розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Волинської області у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Карпук А. К., Бовчалюк З. А.,

від 16 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2011 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2008 року між банком та

ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 10 % річних, строком повернення до 14 квітня 2033 року. На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, банк, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість, яка станом на 02 лютого 2012 року складала 172 328,16 доларів США - за тілом кредиту та процентами; 175 150,36 грн - пенею; 13 369,68 грн - комісією.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Івасюти Л. В. від 12 грудня 2014 року позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитом та процентами у розмірі 172 328,16 доларів США, що еквівалентно 2 700 779,48 грн, заборгованість за пенею у розмірі 175 150,36 грн та заборгованість за комісією у розмірі 13 369,68 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та поручителя у солідарному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 16 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення ПАТ АБ "Укргазбанк".

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитом та процентами у розмірі 172 328,16 доларів США, що еквівалентно 4 923 012,97 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за комісією у розмірі 13 369,68 грн.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість та стягнув її за тілом кредиту та процентів, нарахованих на нього, з відповідачів у солідарному порядку. Проте вважав, що не підлягають до задоволення вимоги банку про стягнення пені, оскільки позивач не обґрунтував розрахунку пені. Крім того, заборгованість за комісією підлягає стягненню тільки з позичальника, оскільки поручитель не брав на себе відповідальність за несплату щомісячної комісії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що банк пропустив шестимісячний строк пред`явлення вимог до поручителя, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому порука є припиненою.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі

150 000 доларів США зі сплатою 10 % річних, строком повернення до 14 квітня 2033 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

У зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 02 лютого 2012 року у позичальника перед банком утворилась заборгованість у розмірі 172 328,16 доларів США - за тілом кредиту та процентами; 175 150,36 грн - пенею; 13 369,68 грн - комісією.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК Українипро те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов`язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель

ОСОБА_2 ) взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 14 квітня 2033 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК Українипоручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК Українистрок пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таких висновків щодо застосування норми частини четвертої статті 559 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 13 червня 2018 року (справа № 408/8040/12).

Як убачається з пункту 3.3.3 кредитного договору позичальник зобов`язався повернення кредиту здійснювати у доларах США щомісячно з 1-го по 10-е число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, у розмірі не менше 1/300 від суми отриманого кредиту, що становить 500 доларів США.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно з 1 по 10 число поточного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК Українипорука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що останній платіж був внесений позичальником у квітні 2009 року, отже наступний платіж він мав здійснити

з 01 по 10 травня 2009 року, однак банк звернувся суду із цим позовом

15 листопада 2011 року, тобто поза межами шестимісячного строку до наступних платежів за останнім сплаченим платежем.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що банк не пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя певних щомісячних зобов`язань є помилковим.

При цьому, оскільки банк скористався правом на дострокове повернення кредитних коштів, змінив строк дії основного зобов`язання, пред`явивши цей позов, то у частині основної суми кредиту, повернути яку банк вимагав достроково - 127 500 доларів США, порука не припинилась.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що з поручителя солідарно з позичальником підлягає стягненню заборгованість у межах шестимісячного строку до дня звернення банку з цим позовом, а саме за період з 15 травня 2011 року по 02 лютого 2012 року, у розмірі 139 669,42 доларів США та 82 595,60 грн, яка складається із: 127 500 доларів США - тіло кредиту; 79,59 доларів США - нараховані проценти; 4 000 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 8 089,83 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 57 713,33 грн - пеня за простроченими процентами; 30 882,26 грн - пеня за простроченим кредитом.

При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що стягнення заборгованості у іноземній валюті чинним законодавством не забороняється і таке узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.

З огляду на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині стягнення з поручителя кредитної заборгованості із визначенням її складових.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки ОСОБА_1 не подавав касаційну скаргу, а доводів щодо незаконності судового рішення в частині стягнення з позичальника кредитної заборгованості касаційна скарга ОСОБА_2 не містить, то відповідно до статті 400 ЦПК України законність судового рішення в цій частині колегією суддів не перевіряється.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Волинської області від 16 січня 2018 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором змінити.

Суму заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2008 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 солідарно із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" змінити, визначивши її у розмірі

139 669,42 доларів США та 82 595,60 грн, яка складається із: 127 500 доларів США - тіло кредиту; 79,59 доларів США - нараховані проценти; 4 000 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 8 089,83 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 57 713,33 грн - пеня за простроченими процентами; 30 882,26 грн - пеня за простроченим кредитом.