розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В., від 29 травня 2019 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Електромонтаж-466" (далі - ТДВ "Електромонтаж-466") про стягнення коштів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 27 грудня 2005 року між ним та закритим акціонерним товариством "Електромонтаж-466" (далі - ЗАТ "Електромонтаж-466", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-466" (далі - ТДВ "Електромонтаж-46"), було укладено договір на дольову участь у будівництві житла - квартири АДРЕСА_1 (після прийняття будинку в експлуатацію було змінено адресу на АДРЕСА_1 ). Вартість квартири сторонами була визначена у сумі 1 090 176,00 грн, які ОСОБА_1 зобов`язувався сплатити не пізніше квітня 2009 року.

На підставі договору відступлення права вимоги, укладеного з приватним підприємством "Моноліт-Буд" (далі - ПП "Моноліт-Буд"), він набув право вимоги за договором № 3 від 09 січня 2007 року, укладеним між ПП "Моноліт-Буд" та ЗАТ "Електромонтаж-466" на виконання будівельних робіт на суму 1 091 782,00 грн.

30 червня 2009 року між ЗАТ "Електромонтаж-466" та ОСОБА_1 досягнуто домовленості про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором від 27 грудня 2005 року та договором № 3 від 09 січня 2007 року.

Посилаючись на зазначені обставини та вказуючи про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТДВ "Електромонтаж-466" кошти згідно з договором у розмірі 1 090 176,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Бондарчука В. В., від 21 січня 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто із ТДВ "Електромонтаж-466" на користь ОСОБА_1 1 090 176,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з пропозицією проведення взаєморозрахунку за договором № 3-27 А-2 від 27 грудня 2005 року та договором № 3 від 09 січня 2007 року погодився голова правління ЗАТ "Електромонтаж-466", про що поставив свій підпис, не заперечуючи дійсність актів виконаних робіт за квітень та липень 2007 року. Оскільки ОСОБА_1 після завершення будівництва будинку по АДРЕСА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 не набув, у нього виникло право вимагати повернення коштів у сумі 1 090 176,00 грн, зарахованих за зустрічними вимогами відповідно до заяви від 30 червня 2009 року та договору від 25 травня 2009 року, укладеного між ним та ПП "Моноліт-Буд".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 січня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок місцевого суду щодо визначення вартості виконаних робіт та наявності заборгованості ТДВ "Електромонтаж-466" перед ПП "Моноліт-Буд" за договором № 3 від 09 січня 2007 року є необґрунтованим. Акти та довідки про виконані роботи, які містяться у матеріалах справи і на які посилався місцевий суд як на доказ, таких обставин не підтверджують. Не може бути доказом права вимоги позивача до відповідача також і погоджувальний напис голови правління ЗАТ "Електромонтаж-466", оскільки він не підтверджує обставин, на які посилався позивач у позовній заяві.

Сторони не заперечували тієї обставини, що фінансування спірної квартири відбулося за рахунок коштів іншої фізичної особи. Позивач коштів на будівництво житла не надавав, листом № 46 від 16 липня 2009 року за підписом голови правління ЗАТ "Електромонтаж-466" Жилюка В. В. позивача ОСОБА_1 було повідомлено про розірвання договорів від 27 грудня 2005 року та додаткової угоди № 1 від 02 червня 2009 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 січня 2019 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд не врахував положення статей 78, 79, 89 ЦПК України та статей 601, 882 ЦК України.

Зокрема, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою акти КБ-2в та довідки КБ-3, які не підписані ЗАТ "Електромонтаж-466" у зв`язку з відмовою останнього, при цьому не застосував норми частин четвертої і шостої статті 882 ЦК України. Апеляційний суд неправомірно взяв до уваги лише акти КБ-2в на загальну суму 543 646,60 грн та довідки КБ-3 на загальну суму 792 212,40 грн, які завірені ЗАТ "Електромонтаж-466".

Не підписані акти виконаних робіт КБ-2в та довідки КБ-3, як і підписані, є належними та допустимими доказами виконання будівельних робіт ПП "Моноліт-Буд" на загальну суму 2 588 546,40 грн, а їх ігнорування апеляційним судом є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано визнав помилковим висновок суду першої інстанції про існування заборгованості відповідача перед ПП "Моноліт-Буд" у сумі 1 090 176,00 грн, право вимоги на яку позивач набув за договором про право відступлення вимоги від 25 травня 2009 року на підставі договору № 3 від 09 січня 2007 року на виконання робіт, укладеного між ПП "Моноліт-Буд" та ЗАТ "Електромонтаж-466".

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року.

31 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року.

04 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Представник ТДВ "Електромонтаж-466" - Крук А. С. у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Електромонтаж-466" було укладено договір № 3-27 А-2 на дольову участь у будівництві житла, предметом якого є відносини між забудовником та дольовиком щодо будівництва квартири АДРЕСА_1, з виходом на вул. Жванецьку, ущільнена забудова з 6 квартир (т.1, а.с. 7).

Додатковою угодою від 02 червня 2009 року до вказаного договору передбачено, що враховуючи побажання замовника, внутрішні роботи виконувати власними силами, крім електропостачання і електропроводки, вартість квартири (за умови виконання у термін усіх пунктів договору і даної додаткової угоди), буде складати 1 090 176,00 грн. Дата сплати коштів була встановлена не пізніше червня 2009 року. При взаємній згоді сторін дольовик за надане житло розраховується об`єктом незавершеного будівництва - два поверхи і земельна ділянка площею 0,10 га, що йому належать, за адресою: АДРЕСА_2 .

09 січня 2007 року між ЗАТ "Електромонтаж-466" (замовник) та ПП "Моноліт-Буд" (підрядник) було укладено договір № 3 на виконання будівельних робіт на будівництві 32-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином та кафе по вул. Сковороди 14 та 6-квартирного житлового будинку ущільненої забудови по АДРЕСА_3 (т.1, а. с. 12).

25 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ПП "Моноліт-Буд" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав право вимагати від ЗАТ "Електормонтаж-Буд" виконання зобов`язань за договором № 3 від 09 січня 2007 року на виконання будівельних робіт на будівництві житлового будинку по вул. Сковороди, 14 та 6-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3, укладеного між ПП "Моноліт-Буд" та ЗАТ "Електромонтаж466", на суму 1 091 782,80 грн. (т.1, а.с. 9).

25 травня 2009 року між ПП "Моноліт-Буд" та ОСОБА_1 було складено акт про залік взаємних однорідних вимог, а саме: за договором від 10 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПП "Моноліт-Буд", ОСОБА_1 передав ПП "Моноліт-Буд" будівельні матеріали на загальну суму 1 092 034,20 грн, а згідно з договором відступлення права вимоги від 25 травня 2009 року ОСОБА_1 передано право вимоги виконання зобов`язань за договором № 3 від 09 січня 2007 року на виконання робіт, укладеного між ПП "Моноліт-Буд" та ЗАТ "Електромонтаж-466", на суму 1 091 782,80 грн (т.1, а.с. 15).

Також було складено акт приймання-передачі документів, відповідно до якого на виконання договору про відступлення права вимоги від 25 травня 2015 року кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують дійсність та правомочність права вимоги (т.1, а.с. 10).

30 червня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління ЗАТ "Електромонтаж-466" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 3-27 А-2 від 27 грудня 2005 року на суму 1 090 176 грн, укладеним між ним та ЗАТ "Електромонтаж-466", а також за договором № 3 від 09 січня 2007 року, укладеним між ЗАТ "Електромонтаж-466" та ПП "Моноліт-Буд", на суму 1 091 782,80 грн. Відповідна заява була погоджена головою правління ЗАТ "Електромонтаж-466" Жилюком В. В. (т.1, а.с. 14).

24 березня 2015 року шість зблокованих індивідуальних житлових будинків було прийнято в експлуатацію, про що свідчить декларація про готовність об`єкта до експлуатації та наказ Хмельницької міської ради № 117 від 29 квітня 2015 року (т.1, а.с. 17-20).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 6 березня 2018 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (т.1, а.с. 23, зворот).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року у справі № 686/18548/15-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ "Електромонтаж-466" про зобов`язання передати зблокований індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 та документи, необхідні для реєстрації права власності.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року залишено без змін. У мотивувальній частині постанови апеляційного суду було зазначено, що у разі відступлення права вимоги від ПП "Моноліт-Буд" на користь ОСОБА_1 в останнього може виникнути право вимоги про повернення коштів за виконані роботи.

Під час апеляційного перегляду даної справи, встановлено, що відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт, в яких містяться підписи та відтиски печаток посадових осіб підрядника і замовника, за період з лютого по листопад 2007 року ПП "Моноліт-Буд" виконало роботи замовнику ЗАТ "Електромонтаж-466" на загальну суму 543 645,60 грн.

Згідно з довідками про вартість виконаних підрядних робіт за вказаний період, які також містять підписи та відбитки печаток підрядника і замовника, вартість виконаних робіт становила 792 212,40 грн.

Зі змісту платіжних доручень вбачається, що протягом 2007 року ЗАТ "Електромонтаж-466" перерахувало на користь ПП "Моноліт-Буд" 697 724,00 грн як оплату за виконані роботи, а також 25 січня 2008 року було проведено взаємозалік будівельних матеріалів на суму 61 554,65 грн, а всього на суму 759 278,65 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"№ 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надані положення Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір.

За частиною першою статті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, зарахуванням (стаття 601 ЦК України).

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін за одночасної наявності трьох умов: вимога про зарахування є зустрічною; вимога є однорідною; строк виконання за зустрічною вимогою або настав, або невстановлений договором, або визначений моментом пред`явлення вимоги.

З аналізу статті 601 ЦК України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а у другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою акти КБ-2в та довідки КБ-3, які не підписані ЗАТ "Електромонтаж-466" у зв`язку з відмовою товариства їх підписати, і при цьому не застосовано норми частин четвертої і шостої статті 882 ЦК України, не заслуговують на увагу.

Згідно із актами приймання будівельних робіт за договором від 09 січня 2007 року, завірених належним чином підрядником і замовником, за період з лютого по листопад 2007 року ПП "Моноліт-Буд" виконало роботи на користь замовника ЗАТ "Електромонтаж-466" на загальну суму 543 646,60 грн.

З довідок про вартість виконаних робіт, належним чином завірених підрядником і замовником та долучених до матеріалів справи, вбачається, що вартість виконаних робіт за договором від 09 січня 2007 року становить 792 212,40 грн.

Відповідно до платіжних доручень, яким дано належну оцінку судом апеляційної інстанції, протягом 2007 року ЗАТ "Електромонтаж-466" перерахувало на користь ПП "Моноліт-Буд" 697 724 грн як оплату за виконані роботи. Крім того, 25 січня 2008 року між сторонами договору від 09 січня 2007 року на виконання його умов було проведено взаємозалік будівельних матеріалів на суму 61 554,65 грн, а всього на суму 759 278,65 грн.

Отже, при співставленні вартості виконаних робіт, розмір яких підтверджено в актах та довідках, завірених ЗАТ "Електромонтаж-466" і ПП "Моноліт-Буд", та загальної суми оплати за виконані роботи, проведеної замовником, сума заборгованості ЗАТ "Електромонтаж-466" перед ПП "Моноліт-Буд" становить 576 579, 35 грн. Наведене спростовує доводи позивача про розмір заборгованості за виконані роботи у сумі 2 588 546,40 грн, а також не підтверджує право вимоги ОСОБА_1 у ТДВ "Електромонтаж-466" щодо сплати 1 090 176,00 грн на підставі досліджених вище договорів.

Виходячи з наведеного, з урахуванням того, що у матеріалах справи відсутній договір від 10 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Моноліт-Буд", за яким ОСОБА_1 передав ПП "Моноліт-Буд" будівельні матеріали на загальну суму 1 092 034,20 грн, на який посилається позивач, та беручи до уваги те, що висновок місцевого суду про визначення вартості виконаних робіт та наявності заборгованості ЗАТ "Електромонтаж-466" перед ПП "Моноліт-Буд" за договором № 3 від 09 січня 2007 року спростовано апеляційним судом, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що право вимоги ОСОБА_1 до ЗАТ "Електромонтаж-466" щодо сплати 1 090 176 грн є непідтвердженим.

За таких обставин погоджувальний напис голови правління ЗАТ "Електромонтаж-466" у тексті заяви ОСОБА_1 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за договором на дольову участь та відступлення права вимоги від 30 червня 2009 року також не може бути належним і допустим доказом права вимоги позивача до відповідача, оскільки він не підтверджує обставин, на які посилався позивач як на підставу позовних вимог.

За правилами частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Апеляційний суд правильно врахував обставини, встановлені у рішенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року у справі № 686/18548/15-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року, які у силу положень частини четвертої статті 82 ЦПК України мають преюдиційне значення.

Всупереч доводам касаційної скарги вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 умови договору про дольову участь та додаткової угоди не виконав, сплату коштів, розмір яких встановлено договором та додатковою угодою, не здійснив, відповідних платіжних документів на підтвердження своїх позовних вимог суду не надав, а фінансування будівництва було проведено іншою фізичною особою.

Також не надано і доказів того, що на час підписання ОСОБА_1 та ПП "Моноліт-Буд" 25 травня 2009 року договору про відступлення права вимоги існували будь-які зобов`язання ЗАТ "Електромонтаж-466" перед ПП "Моноліт-Буд".

У постанові апеляційного суду (у справі № 686/18548/15-ц) зроблено висновок про те, що за умови встановлення та доведення факту відступлення ПП "Моноліт-Буд" на користь ОСОБА_1 права вимоги до ТДВ "Електромонтаж-466", у останнього може виникнути право вимоги до ТДВ "Електромонтаж-466" про повернення коштів за виконані роботи.

Водночас у справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивачем такого факту не доведено. Крім того, отримавши право вимоги за зобов`язаннями ЗАТ "Електромонтаж-466", 02 червня 2009 року позивачем укладено додаткову угоду з товариством, за умовами якої ОСОБА_1 взяв на себе обов`язки щодо повної сплати вартості нерухомого майна за договором від 27 грудня 2005 року.

Як правильно зазначено апеляційним судом, позивач, стверджуючи про фактичну повну оплату вартості спірного нерухомого майна шляхом надання ПП "Моноліт-Буд" будівельних матеріалів на суму 1 090 176 грн, повторно поклав на себе обов`язок щодо оплати цього ж нерухомого майна у грошовій формі або належним йому нерухомим майном.

За таких обставин апеляційним судом на підставі зібраних та належно оцінених доказів зроблено правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки на підтвердження обставин щодо фактичної передачі ПП "Моноліт-Буд" будівельних матеріалів на суму 1 091 782,80 грн згідно із договором від 25 травня 2009 року позивачем не надано жодного доказу, як відсутні такі докази у фінансово-звітних та бухгалтерських документах учасників справи, які долучені до матеріалів справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційним судом при вирішення справи правильно застосовано норми матеріального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, та відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірено законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у місцевому суді.

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Головуючий	В. С. Висоцька

Судді	А. І. Грушицький

	І. В. Литвиненко

	В. В. Сердюк

	І. М. Фаловська