Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

треті особи: Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області, третя особа та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3, про встановлення порядку користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області, про встановлення порядку користування житловим приміщенням,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2019 року у складі судді Вернік В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Войтка Ю. Б., Медвецького С. К.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суд з позовом до ОСОБА_3, указуючи на те, що їй на праві власності належать 77/120 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 - 1/15 частка квартири. Сторони не досягли домовленості про порядок володіння та користування даною квартирою, а тому просила встановити порядок користування квартирою.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 серпня 2017 року клопотання ОСОБА_3 про залучення ОСОБА_2 до участі в розгляді справи в якості відповідача задоволено частково, ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2017 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено, замінено первісного відповідача ОСОБА_3 належним відповідачем ОСОБА_2

14 листопада 2017 року ОСОБА_1 уточнивши позовні вимоги просила встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їй кімнату № 1 площею 24,1 кв. м з балконом 0,7 кв. м; кімнату № 3 площею 11,7 кв. м з балконом 0,7 кв. м; кладову площею 0,8 кв. м (8-7); ОСОБА_2 виділити кімнату № 2 площею 16,7 кв. м, кладову площею 0,8 кв. м; залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кухню площею 8,5 кв. м, ванну площею 2,6 кв. м, туалет 1,1 кв. м, коридор площею 3,9 кв. м, коридор площею 2,8 кв. м, частину підвалу під сарай площею 13 кв. м.

19 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про встановлення порядку користування в ідеальних частках квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що їй на підставі договору дарування від 02 листопада 2017 року на праві власності належить1/15 частка вказаної квартири, вільне розпорядження якою обмежує інший співвласник ОСОБА_1 .

Ураховуючи наведене просила виділити їй в постійне користування житлову кімнату № 1 загальною площею 24,1 кв. м з балконом площею 0,7 кв. м для потреб проживання її сім`ї у складі чоловіка та малолітньої доньки; відповідачу ОСОБА_3 виділити в постійне користування житлову кімнату № 2 площею 16,7 кв. м та вбудовану шафу площею 0,8 кв. м; відповідачу ОСОБА_1 - житлову кімнату № 3 площею 11,7 кв. м з балконом площею 0,7 кв. м; залишити в спільному користуванні сторін кухню площею 8,5 кв. м, ванну площею 2,6 кв. м, вбиральню площею 1,1 кв. м, коридор площею 3,9 кв. м, коридор площею

2,8 кв. м, сарай у підвалі даного будинку, стягнути з відповідачів судові витрати.

Вказані позови ухвалою суду від 02 липня 2018 року об`єднані в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області рішенням від 15 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлений у первісному позові спір повинен вирішуватись за обов`язкової участі ОСОБА_3 як відповідача за процесуальним статусом, прав та обов`язків якої стосуються заявлені вимоги, при цьому повноваження визначення особи відповідача належать виключно позивачеві, а заявлена ОСОБА_2 вимога розподілу кімнат спірної квартири між її співвласниками вочевидь не є пропорційним належному їм праву володіння та користування щодо відповідних часток у праві спільної сумісної власності, не передбачаючи при цьому жодної пропозиції зустрічної грошової компенсації відповідної різниці в межах оспорюваних обмежень існуючих та незмінюваних прав володільців даного нерухомого майна.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Вінницький апеляційний суд постановою від 22 липня 2019 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлення порядку користування квартирою лише між двома співвласниками призведе до порушення прав ОСОБА_3, яка успадкувала частку у спірній квартирі та не залучена до участі в розгляді справи в якості відповідача.

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржувалося та не було предметом апеляційного перегляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзивів на неї та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 05 серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2019 року в частині відмови в задоволенні її позовних вимог, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким заявлені нею позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд

першої інстанції відмовив в задоволенні первісного позову лише з однієї підстави - позивач за первісним позовом не залучив в якості відповідача ОСОБА_3, яка прийняла спадщину щодо частини спірної квартири в період судового розгляду.

Так, вона звернулася з позовом до ОСОБА_3, однак у зв`язку з даруванням ОСОБА_3 02 листопада 2017 року своєї 1/15 частки спірної квартири ОСОБА_2 позивач 14 грудня 2017 року уточнила свої позовні вимоги і в якості відповідача залучила ОСОБА_2 . При цьому в зв`язку з тим, що ОСОБА_3 крім заповіту не було надано, жодного доказу про наявність у неї права власності на будь-яку частку в спірній квартирі, остання була залучена нею в якості третьої особи.

У позивача на момент проведення підготовчого судового засідання, яке проходило з 22 травня 2017 року по 06 січня 2018 року були відсутні правові підстави для залучення ОСОБА_3 в якості відповідача у справі, позаяк вона не являлась співвласником нерухомого майна. Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 оформлено 03 квітня 2018 року тобто вже під час судового розгляду і в подальшому надано суду.

Враховуючи зазначене, відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України позивач не мала права залучати ОСОБА_3, як відповідача у справі.

Про відсутність правових підстав для залучення ОСОБА_3 в якості відповідача у справі свідчить і довідка КП "Жмеринкакомунсервіс" від 01 червня 2018 року, з якої убачається, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає та не зареєстрована.

З огляду на зазначене, залучення ОСОБА_3 в якості третьої особи, а не відповідачем у справі, жодним чином не порушує її прав передбачених ЦПК України (1618-15) та свідчить про виконання позивачем вимог статті 54 ЦПК України.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 .

Апеляційний суд не мотивуючи чому він відкидає аргументи апеляційної скарги, як і суд першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального права - статті 1297, 1299 ЦК України та порушив норми процесуального права, обмежившись наведенням аргументів суду першої інстанції.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2019 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2019 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України, тут і далі в чинній на час подання касаційної скарги редакції.

12 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, поданий адвокатом Семенюк І. В., на касаційну скаргу мотивований тим, що вона не підтримує касаційну скаргу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

13 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу мотивований тим, що судові рішення в частині вирішення первісних позовних вимог є законними та обґрунтованими, а в частині вирішення зустрічних позовних вимог не відповідають закону та не є обґрунтованими. З урахуванням наведених доводів у відзиві просила в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, судові рішення в частині вирішення зустрічних вимог скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення вимог ОСОБА_2

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.

03 вересня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною, загальною площею 74,4 кв. м та житловою - 52,2 кв. м, складається з: кімнати № 1 площею 24,1 кв. м, кімнати № 2 площею 16,7 кв. м, кімнати № 3 площею 11,7 кв. м, кухні площею 8,5 кв. м, ванної кімнати площею 2,6 кв. м, вбиральні площею 1,1 кв. м, коридорів площею 3,9 кв. м та 2,8 кв. м, двох вбудованих шаф площею по 0,8 кв. м, обладнана двома балконами по 0,7 кв. м; у підвалі є сарай.

ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 9/15 частин указаної квартири (свідоцтво про право на спадщину за законом від 12 грудня 2011 року, витяг про державну реєстрацію прав від 27 січня 2012 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 лютого 2017 року, свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 січня 2017 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 січня 2017 року, висновок спеціаліста ОСОБА_5 від 26 вересня 2018 року.

ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/15 частина спірної квартири, що підтверджується копією договору дарування від 02 листопада 2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на

нерухоме майно від 02 листопада 2017 року.

ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 7/24 часток зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 квітня 2018 року, після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до акта від 08 серпня 2017 року та довідки КП "Жмеринкакомунсервіс" від 09 серпня 2017 року № 22 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані але не проживають ОСОБА_1 та її син ОСОБА_7, натомість ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_8 та дочкою ОСОБА_9, а також ОСОБА_3 у квартирі не зареєстровані, однак у ній проживають.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 20198 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК (1618-15) України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Конституцією України (254к/96-ВР) передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України (435-15) з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Встановивши, що ОСОБА_3, яка успадкувала після смерті батька ОСОБА_6 за заповітом 1/3 частину спірної квартиру не залучена до участі в розгляді справи відповідачем, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 на час звернення до суду з позовом не було оформлено право на спадщину, а тому вона не мала бути відповідачем у справі спростовуються нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, адже незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а співвласники при здійсненні володіння, користування та розпорядження частковою власністю мають рівні права.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами щодо прийняття (неприйняття) спадщини, а також пов`язуються з необхідністю встановлення цих обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд не бере до уваги вимоги ОСОБА_3 про скасування ухвалених у справі рішень у частині відмови в задоволенні зустрічного позову, оскільки рішення в указаній частині не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.