Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 2-249/10
провадження № 61-22942св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П'єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, Цивільного процесуального кодексу України (1618-15)
, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, Цивільного процесуального кодексу України (1618-15)
, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)
щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15)
в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просило суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2007 року № 45/КВМ-07 в розмірі 58 165,04 дол. США та 1 041 881,91 грн, пені в сумі 44 399,37 грн.
Під час розгляду зазначеної справи 22 травня 2009 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2009 року задоволено заяву ТОВ "Укрпромбанк" про забезпечення позову та накладено арешт на ј квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 .
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у справі, у жовтні 2019 року оскаржив її в апеляційному порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 листопада 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2009 року про забезпечення позову ТОВ "Укрпромбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в силу вимог частини першої статті 352 ЦПК України ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у справі, не наділений процесуальним правом на оскарження ухвал суду, постановлених при розгляді цієї справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявник, як особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення тільки у формі рішення суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
16 січня 2020 року матеріали цивільної справи № 2-249/10 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що у березні 2009 року ТОВ "Укрпромбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2009 року задоволено заяву ТОВ "Укрпромбанк" про забезпечення позову та накладено арешт на ј квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 .
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у справі, у жовтні 2019 року оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 листопада 2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2009 року про забезпечення позову ТОВ "Укрпромбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_3 на підставі статті 362 ЦПК України було закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в силу вимог частини першої статті 352 ЦПК України ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у справі, наділений процесуальним правом лише на оскарження рішення суду першої інстанції. Оскільки ухвала як процесуальний документ віднесена цивільним процесуальним законодавством до категорії судових рішень, а не рішень суду, у ОСОБА_3, як особи, яка не брала участі у справі, право на оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку відсутнє.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що доведеним є порушення прав заявника оскаржуваним судовим рішенням, однак в силу вимог частини першої статті 352 ЦПК України ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у справі, не наділений процесуальним правом на оскарження цієї ухвали, адже заявник має право оскаржити саме рішення суду, а ухвала відповідно до положень статті 258 ЦПК України є нарівні із рішенням одним із видів саме судових рішень.
Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про існування двох груп суб`єктів апеляційного оскарження - учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки.
Якщо заявник апеляційної скарги не є учасником справи, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи, перевіряє її доводи щодо вирішення оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції питання про її права та обов`язки і в залежності від встановленого вчиняє відповідні процесуальні дії.
Таким чином, за змістом частини першої статті 352 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають зокрема особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16 при аналізі статті 292 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, аналогічній по змісту статті 352 ЦПК України в діючій редакції.
Ухвалюючи рішення про закриття апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив зміст статті 352 ЦПК України, та дійшов помилкового висновку про те, що особа, яка не брала участі у справі, має процесуальне право оскаржити в апеляційному порядку виключно рішення суду.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
У відповідності до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило