляхом перемовин. 8.2. Спори та розбіжності в рамках даного контракту, врегулювання яких не можливо досягнути шляхом перемовин, підлягають передачі на розгляд й остаточне вирішення в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України. Рішення арбітражного суду являється обов`язковим і остаточним для кожної із Сторін".

Статтею 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. Заява про відсутність у третейського суду компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Заява про те, що третейський суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена, як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлено в ході арбітражного розгляду. Третейський суд може в будь-якому з цих випадків прийняти заяву, зроблену пізніше, якщо він визнає затримку виправданою.

Правильним є висновок суду, що ПАТ "Тольяттіазот" при розгляді справи

в МКАС не оскаржено його компетенцію відповідно до статті 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", в зв`язку з чим згідно статті 4 цього Закону сторони вважаються такими, що відмовилися від свого права на заперечення з цих питань.

За таким обставин порядок доарбітражного врегулювання цього спору між сторонами та зміст додаткових угод, що були предметом таких переговорів між сторонами, могли оцінюватись в межах арбітражного розгляду. Надання оцінки цим обставинам судом не відповідає межам втручання суду згідно статті 5Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", що не було в повній мірі враховано судом першої інстанції.

Отже, посилання заявника на те, що МКАС виніс рішення щодо спору, який не підпадає під умови арбітражної угоди, та вийшов за межі своїх повноважень, допустив грубе порушення арбітражної процедури, є необґрунтованими.

Щодо порушення рішенням МКАС публічного порядку України

Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.

Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.

Обґрунтування заявника щодо порушення рішенням МКАС публічного порядку України зводиться до незгоди з правильністю застосування МКАС норм матеріального права при вирішенні спору та вирішення спору по суті, аналіз чого перебуває за межами компетенції суду загальної юрисдикції.

Між тим, спірні правовідносини в межах розгляду цієї справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), з яких не вбачається застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції, що

ПАТ "Тольяттіазот" не підтвердило наявності визначених статтею 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"та статтею 459 ЦПК України підстав для скасування рішення МКАС від 16 липня 2019 року у справі

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною четвертою статті 376 ЦПК Українизміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції частково ухвалена без додержання норм процесуального права у мотивувальній частині. У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, в іншій частині ? залишити без змін.