У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" (далі - ПП "ГРК "Апельсин"), публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк") про визнання договору поруки та договору про надання поручительських послуг припиненими.

Позовна заява мотивована тим, що 23 серпня 2007 року між ПП "Нікіта-Т" (в подальшому, перейменованим в ПП "ГРК "Апельсин") та ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", було укладено кредитний договір № 49.8.2/38/2007-КЛТ, відповідно до умов якого ПАТ "Кредитпромбанк" зобов`язався надати ПП "ГРК "Апельсин" кредит, повне погашення якого мало відбутись не пізніше 22 серпня

24 липня 2008 року між позивачем та ПП "ГРК "Апельсин" був укладений договір про надання поручительських послуг, відповідно до якого,

ОСОБА_1 погодився на безоплатній основі виступити поручителем перед кредитором ПАТ "Кредитпромбанк" за зобов`язаннями ПП "ГРК "Апельсин".

25 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", було укладено договір поруки № 49.8.2/38/ПК 57/08-KJIT, згідно з яким позивач зобов`язався солідарно відповідати перед ПАТ "Кредитпромбанк" за своєчасне та повне виконання зобов`язань ПП "ГРК "Апельсин" за кредитним договором.

ПП "ГРК "Апельсин" недобросовісно виконувало умови договору про надання поручительських послуг, зокрема не повідомив кредитора про те, що термін пред`явлення вимоги вже закінчився, а отже і договір поруки мав бути припиненим. ПП "ГРК "Апельсин" не належним чином виконувало свої зобов`язання перед кредитором і це також спричинило негативні наслідки для позивача, пов`язані із поручительством за недобросовісного позичальника.

В зв`язку з тим, що ПП "ГРК "Апельсин" неналежним чином виконувало свої зобов`язання перед кредитором, що спричинило негативні наслідки для позивача пов`язані із поручительством за недобросовісного позичальника, а також приймаючи до уваги той факт, що термін пред?явлення вимоги до нього, як поручителя, закінчився, ОСОБА_1 просив визнати договір поруки № 49.8.2/38/ПК 57/08-КЛТ від 25 липня 2008 року, укладений між ним та

ВАТ "Кредитпромбанк", припиненим з 23 лютого 2014 року та визнати договір про надання поручительських послуг від 24 липня 2008 року, укладений між ним та ПП "ГРК "Апельсин" розірваним.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 30 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано договір поруки № 49.8.2/38/ПК 57/08-КЛТ від 25 липня 2008року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредитпромбанк" припиненим з

23 лютого 2014 року.

Визнано договір про надання поручительських послуг від 24липня

2008 року укладений між ОСОБА_1 та ПП "ГРК "Апельсин" розірваним.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що ПП "ГРК "Апельсин" недобросовісно виконував умови договору про надання поручительських послуг, зокрема не повідомив кредитора про те, що термін пред`явлення вимоги вже закінчився, а отже і договори поруки є припиненими в силу частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки вимог щодо поручителів про стягнення заборгованості, кредитором в шестимісячний строк з дня настання строку виконання основного зобов?язання, не пред?явив.

У лютому 2017 року, особа, яка не брала участі у справі - публічне акціонере товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" відхилено.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 30 червня

2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд при вирішенні апеляційної скарги вказав про те, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази, на які посилається заявник, а саме: договір купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року укладений між

ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" та акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу прав вимоги, в якому конкретно зазначений поміж інших також укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Кредитпромбанк" договір поруки № 49.8.2/38/ПК 57/08-КЛТ від 25 липня 2008 року, який є предметом розгляду даної справи. Вказані письмові докази не були надані представником ПАТ "Дельта Банк" і на запит колегії суддів апеляційного суду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10 жовтня 2017 року ПАТ "Дельта Банк" через засоби поштового зв`язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 вересня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення норм процесуального права, судом першої інстанції до участі у справі не було залучено ПАТ "Дельта Банк".

Висновки судів попередніх інстанцій у зв?язку з непред?явленням кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов?язання вимоги до поручителя є безпідставними, оскільки позивач та відповідач за заявленим позовом приховали від суду ту обставину, що 18 лютого 2014 року ПАТ "Дельта Банк" пред?явлено позов до ПП "ГРК "Апельсин" та ОСОБА_1 . А кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 49.8.2/38/2007-КЛТ та договором поруки від 25 липня

2008 року № 49.8.2/38/ПК 57/08-КЛТ визначено строк повного погашення заборгованості за кредитною лінією - 22 серпня 2013 року.

Доводи інших учасників справи

26 листопада 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду заперечення (доповнення) на касаційну скаргу, в якому просить врахувати постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 711/1394/14 (провадження № 61-17821св18) за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, якою встановлено припинення зобов?язань ОСОБА_1 за договором поруки.

Рух касаційної скарги та матеріалів цивільної справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Придніпровського районного суду міста Черкаси.

Зупинено виконання рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 30 червня 2016 року до закінчення касаційного розгляду.

У грудні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 вересня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у доповненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 23 серпня 2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", та ПП "Нікіта-Т", яке в подальшому змінило найменування на ПП "ГРК "Апельсин", був укладений кредитний договір

№ 49.8.2/38/2007-КЛТ, за умовами якого сторони визначили процедуру та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 32 000 000,00 грн, процедуру та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами, нарахування і сплати комісії за надання кредитів, а також взаємні права та зобов`язання сторін, які виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід`ємними частинами кредитного договору.

Згідно з пунктом 3.4.5 (зі змінами, внесеними додатковими угодами № 21 та № 23) та пункту 1.1 договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою № 24), кінцевим строком повернення кредиту є22 серпня 2013 року.

25 липня 2008 року, на забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 49.8.2/38/2007-КЛТ між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", укладено договір поруки № 49.8.2/38/ПК57/08-КЛТ з ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умови договорів про дію поруки до повного виконання зобов`язань боржника (пункт 4) не свідчать, що цими договорами установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов`язання.

Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1411/3467/12 (провадження № 14-594цс18).

Установлено, що кінцевий строк повернення кредиту за договором від

23 серпня 2007 року № 49.8.2/38/2007-КЛТ - 22 серпня 2013 року.

У пункті 3.1.6. кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості.

За наявності обставин, визначених пунктом 3.1.6. цього договору, банк рекомендованим листом надсилає на адресу позичальника, зазначену в розділі 8 цього договору, письмове повідомлення-вимогу, де зазначає термін для дострокового повернення кредитів та сплати нарахованих процентів за користування ними, комісій. У разі невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення сум кредитів, нарахованих процентів та комісій, що міститься в письмовому повідомлені-вимозі банку, в термін, визначений таким письмовим повідомленням-вимогою, остаточний термін повернення кредитів, визначений пунктом 3.4.5. цього договору, змінюється. Таким терміном буде вважатись термін, визначений банком у письмовому повідомленні-вимозі, при настанні якого позичальник має виконати вимогу банку щодо дострокового повернення кредитів, сплати процентів та комісій. При цьому сторони досягли згоди, що така зміна остаточного терміну повернення кредитів, визначеного пунктом 3.4.5. цього договору, яка є наслідком настання обставин, визначених пунктом 3.1.6. цього договору, настає без укладення між сторонами будь-яких додаткових угод до цього договору.

Згідно з умовами кредитного договору та за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк 02 грудня 2011 року ПАТ "Кредитпромбанк" використало право вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, шляхом направлення на адресу ПП "ГРК "Апельсин" письмової повідомлення-вимоги за № 12.

Відповідно до умов пункту 3.1.6. кредитного договору від 23 серпня 2007 року № 49.8.2/38/2007-КЛТ банк повідомив позичальника про те, що остаточний термін для дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісій по кредитному договору є 17 лютого 2012 року. Таким чином, кредитор за власною ініціативою змінив строк виконання основного зобов`язання на 17 лютого 2012 року, тому перебіг шестимісячного строку для пред`явлення банком вимог до поручителів почався з 17 лютого 2012 року.

Строк договору поруки за кредитом від 23 серпня 2007 року встановлений не був, з позовом до поручителів банк звернувся 18 лютого 2014 року, тобто поза межами шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Тому в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука ОСОБА_1 є припиненою.

Вказана обставина встановлена Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 711/1394/14 (провадження № 61-17821св18) за позовом ПАТ "Дельта Банк" пред?явлено позов до ПП "ГРК "Апельсин", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що відповідно до правила частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановив, що вимоги до ОСОБА_1 (поручителя) про стягнення заборгованості, кредитором в шестимісячний строк з дня настання строку виконання основного зобов?язання, не пред?явлено. Суди зробили правильний висновок про припинення поруки з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України. Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові

від 23 жовтня 2019 року у справі № 711/1394/14 (провадження

№ 61-17821св18).

Аргументи заявника про те, що у порушення норм процесуального права, судом першої інстанції до участі у справі не було залучено ПАТ "Дельта Банк" є безпідставними, оскільки банк скористався своїм конституційним правом на апеляційний перегляд справи, подавши апеляційну скаргу, яка була розглянута апеляційним судом та відхилена.

Та обставина, що апеляційний суд зробив висновок про недоведеність

ПАТ "Дельта Банк" набуття права вимоги за кредитним договором та договором поруки, не є тією безумовною підставою для скасування правильного по суті і законного рішення, оскільки це не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

За наслідком розгляду справи № 711/1394/14, Верховним Судом 23 жовтня 2019 року винесено постанову, якою встановлено, що 27 вересня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги в тому числі і за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 49.8.2/38/2007-КЛТ перейшло до ПАТ "Дельта Банк".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 30 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 вересня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання Придніпровського районного суду міста Черкаси від 30 червня 2016 року.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	В. М. Коротун
	В. П. Курило