Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 569/123/17-ц
провадження № 61-6521св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Альфа-банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2017 року в складі судді Ковальова І. М. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 09 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., Григоренка М. П.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року публічне акціонерне товариство "Альфа-банк" (далі -
ПАТ "Альфа-банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 26 лютого 2008 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "АКПІБ") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 251/08, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 39600,00 доларів США, зі сплатою 13 % річних, строком до 23 лютого 2018 року.
27 лютого 2008 року між ПАТ "АКПІБ" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 1300 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 .
17 грудня 2012 року між ПАТ "Альфа-банк" та ПАТ "АКПІБ" було укладено договір відступлення прав вимоги відповідно до якого останнє відступило своє право вимоги ПАТ "Альфа-банк" за указаним кредитним договором.
У зв`язку із неналежним виконанням своїх кредитних зобов`язань, станом на 31 жовтня 2016 року, виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 571,84 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 8002,38 доларів США та заборгованості за відсотками - 569,46 доларів США.
З урахуванням викладеного, ПАТ "Альфа-банк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 09 листопада 2017 року, позов ПАТ "Альфа-банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-банк" заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 2008 року у розмірі 8 571,84 дол. США., що складалася із: заборгованості за кредитом в розмірі 8002,38 дол. США; заборгованості за відсотками у розмірі 569,46 дол. США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з неї на користь банка.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2017 рокуОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, посилалась на те, що судами не враховано обставини позасудового способу захисту позивачем своїх майнових прав шляхом вчинення 07 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. виконавчого напису на предмет іпотеки за іпотечним договором, який зареєстрований у реєстрі за № 11468, яким завершене позасудове врегулювання вимог. Також не зясували та не врахували те, що постановою старшого державного виконавця РМВДВС 04 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження, 10 жовтня 2016 року здійснено опис та арешт майна на підставі акта, та постановою ВДВС від 18 жовтня 2016 року призначено експерта ОСОБА_2 для визначення вартості описаного майна для його реалізації на прилюдних торгах. При цьому суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу, не звертались до Рівненського міського відділу ДВС для зясування обставин про виконання виконавчого напису нотаріуса. А тому, з урахуванням наведеного, вважала, що оцінюючи докази у цілому суди мали б керуватися стандартом доведення обставин справи "поза розумним сумнівом", який застосовується Європейським судом з прав людини.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "Альфа-банк" на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення судів є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 26 лютого 2008 року між ПАТ "АКПІБ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 251/08, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 39600,00 доларів США, зі сплатою 13 % річних, строком до 23 лютого 2018 року.
27 лютого 2008 року між ПАТ "АКПІБ" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 1300 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 .
17 грудня 2012 року між ПАТ "Альфа-банк" та ПАТ "АКПІБ" було укладено договір відступлення прав вимоги відповідно до якого останнє відступило своє право вимоги ПАТ "Альфа-банк" за указаним кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості наданого до позовної заяви станом на 31 жовтня 2016 року, виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 571,84 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 8002,38 доларів США та заборгованості за відсотками - 569,46 доларів США.
Встановлено, що 07 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18) від 18 вересня
2018 року.
Аналогічні висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) від 04 липня 2018 року, в якій зазначено, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.
Встановлено, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 07 вересня 2015 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку несільськогосподарського призначення (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель), площею 1300 кв. м, кадастровий номер 3221880802:14:138:0706, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15)
, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Звернення із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з такою заявою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Отже, кредитор, звернувшись у 2015 році із заявою про вчинення виконавчого напису (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Виконавчий напис нотаріуса про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про закінчення строку дії кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц (провадження
№ 14-318цс18).
Проте, розглядаючи справу, суд першої інстанції, з висновками якогот погодився апеляційний суд, не перевірив доводи відповідача щодо виконання/невиконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, не дослідив і не оцінив зібрані у справі докази, зокрема розрахунки заборгованості, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотриманняпринципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 09 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення суду першої та апеляційної інстанцій втрачають законну силу та у подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун