Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа №2/463/1601/14
провадження №61-3823св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 січня 2019 року у складі судді Мікуш Ю. Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Четверта Львівська державна нотаріальна контора,
особа, яка не брала участі у розгляді справи, зверталась з апеляційною та касаційною скаргами - ОСОБА_3,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог, ухвалені у справі судові рішення
1. У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності.
2. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2014 року у складі судді Стрепко Н. Л. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 29,1 кв. м, що складається з однієї житлової кімнати площею 17,2 кв. м та кухні площею 11,9 кв. м, а також на літню кухню, загальною площею 42,6 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати площею 16,6 кв. м, кухні площею 9 кв. м, коридору площею 9,4 кв. м, санвузла площею 3,8 кв. м, комори площею 3,8 кв. м.
3. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04 грудня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2014 року залишити без змін.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції
4. У грудні 2018 року ОСОБА_3, який не брав участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу.
5. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 січня 2019 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2014 року.
6. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 не довів, що суд першої інстанції у даній справі вирішив питання про його права та обов`язки.
7. Апеляційний суд також указав, що аргументи апеляційної скарги
ОСОБА_3 щодо самочинного будівництва літньої кухні є аналогічні аргументам апеляційної скарги ОСОБА_4, яким суд апеляційної інстанції дав оцінку в ухвалі від 04 грудня 2014 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини першої статті 352 ЦПК України, а посилання суду на положення частини п`ятої статті 370 ЦПК України є необґрунтованим.
Доводи інших учасників справи
10. Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу аргументовано тим, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною, а доводи касаційної інстанції - безпідставні. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін. Зазначає, що апеляційний суд вірно застосував положення статті 370 ЦПК України. Зауважила, що предметом даного спору є визнання права власності в порядку спадкування на будинок
АДРЕСА_1 та літню кухню, проте ОСОБА_3 не є спадкоємцем спірного майна, а відтак,у даній справі права та обов`язки ОСОБА_3 не вирішувались.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
12. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
13. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
14. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
15. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
16. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
17. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
18. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
19. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд указував, що предметом даного спору є визнання права власності в порядку спадкування на будинок АДРЕСА_1 та літню кухню. Аргументуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 стверджував, що рішенням у даній справі порушуються його права як землекористувача ділянки, на якій розташоване спадкове майно, а також будинок АДРЕСА_2 власником якого він є. Однак, земельна ділянка не була предметом даного спору. Спір стосується спадкових прав на будинок, що не порушує прав ОСОБА_3, оскільки він не був спадкоємцем даного майна.
20. Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
21. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .
22. Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
23. Положеннями частини першої статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
24. Отже, виходячи з аналізу наведених норм, відповідно до вимог частини першої статті 352 ЦПК України, особи, яких не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити виключно рішення суду, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи.
25. У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
26. Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
27. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 354, 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
28. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
29. Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи врегульовано статтею 370 ЦПК України.
30. Так, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави (частина перша). За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції (частина третя). Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (частина четверта). Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (частина п`ята).
31. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо самочинного будівництва літньої кухні є аналогічні аргументам апеляційної скарги ОСОБА_4, яким суд апеляційної інстанції дав оцінку в ухвалі від 04 грудня 2014 року. Зокрема, в ухвалі зазначено, що судом беззаперечно встановлено, що спірна літня кухня узаконена в адміністративному порядку в 1988 році за спадкодавцем з чітко визначеною площею. Саме на таке приміщення літньої кухні і визнано право власності в порядку спадкування за позивачем.
32. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не дав жодної правової оцінки доводам апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розташований вкзаний будинок перебуває у комунальній власності, спільно використовується для обслуговування будинків АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 та належних до них господарських споруд, а тому, вирішивши питання про узаконення шляхом визнання права власності в порядку спадкування на самовільне будівництво, без залучення власника земельної ділянки та скаржника, як землекористувача та власника суміжного будинку АДРЕСА_1 ", суд фактично оскаржуваним рішенням вирішив питання про їх права та інтереси.
33. Виходячи з аналізу наведених норм, є передчасним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду
м. Львова від 22 липня 2014 року.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
34. Згідно частини шостої статті 411 ЦПК України, в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
35. За викладених обставин ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 411 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
2. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 січня 2019 року скасувати.
3. Справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська