розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Автодор"

(далі - ТОВ "Автодор") звернулося до суду з позовами до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків.

Позовні заяви мотивовані тим, що 01 жовтня 2008 року, 10 жовтня 2008 року та 15 жовтня 2008 року між ТОВ "Автодор" та ОСОБА_4,

ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були укладені договори оренди землі № № 181, 182, 150, 262, 268, які були зареєстровані

30 січня 2009 року за № № 277, 276, 296, 294, 295, відповідно до умов яких останні передали, а ТОВ "Автодор" прийняв у строкове платне користування земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, які знаходилися у с. Русалівка Маньківського району Черкаської області, загальними площами: 3, 1324 га, 3, 5051 га, 2, 9907 га, 2, 9703 га та 5, 9423 га, строком на 10 років.

Упродовж дії вказаних договорів ТОВ "Автодор" належним чином виконував свої обов`язки, у тому числі і щодо сплати орендної плати у строки та розмірах, встановлених договором. Проте, на початку березня 2017 року позивачу стало відомо, що земельні ділянки, які належать відповідачам, обробляються ними самостійно, незважаючи на умови договорів та вимоги чинного законодавства.

Вважало, що відповідачі самовільно використовували земельні ділянки, які перебували у користуванні ТОВ "Автодор" та своїми діями нанесли

ТОВ "Автодор" збитки у вигляді прямих витрат підприємства на підготовку земельної ділянки до використання за призначенням, закупівлі посівного матеріалу та у вигляді втрати доходу, який могло б отримати підприємство у разі належного виконання умов договору.

З урахуванням викладеного, ТОВ "Автодор" просило суд зобов`язати

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні належними їм орендованими земельними ділянками; стягнути на його користь з: ОСОБА_1 завдані підприємству збитки, пов`язані з невиконанням умов договору оренди землі від 15 жовтня 2008 року № 268, 269 в сумі 129 079,00 грн; з ОСОБА_2 збитки, пов`язані з невиконанням умов договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року № 182 в сумі 76 152,00 грн; з ОСОБА_1 збитки, пов`язані з невиконанням умов договору оренди землі від 10 жовтня 2008 року № 150 в сумі 64 934,00 грн; з ОСОБА_3 збитки, пов`язані з невиконанням умов договору оренди землі від 10 жовтня 2008 року № 262 в сумі 64 457,00 грн; з ОСОБА_4 збитки, пов`язані з невиконанням умов договору оренди землі від 01 жовтня

2008 року № 181 в сумі 68 034,00 грн.

У серпні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічними позовами до

ТОВ "Автодор" про визнання недійсними договорів оренди землі.

Зустрічні позови мотивовані тим, що вони є власниками земельних ділянок, цільове призначення яких для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані у с. Русалівка Маньківського району Черкаської області, загальними площами: 3, 1324 га, 3, 5051 га, 2, 9907 га,

2, 9703 га та 5, 9423 га.

У жовтні 2018 року між ними та ТОВ "Автодор" були укладені договори оренди вказаних земельних ділянок.

Разом з тим, зазначені договори не містили, зокрема: відомостей щодо орендодавця та орендаря ТОВ "Автодор"; предмета договору в частині визначення цільового призначення земельної ділянки, кадастрового номера та місцезнаходження, площі земельної ділянки, що передавалася в оренду; не зазначено нормативно грошової оцінки; строку дії договору та строку повідомлення про намір продовжити дію договору; розміру орендної плати та строки її внесення та перегляду; умови використання земельної ділянки; відсутні записи у пустих графах розділу "Збитками вважаються", умов та строків передачі земельної ділянки в оренду, умов розірвання договору в односторонньому порядку; відсутні записи в пустих графах прикінцевих положень та в даних особи орендаря в розділі "Реквізити сторін".

Проте, оскільки між сторонами попередньо були погоджені умови договорів, позивачі за зустрічними позовами погодились підписати пусті бланки договорів, вважаючи, що умови будуть дотримані та виконані належним чином.

Після підписання спірних договорів, позивачі за зустрічними позовами не отримали їх примірників. ТОВ "Автодор" мотивувало неможливість передати примірники договорів тим, що договори необхідно заповнити ідентифікуючими даними сторін договорів, земельних ділянок, та умов договорів, підписати їх зі сторони ТОВ "Автодор" та провести відповідну реєстрацію у відділі державного земельного кадастру.

За спливом тривалого часу уповноважені особи ТОВ "Автодор" так і не здійснили передачу примірників договорів орендодавцям.

У травні-червні 2013 року позивачі за зустрічним позовом звертались до

ТОВ "Автодор" із заявою про розірвання договорів оренди землі у зв`язку із невиконанням ТОВ "Автодор" умов договору, проте їм було відмовлено.

На початку 2016 року позивачам стало відомо, що листом Держгеокадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

від 14 грудня 2015 року № ДС-22-28-013-17122/23-15 було рекомендовано у тому числі: утриматись від укладення договорів строком більше 7 років; встановити розмір орендної плати на рівні менше 8 % від нормативної грошової оцінки у зв`язку із чим, переглянути діючі договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на предмет строку дії договору і розміру орендної плати та запропонувати орендарям внести відповідні зміни до них з урахуванням вищенаведених рекомендацій.

У зв`язку із чим позивачі за зустрічними позовами звертались до керівника

ТОВ "Автодор" Северина О. Ф. з ініціативою перегляду умов спірних договорів у частині визначення розміру орендної плати, який повідомляв їм, що відповідно до умов спірних договорів оренди землі, орендна плата становила 5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Проте, позивачі за зустрічними позовами достовірно не знали на яких умовах діють спірні договори, оскільки не бачили їх змісту та не володіли своїми примірниками.

У серпні 2016 року в населеному пункті Русалівка з`явились оголошення, за підписом директора ТОВ "Автодор" про те, що цим товариством буде проводитись виплата орендної плати у розмірі 8 % грошової оцінки землі лише після підписання договору оренди, стороком на 15 років.

Після отримання позивачами за зустрічними позовами своїх примірників договору їм стало відомо, що умови договорів не відповідали усним домовленостям між сторонами таких договорів. В результаті чого, з метою захисту своїх прав, позивачі за зустрічними позовами звертались із заявами до Маньківської районної державної адміністрації та до Маньківської районної ради.

Маньківською районною державною адміністрацією їм були направлені листи, якими повідомлено їх про те, що відповідно до пункту 9 доручення голови Черкаської обласної державної адміністрації від 22 лютого 2016 року

№ 12-Д спеціалістами відділу Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області розроблено та доведено до відома органів місцевого самоврядування лист від 08 серпня 2016 року № 0-28-0.4-1825/15/16, яким рекомендовано організувати роботу з перегляду укладених та зареєстрованих договорів оренди між власниками земельних часток (паїв) та сільгоспвиробниками у частині збільшення орендної плати до 8 % грошової оцінки землі.

Посилаючись на відсутність у спірних договорах кадастрового номера, додатків та не встановлення орендної плати відповідно до Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 (92/2002) та з урахуванням зазначеного ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просили визнати укладені між ними та ТОВ "Автодор" договори оренди землі

від 01 жовтня 2008 року, 10 жовтня 2008 року та 15 жовтня 2008 року,

№ № 181, 182, 150, 262, 268, які були зареєстровані 30 січня 2009 року

за № № 277, 276, 296, 294, 295, недійсними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалами Маньківського районного суду Черкаської області від 08 серпня

2017 року об`єднано в одне провадження позови ТОВ "Автодор" до

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 12 вересня

2017 року зустрічні позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ТОВ "Автодор" об`єднані в одне провадження з первісними.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 лютого

2018 року позов ТОВ "Автодор" задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ТОВ "Автодор" у користуванні орендованою земельною ділянкою, площею 5,9423 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0125 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована у адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ТОВ "Автодор" у користуванні орендованою земельною ділянкою, площею 3,5051 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0129, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ТОВ "Автодор" у користуванні орендованою земельною ділянкою, площею 2,9907 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0124 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ТОВ "Автодор" у користуванні орендованою земельною ділянкою, площею 2,9703 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0127, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області..

Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ТОВ "Автодор" у користуванні орендованою земельною ділянкою, площею 3,1234 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 5,9423 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0125 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області у користування ТОВ "Автодор".

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, площею 3,5051 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0129 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області у користування ТОВ "Автодор".

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 2, 9907 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0124 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області у користування ТОВ "Автодор".

Зобов`язано ОСОБА_3 повернути земельну ділянку, площею 2,9703 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0127 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області у користування ТОВ "Автодор".

Зобов`язано ОСОБА_4 повернути земельну ділянку, площею 3,1234 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області у користування ТОВ "Автодор".

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Автодор" завдані підприємству збитки, пов`язані з невиконанням ОСОБА_1 умов договору оренди землі від 15 жовтня 2008 року № 268, 269 в сумі 129 079,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Автодор" завдані підприємству збитки, пов`язані з невиконанням ОСОБА_2 умов договору оренди землі від 01 жовтня 2008 № 182 в сумі 76 152,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Автодор" завдані підприємству збитки, пов`язані з невиконанням ОСОБА_1 умов договору оренди землі від 10 жовтня 2008 року № 150 в сумі 64 934,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Автодор" завдані підприємству збитки, пов`язані з невиконанням ОСОБА_3 умов договору оренди землі

від 10 жовтня 2008 року № 262 в сумі 64 457,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Автодор" завдані підприємству збитки, пов`язані з невиконанням ОСОБА_4 умов договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року № 181 в сумі 68 034,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ТОВ "Автодор" про визнання недійсними договорів оренди землі відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зі сторони відповідачів за первісним позовом мала місце протиправна поведінка, яка виразилась у тому, що останні достовірно знаючи, що строки дії договорів оренди земельних ділянок, укладених між ними та ТОВ "Автодор" не закінчилися, допустили самостійний обробіток цих земельних ділянок, і як наслідок унеможливили використання спірних земельних ділянок ТОВ "Автодор".

Крім того суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Автодор" надано належні та допустимі докази на підтвердження розміру збитків, завданих незаконними діями відповідачів за первісним позовом, які складалися з прямих витрат підприємства на підготовку земельної ділянки до використання за призначенням, зукупівлі посівного матеріалу та у вигляді втрати доходу, який могло б отримати підприємство у разі належного виконання умов договорів відповідачами за первісним позовом, а тому вважав, що позовні вимоги ТОВ "Автодор" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що серед істотних умов які мають бути у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", у редакції чинній на час укладення оскаржуваних договорів, така вимога як зазначення кадастрового номера відсутня, а тому вказана обставина не може бути підставою для визнання договорів недійсними, оскільки за змістом статей 203, 215 ЦК України, підстави недійсності правочину, повинні існувати на час його укладення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 лютого

2018 року у справі за позовом ТОВ "Автодор" до ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків, зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до

ТОВ "Автодор" про визнання недійсними договорів оренди землі, у частині стягнення збитків скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Автодор" до ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення збитків відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір по суті та встановивши факт порушення права ТОВ "Автодор" відповідачами за первісним позовом, щодо земельних ділянок, які знаходилися в оренді у

ТОВ "Аренда", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволено позову ТОВ "Автодор" у частині його вимог щодо усунення їм перешкод у користуванні указаними земельними ділянками, оскільки зі сторони відповідачів за первісним позовом мала місце протиправна поведінка, яка виразилася у тому, що останні достовірно знаючи, що строки дії договорів оренди належних їм земельних ділянок не закінчився допустили їх самостійний обробіток, чим порушили вимоги договорів оренди земельних ділянок.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог ТОВ "Автодор" щодо стягнення завданих відповідачами за первісним позовом збитків, оскільки зроблені товариством розрахунки розміру цієї шкоди, самі по собі не можуть бути беззаперечними доказами завданих збитків. Такі розрахунки визначаються відповідними комісіями у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" (284-93-п) .

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції правильно вважав, що серед істотних умов які мають бути зазначені у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", у редакції чинній на час укладення оскаржуваних договорів, така вимога як зазначення кадастрового номера відсутня, та дійшов правильного висновку про те, що вказана обставина не може бути підставою для визнання договорів недійсними, оскільки за змістом статей 203, 215 ЦК України, підстави недійсності правочину, повинні існувати на час його укладення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

ТОВ "Автодор", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Автодор" про стягнення збитків, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову

ТОВ "Автодор" щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 не оскаржується, тому не є предметом касаційного перегляду (статті 400 ЦПК України, у редакції чинній на час подання касаційної скарги).

Касаційна скарга мотивована тим, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги статті 157 ЗК України та постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" (284-93-п) , оскільки вказані нормативні акти передбачають відшкодування збитків за правомірні дії і є певними гарантіями для землекористувачів щодо відшкодування шкоди, завданої саме обмеженням прав землекористувачів у порядку встановленому законодавством, а не порушенням належного їм права всупереч вимогам закону та положень договорів оренди земельних ділянок.

ТОВ "Автодор" вважало, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги статей 27, 28 Закону України "Про оренду землі", які по відношенню до статей 156, 157 ЗК України є спеціальними, оскільки регулюють виключно порядок відшкодування шкоди орендарю, завданої саме орендодавцем у результаті порушення умов відповідного договору оренди землі, у той час як норми ЗК України (2768-14) поширюються на всі випадки відшкодування шкоди землекористувачу, у тому числі і шкоди, завданої правомірними діями будь-яких осіб, а не лише орендодавця.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 04 вересня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Маньківського районного суду Черкаської області зазначену цивільну справу.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого

2020 року цю справу призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 належать земельні ділянки, площею 5,9423 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0125, та площею 2,9907 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:01240, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, що підтверджується державними актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 093872 від 30 грудня 2003 року та серії ЯЕ № 126033 від 26 лютого 2007 року (а. с. 7, 137 т. 1).

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 3,5051 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0129 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 093869 від 10 грудня 2003 року (а. с. 67 т. 1).

ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка,

площею 2,9703 га, кадастровий номер 7123188000:02:002:0127 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 093871 від 30 грудня 2003 року

(а. с. 209 т. 1).

ОСОБА_4 належить на праві власності земельна ділянка, площею 3,1324 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Русалівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а. с. 31 т. 2).

01 жовтня 2008 року між ТОВ "Автодор" та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 182, зареєстрований у Маньківському районному відділі Державного земельного кадастру 30 січня 2009 року за № 276

(а. с. 64-65 т. 1).

01 жовтня 2008 року між ТОВ "Автодор" та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі № 181, зареєстрований у Маньківському районному відділі Державного земельного кадастру 30 січня 2009 року за № 277

(а. с. 28-29 т. 2).

10 жовтня 2008 року між ТОВ "Автодор" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 150, зареєстрований у Маньківському районному відділі Державного земельного кадастру 30 січня 2009 року за № 296

(а. с. 134-135 т. 1).

10 жовтня 2008 року між ТОВ "Автодор" та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі № 262, зареєстрований у Маньківському районному відділі Державного земельного кадастру 30 січня 2009 року за № 294

(а. с. 206-207 т. 1).

15 жовтня 2008 року між ТОВ "Автодор" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 268, 269 зареєстрований у Маньківському районному відділі Державного земельного кадастру 30 січня 2009 року за № 295 (а. с. 4-5 т. 1).

Згідно з пунктом 1 вказаних договорів відповідачі за первісним позовом надали, а ТОВ "Автодор" прийняло у строкове платне користування указані земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, які знаходяться у с. Русалівка Маньківського району Черкаської області.

Пунктом 2 вказаних договорів передбачено, що в оренду передаються земельні ділянки: ОСОБА_1, загальною площею 5,9423 га, у тому числі 5,9423 га, ріллі; ОСОБА_2, загальною площею 3,5051 га, у тому числі 3,5051 га, ріллі; ОСОБА_1, загальною площею 2,9703 га, у тому числі

2,9703 га, ріллі; ОСОБА_3, загальною площею 2,9907 га, у тому числі

2,9907 га, ріллі; ОСОБА_4, загальною площею 3,1324 га, у тому числі 3,1324 га, ріллі.

Договори укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договорів оренди земельних ділянок).

Відповідачі за первісним позовом отримували орендну плату, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відомостей про отримання грошей за 2011-2016 роки (а. с. 8-15, 68-75 т. 1, 32-43 т. 2).

На початку березня 2017 року ТОВ "Автодор" стало відомо, що належні відповідачам за первісним позовом земельні ділянки, всупереч умов договору оброблялися ними самостійно, що підтверджується протоколами огляду місця події, складеними слідчим Маньківського ВП Уманського

ВП ГУНП у Черкаській області, їхніми поясненнями і не заперечувалось ними у судових засіданнях під час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ "Автодор" задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), Цивільним кодексом України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), Законом України "Про оренду землі" (161-14) та іншими нормативно-правовими актами.

Положенням частини другої статті 2 ЗК України (у редакції, чинній на момент спричинення шкоди) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Частинами першою, другою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положенням статті 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін можу бути посвідчений нотаріально (статті 14 Закону України "Про оренду землі").

Судами встановлено, що між сторонами у справі укладені договори оренди земельних ділянок, які на час виникнення спірних правовідносин були чинними та строк їх дії не закінчився.

Статтею 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і на насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. ЗК України (2768-14) та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласниками та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", вирішуючи позови про відшкодування збитків власника землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що згідно зі статями 156, 157 ЗК України відшкодування збитків здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

Власникам землі та землекористуваачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт "д" частини першої статті 156 ЗК України).

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) (надалі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

На підтвердження розміру завданої невиконанням відповідачами за первісним позовом умов договорів оренди землі ТОВ "Автодор" були надані розрахунки зроблені самим товариством.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог

ТОВ "Автодор" щодо стягнення збитків та ухвалюючи в цій частині нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, обґрунтовано вважав, що наданий ТОВ "Автодор" розрахунок завданих відповідачами за первісним позовом товариству збитків, сам по собі беззаперечним доказом таких збитків не може бути, оскільки здійснений самим товариством, а не визначений відповідною комісією, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам" (284-93-п) .

Також ураховуючи те, що ТОВ "Автодор" інших належних та допустимих доказів розміру збитків не надано, а судом не здобуто під час розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Автодор" щодо стягнення збитків.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи касаційної скарги щодо незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційного суду, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні ТОВ "Автодор" норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2018 року в частині позову товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення збитків залишити без змін.