Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 201/15704/15-ц

провадження № 61-12301св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення суми вкладу та процентів.

Позовна заява мотивована тим, що 22 липня 2013 року між нею та Кримським відділенням ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір депозитного вкладу "Стандарт" № SAMDN 25000736651178, відповідно до якого вона внесла на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 200 000 грн, з нарахуванням відсотків у розмірі 18 % річних, строком до 22 липня 2014 року.

22 липня 2014 року цей договір згідно із пунктами 6, 7 та вимогами частини четвертої статті 1060 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) був автоматично продовжений ще на один рік до 23 липня 2015 року.

22 липня 2015 року вона звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" із вимогою про повернення грошових коштів (вкладу) у розмірі 200 000 грн з нарахованими відсотками.

Листом від 24 липня 2015 року їй було відмовлено з посиланням на призупинення обслуговування клієнтів та роботи Кримського відділення ПАТ КБ "ПриватБанк".

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти за договором депозитного вкладу та нараховані відсотки у розмірі 278 480 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року у складі судді Батманової В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором депозитного вкладу від 22 липня 2013 року № SAMDN25000736651178 у розмірі 278 480 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що виконання зобов`язань за договором мають довести сторони. При цьому клієнт повинен довести укладання договору поточного рахунку і внесення коштів на рахунок, а банк повинен довести виконання покладених на нього договором обов`язків щодо виконання умов вказаного договору, збереження грошей і їх повернення. Неможливість доведення банком цих обставин не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у складі колегії суддів: Тамакулової В. О., Болтунової Л. М., Козлова С. П., апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції постановив, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності грошових коштів на відповідному банківському рахунку, відкритому на її ім`я в ПАТ КБ "ПриватБанк".

Короткий змін ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діяла ОСОБА_2, задоволено частково, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 10, 212, 303 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року) не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не роз`яснив позивачу наслідків не долучення до матеріалів справи оригіналу договору про депозитний вклад від 22 липня 2013 року № SAMDN25000736651178 та інших доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог. Також суд апеляційної інстанції не вжив належних процесуальних заходів щодо витребування цих доказів, зокрема оригіналу цього договору, не зобов`язав ПАТ КБ "ПриватБанк" надати розрахунок за вкладом про рух коштів на цьому рахунку. Не з`ясувавши цих обставин у справі, які мають суттєве значення для вирішення спору, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції постановив, що ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження факту внесення нею коштів у ПАТ КБ "ПриватБанк" на виконання умов договору депозитного вкладу від 22 липня 2013 року № SAMDN25000736651178, оскільки надана нею квитанція на підтвердження виконання умов цього договору не містить прізвища, імені та по батькові касира, відбитку печатки чи штампу банку та електронного підпису працівника банку, засвідченого електронним підписом САБ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано не взяв до уваги те, що матеріали цієї справи містять усі докази того, що між сторонами існували договірні відносини. Тому необізнаність представників ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо внесення чи невнесення Любинецькою Т. М. готівки на депозитний рахунок є введенням суду в оману. Судом апеляційної інстанції під час огляду оригіналу квитанції про внесення коштів на депозитний рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк" не було зазначено про будь-які сумніви щодо її дійсності.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ПАТ КБ "ПриватБанк" не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року і витребувано із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 201/15704/15-ц.

У березні 2018 року цивільну справу № 201/15704/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набуття чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір депозитного вкладу "Стандарт" № SAMDN 25000736651178, відповідно до якого вона внесла на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 200 000 грн, з нарахуванням відсотків у розмірі 18 % річних, строком до 22 липня 2014 року.

Пунктом 6 цього договору передбачено, що якщо вкладник по закінченню строку вкладу не заявив банку про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, вказаний у розділі "Дані по вкладу". Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк.

Таким чином, 22 липня 2014 року цей договір згідно із пунктами 6, 7 договору та вимогами частини четвертої статті 1060 ЦК України був автоматично продовжений ще на один рік - до 23 липня 2015 року.

Оригінал договору вкладу містить розчерк підпису співробітника банку, який оформив договір - ОСОБА_3, а також розчерк підпису, завірений відтиском печатки відділення банку, де зазначено, що документ дійсний тільки за підписом ОСОБА_4 . Крім того, під текстом договору наявний розчерк підпису клієнта та факсимільне відтворення підпису голови правління банку і відбитку печатки банку технічними печатними засобами.

22 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" із вимогою про повернення грошових коштів (вкладу) у розмірі 200 000 грн з нарахованими відсотками, однак 24 липня 2015 року їй було відмовлено з посиланням на призупинення обслуговування клієнтів та роботи Кримського відділення ПАТ КБ "ПриватБанк".

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суду (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Умови договору банківського вкладу повинні передбачати порядок повернення вкладу.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору врегульовано положеннями статті 1059 ЦК України. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до статті 1064 ЦК України укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджується ощадною книжкою. В ощадній книжці вказується найменування та місцезнаходження банку (його філії), номер рахунку за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунку за вкладом іншим особам здійснюється банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Згідно із пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції № 492); договір банківського вкладу укладається у письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції № 492); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).

Пунктом 10.1 Інструкції № 492 передбачено, порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно із розділом IV глави 2 пунктом 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або іншій документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжці, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (провадження № 6-11цс14), Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц (провадження № 61-20039св18), Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц (провадження №61-21611св18), Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 753/18070/15-ц (провадження № 61-12582св18).

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що, ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт укладення договору банківського вкладу, що є її процесуальним обов`язком в силу статей 10, 60 ЦПК України (2004 року), оскільки нею не надано документ, який би містив реквізити, передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами України у сфері банківської діяльності і звичаями ділового обороту, на підтвердження укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів, зокрема, відбиток печатки (штампу) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Зазначені реквізити відсутні на наданих позивачем квитанції від 20 липня 2013 року № 3 та договору від 22 липня 2013 року № SAMDN25000736651178 (а. с. 7, 8).

Таким чином, встановивши факт недодержання письмової форми договору банківського вкладу від 22 липня 2013 року № SAMDN25000736651178, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України (1618-15) не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк