розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року у складі колегії суддів: Савченко О. В., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява ПАТ "КБ "Надра" мотивована тим, що 30 вересня 2005 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та

ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 09/2005/0617Фжк, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі

18 000,00 доларів США, зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном повернення 22 вересня 2025 року.

З метою забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором того ж дня між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_3 листопада 2006 року ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого вона поручилась солідарно з ОСОБА_5 у повному обсязі відповідати за виконання зобов?язань останньої за кредитним договором.

У зв?язку зі зміною прізвища поручителя між банком та відповідачами

28 листопада 2011 року була укладена додаткова угода.

В порядку забезпечення виконання зобов`язань щодо погашення кредиту за договором іпотеки від 03 серпня 2007 року ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

20 лютого 2012 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору

№ 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у сумі 17 841,71 грн (кредит № 2), з фіксованою процентною ставкою у розмірі 15 %, а, починаючи з 20 лютого 2013 року, позичальнику по кредиту № 2 встановлюється змінювана процентна ставка з щорічним переглядом, яка розраховується на підставі формули: Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб у гривні за 12 місяців станом на день направлення повідомлення позичальнику, поручителю про розмір змінюваної процентної ставки + маржа банку у розмірі 5 %, строком до 19 лютого 2015 року. За додатковою угодою № 1 від 20 лютого 2012 року сторони домовились про збільшення терміну загальної та спеціальної позовної давності до 20 років.

Того ж дня між банком та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 до договору поруки від 30 вересня 2005 року, за умовами якої вона поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов?язань, що витікають з кредитного договору № 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року та договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20 лютого 2012 року. Поручитель зобов?язався виконати зобов?язання в тому ж порядку, який встановлено до позичальника кредитним договором та додатковими угодами до кредитного договору.

Через неналежне виконання ОСОБА_1 зобов?язань за кредитним договором (кредит № 1 та кредит № 2) станом на 30 липня 2015 року у неї виникла заборгованість перед банком у сумі 419 301,36 грн.

ПАТ "КБ "Надра" просило стягнути з ОСОБА_1, та ОСОБА_2 у солідарному порядку на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 419 301,36 грн.

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ "КБ "Надра", ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що за договором поруки № 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року та за додатковою угодою № 1 до нього від 20 лютого 2012 року вона поручалася за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором

№ 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року та за договором від 20 лютого 2012 року про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору

№ 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року. За умовами договору від

20 лютого 2012 року банк надав позичальнику кредит для рефінансування заборгованості за відсотками та комісією (кредит № 2) в розмірі

17 841,71 грн з процентною ставкою в розмірі 15 %, строком до 19 лютого 2015 року.

З 01 квітня 2013 року банк без повідомлення та згоди поручителя збільшив процентну ставку по кредиту № 2 з 15 % до 22,9 %, чим збільшив обсяг її відповідальності, порушив пункт 1.3 договору від 20 лютого 2012 року про внесення змін до кредитного договору, яким передбачено, що про встановлений розмір змінюваної процентної ставки, про новий графік платежів банк має письмово повідомляти цінним листом з описом вкладення позичальника і поручителя не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься змінювана процентна ставка, вона не була попереджена про збільшення строку позовної давності. Крім того, їй, як поручителю, не було своєчасно направлено вимогу про наявність боргу у позичальника та вимогу про необхідність виконання обов?язків за боргами ОСОБА_1

ОСОБА_2 просила визнати договір поруки від 30 вересня 2005 року

№ 09/2005/0617Фжк та додаткову угоду № 1 до нього від 20 лютого

2012 року припиненими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 31 березня

2016 року позовні вимоги ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 414 051,36 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ПАТ "КБ "Надра" відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "Надра", ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою задоволено.

Визнано договір поруки від 30 вересня 2005 року № 09/2005/0617Фжк та додаткову угоду № 1 від 20 лютого 2012 року до договору поруки

№ 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2015 року, що були укладені між ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Надра" припиненими.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 і стягуючи суму кредитної заборгованості у розмірі 414 051,36 грн лише з позичальника ОСОБА_1, відмовляючи у солідарному стягненні вказаної суми з ОСОБА_2, як з поручителя, місцевий суд виходив із того, що мало місце збільшення обсягу відповідальності без згоди поручителя, а тому відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) порука припинилася.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра" задоволено.

Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 31 березня

2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_2, задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та в частині стягнення судового збору скасовано та ухвалено в цих частинах нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2, як поручителя, солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 414 051,36 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 1 827,00 грн з кожної на користь держави та у розмірі 2 009,70 грн з кожної на користь ПАТ "КБ "Надра".

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "Надра", ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою - відмовлено.

Стягуючи солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банка заборгованість за кредитним договором та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 не доведено збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором, а банком не пропущено шестимісячний строк для пред?явлення вимоги до поручителя.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 травня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року та залишити в силі рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 31 березня 2016 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки позичальник здійснив прострочку виконання зобов?язання 11 травня 2011 року, сплативши

189,40 доларів США, а наступний платіж здійснив 08 лютого 2012 року в розмірі 358,00 доларів США, тобто перерив у виконанні зобов?язання склав

9 місяців, а поручителю не було своєчасно направлено вимогу про наявність боргу у позичальника, тому порука, з підстав пропуску банком шестимісячного строку звернення до поручителя є припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з зустрічними позовними вимогами). При цьому, є обов?язковою умова направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов?язання (пункт 2.1 договору поруки).

Поручитель не була поінформована про збільшення відсоткової ставки. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_1 була поінформована повідомленням від 27 березня 2013 року про збільшення відсоткової ставки, яку отримала 01 квітня 2013 року, не є твердженням того, що поручитель - ОСОБА_2 була проінформована про збільшення відсоткової ставки.

Доводи інших учасників справи

28 серпня 2017 року ПАТ "КБ "Надра" через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити, а рішення апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року залишити в силі.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Заводського районного суду міста Запоріжжя.

У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "Надра", ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою.

В іншій частині рішення апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року не оскаржується, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України предметом касаційного перегляду не є.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 30 вересня 2005 року між ОСОБА_2 та банком був укладений договір поруки

№ 09/2005/0617Фжк та 20 лютого 2012 року була укладена додаткова угода № 1 до договору поруки № 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року.

Предметом цього договору та додаткової угоди були відносини з приводу поруки за виконання зобов`язань по кредитному договору

№ 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року та договору від 20 лютого 2012 року про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору

№ 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року, які були укладені між банком та ОСОБА_1 .

В рамках даного договору про внесення змін та доповнень банк надав ОСОБА_1 кредит для рефінансування заборгованості за відсотками та комісією (кредит № 2) в розмірі 17 841,71 грн (пункти 1, 2.1.3 договору про внесення змін та доповнень) з процентною ставкою в розмірі 15 %, строком до 19 лютого 2015 року.Згідно з первісним договором поруки від

30 вересня 2005 року (пункт 1.1.) ОСОБА_2 поручилась перед банком за виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за повернення кредиту у розмірі 18 000 доларів США (кредит № 1) в строк до 22 вересня 2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних. Згідно пункту 1.2 цього договору встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник.

№ 09/2005/0б17Фжк від 30 вересня 2005 року згідно якого ОСОБА_1 отримала від банку додатково 17 841,71 грн, (кредит № 2) для рефінансування заборгованості за відсотками та комісією по первісному договору кредиту (пункт 1.2 договору). Згідно пункту 1.1 додаткового договору від 20 лютого 2012 року плата відсотків за користування кредитом № 1 встановлена у розмірі 12 % річних та встановлена сплата комісії у вигляді плати за управління кредитом № 1 із розрахунку 0,25 % річних від суми кредиту. Крім того, пунктом 1.3 цього договору по кредиту № 2 позичальнику встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 15 %.

20 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та банком була укладена додаткова угода № 1 до договору поруки № 09/2005/0617Фжк від

30 вересня 2005 року.

Пунктом 1.1 цієї угоди сторони узгодили, що поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов?язань, що витікають з кредитного договору від 30 вересня 2005 року № 09/2005/0617Фжк та договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20 лютого 2012 року № 09/2005/0617Фжк.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду повністю не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

щодо застосування частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

У статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну

у майбутньому основного зобов`язання.

Згідно з умовами пункту 1.1 додаткової угоди № 1 до договору поруки

№ 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов?язань, що витікають з кредитного договору від 30 вересня 2005 року № 09/2005/0617Фжк та договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20 лютого 2012 року № 09/2005/0617Фжк.

Отже, у пункті 1.1 додаткової угоди № 1 до договору поруки

№ 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року передбачено, що поручитель підтвердив, що він ознайомлений та згоден зі всіма умовами кредитного договору з урахуванням договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору та цим надав згоду на запровадження будь-яких інших нових умов кредитного договору, та на збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв`язку з такими змінами.

Зазначена умова додаткової угоди № 1 до договору поруки

№ 09/2005/0617Фжк від 30 вересня 2005 року є результатом досягнення домовленості між сторонами, які є вільними у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені частиною першою статті 559 ЦК України, відсутні.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2, укладаючи 20 лютого

2012 року додаткову угоду № 1 до договору поруки № 09/2005/0617Фжк від

30 вересня 2005 року, поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов?язань, що витікають з кредитного договору від 30 вересня 2005 року № 09/2005/0617Фжк та договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 20 лютого

2012 року № 09/2005/0617Фжк, яким змінено відсоткову ставку, тобто збільшено обсяг відповідальності поручителя. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання поруки припиненою з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки умовами договору поруки, з урахуванням доповнень, передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові

від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження

№ 61-37688сво18).

щодо застосування частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Умовами кредитного договору передбачений термін повернення кредиту, а також обов`язок з погашення кредиту шляхом виконання окремих зобов`язань з внесення щомісячних платежів за цим договором.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальниця була зобов`язана згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Тому за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (див. пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц).

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року по справі

№ 1519/2-3165/11 (провадження № 14-219цс19).

Встановлено, що згідно пунктів 3.3.2, 3.3.3 кредитного договору

від 30 вересня 2005 року № 09/2005/0617Фжк позичальник вносить черговий мінімальний платіж, який становить 199,72 доларів США щомісячно до 20 числа поточного місяця.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала погашення кредитної заборгованості за кредитним договором. Проте, ретельний аналіз цього розрахунку, дає підстави стверджувати, що боржником було порушено умови кредитного договору щодо внесення чергових мінімальних щомісячних платежів, як то передбачено пунктами 3.3.2, 3.3.3 кредитного договору від 30 вересня

2005 року № 09/2005/0617Фжк.

Апеляційний суд стягуючи з ОСОБА_2, як поручителя, солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 414 051,36 грн, не звернув уваги на те, що 11 травня 2011 року ОСОБА_1 було сплачено черговий платіж в сумі

189,40 доларів США, а наступний платіж ОСОБА_1 було сплачено лише 08 лютого 2012 року в сумі 358,00 доларів США, що дозволяє стверджувати про припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання, що є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги, що в свою чергу буде відповідати пункту 84 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц.

За таких обставин, аргументи наведені у касаційній скарзі ОСОБА_2 є частково обґрунтованими в частині застосування правил частини четвертої статті 559 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку, а тому рішення суду апеляційної інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "Надра",

ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованості за кредитним договором та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	А. Ю. Зайцев
	В. М. Коротун
	В. П. Курило