розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року у складі судді Данилюк М. П. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Горблянського Я. Д., Матківського Р. Й.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2012 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір на будівництво садового будинку. В рахунок будівництва на придбання матеріалів вона передала ОСОБА_2 5 000 у. о., що підтверджується розпискою від 05 грудня 2012 року. Відповідач протягом двох років, з дня отримання від неї коштів, не виконав своїх зобов`язань щодо придбання матеріалів, будівництво дачного будинку не розпочав. На адресу відповідача вона направила лист про відмову від виконання робіт з будівництва дачного будинку та повернення переданих йому грошових коштів.

Оскільки ОСОБА_2 грошових коштів не повернув, то ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 5 000 доларів США, що в еквіваленті на момент звернення до суду з цим позовом 108 450 грн, та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за розпискою у розмірі 5 000 доларів США, що в еквіваленті 108 450 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав встановленими обставини укладення між сторонами договору підряду на будівництво садового будинку, а тому з урахуванням положень частини першої статті 837, статті 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) пункту 22 статті 1, частини першої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", за змістом яких ОСОБА_1 у цій справі є споживачем, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору та стягнення на її користь грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 згідно з розпискою від 05 грудня 2012 року у сумі 5 000 доларів США, що в еквіваленті 108 450 грн.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, та норми матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, взяв до уваги докази, надані лише позивачкою, та застосував норми матеріального права, які у даному випадку не підлягають застосуванню. Так, встановивши, що між сторонами в усній формі було укладено договір підряду на придбання матеріалів, суди попередніх інстанцій мотивують необхідність задоволення позову невиконанням відповідачем умов договору будівельного підряду, який по суті сторонами не укладався. Надана позивачкою розписка не містить відомостей про істотні умови договору будівельного підряду (строки, обсяг, план та місцерозташування будівництва), оскільки сторони узгодили лише придбання ОСОБА_2 матеріалів. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин норми статті 875 ЦК України. Письмова вимога ОСОБА_1 про повернення грошових коштів направлена за іншою адресою, ніж та, за якою зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 . Необґрунтованими є також висновки про стягнення спірних грошових коштів саме в іноземній валюті, а не національній.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано із Верховинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 340/684/15-ц.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2016 року зупинено виконання рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цивільну справу № 340/684/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

05 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір будівельного підряду садового будинку. Відповідно до розписки від 05 грудня 2012 року в рахунок будівництва на придбання матеріалів ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 5 000 доларів США, що в еквіваленті складає 40 750 грн.

Відповідно до накладної від 07 грудня 2012 року та товаро-транспортної накладної від 07 грудня 2012 року, виданих приватним підприємцем ОСОБА_3, ОСОБА_2 придбав на своє ім`я будівельні матеріали на суму 39 600 грн (а. с. 21-22, 28-31).

27 грудня 2014 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ОСОБА_2 вимогу про розірвання договору підряду на будівництво садового будинку від 05 грудня 2012 року в зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 його умов та просила повернути кошти в розмірі 5 000 доларів США (а. с. 6).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набуття чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 протягом двох років не виконував взятих на себе зобов`язань щодо придбання будівельних матеріалів та не розпочав будівництво садового будинку, а написана власноруч відповідачем розписка про отримання від неї грошових коштів вказує на укладення ними договору підряду.

Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів позовної заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами те, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договору будівельного підряду.

Колегія суддів погоджуються із такими висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно з положеннями частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами першою та другою статті 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Різновидом договору підряду є, зокрема, будівельний підряд.

Відповідно до частини першої статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частинами першою та другою статті 877 ЦК України визначено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором на замовника може бути покладений обов`язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Підрядник, який зобов`язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) (статті 212- 214 ЦПК України 2004 року) при вирішенні спору повинно бути встановлено, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Абзацом першим частини першої, частинами другою, третьою та четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана надати докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони.

Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України 2004 року).

Судами встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 передала йому 5 000 доларів США в рахунок будівництва на купівлю матеріалів, що підтверджено розпискою.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала на те, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання з придбання будівельних матеріалів та не розпочав будівництво.

Встановлено, що 07 грудня 2012 року ОСОБА_2 придбав на своє ім`я у приватного підприємця ОСОБА_3 пиломатеріали на суму 39 600 грн.

При цьому, відповідач не заперечував того факту, що він не розпочав будівництво садового будинку для ОСОБА_1, оскільки відхиляв існування такої домовленості з позивачкою.

Водночас, із пояснень, написаних власноручно ОСОБА_2 . Верховинському РВ УМВС України, у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 до правоохоронного органу, суди встановили, що у грудні 2012 року ОСОБА_1 за місцем роботи у м. Донецьку в усній формі замовила ОСОБА_2 будівництво садового будинку в м. Донецьку в селищі Хорошово. Між ними було укладено усну домовленість про те, що ОСОБА_2 повинен збудувати ОСОБА_1 садовий будинок в зазначеному місці загальною площею 80 кв. м, з визначенням вартості такої послуги у розмірі 128 000 грн за умови обов`язкової передоплати позивачкою 50 % загальної вартості робіт до початку їх проведення, що було необхідним для закупівлі будівельних матеріалів. Отримавши згоду на умови цього усного договору, ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 аванс у розмірі 40 000 грн, що складає 31 % загальної вартості будівництва. ОСОБА_2 здійснив закупівлю та обробку пиломатеріалів для проведення будівництва, однак транспортування зазначених будівельних матеріалів та будівництво не розпочинав, оскільки ОСОБА_1 протягом 2013 року не здійснила доплату обумовленої між ними суми (а. с. 36-37).

З урахуванням того, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами відсутність у сторін намірів саме щодо будівництва садового будинку, а не щодо придбання будівельних матеріалів, суди попередніх інстанцій, за встановлених обставин у справі, обґрунтовано вважали наявними правові підстави для стягнення з відповідача отриманих грошових коштів за неналежне виконання обов`язків за договором.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником норм матеріального права, переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2016 року підлягає поновленню.