розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", про стягнення гарантованого банківського вкладу за депозитним договором, упущеної вигоди, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 рокуу складі колегії суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк", про стягнення гарантованого банківського вкладу за депозитним договором, упущеної вигоди, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 19 лютого 2015 року між нею та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу "Зростаючий" № 011-03616-190215 у доларах США, за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в розмірі 1 300 дол. США у тимчасове строкове користування на строк до 05 березня 2015 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 2,5 % річних.

Також 19 лютого 2015 року між нею та ПАТ "Дельта Банк" укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту), якою змінено та викладено в іншій редакції шляхом зазначення про можливості зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи. На її рахунок було зараховано 5 620 дол. США, що є еквівалентом 150 941,96 грн, за користування з розрахунку 2,5 % річних.

19 лютого 2015 року між нею та ПАТ "Дельта Банк" укладено ще один договір банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" № 011-03616-190215 у доларах США, за умовами якого банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 1 300 дол. США у тимчасове строкове користування на строк до 05 березня 2015 року та зобов`язується сплачувати проценти з користування з розрахунку 2,5 % річних.

Також 19 лютого 2015 року між нею та ПАТ "Дельта Банк" укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту), якою змінено та викладено в іншій редакції шляхом зазначення про можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи. 19 лютого 2015 року на її рахунок було зараховано 1 300 доларів США, що є еквівалентом 34 915,40 грн.

02 березня 2015 року постановою правління Національного банку України № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 про запровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи.

Протягом березня-червня 2015 року вона зверталась до банку з вимогою про повернення свого вкладу, у відповідь на яку отримала лист від 18 червня 2015 року де було зазначено, що операції з виплат тимчасово обмежені. Тимчасова адміністрація ПАТ "Дельта Банк" листом від 03 листопада 2015 року повідомила її про нікчемність укладених з нею договорів банківського вкладу від 19 лютого 2015 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь гарантовану суму відшкодування згідно з договорами банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року у розмірі 150 941,96 грн та 34 915,40 грн, а всього 186 857,36 грн; нанесений збиток (відшкодування упущеної вигоди) у розмірі 560 325,18 грн; проценти з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 123 226,68 грн; три проценти річних у розмірі 14 098,77 грн, а також 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантоване відшкодування за договором банківського вкладу "Зростаючий" від 19 лютого 2015 року № 011-03616-190215 в розмірі 150 941,96 грн та за договором банківського вкладу "Зростаючий" від 19 лютого 2015 року № 012-03616-190215 в розмірі 34 915,40 грн, а всього 186 857,36 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь держави судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з прийняттям Національним банком України рішення від 12 липня 2016 року №124-рш про відкликання банківської ліцензії ПАТ "Дельта Банк", у відповідача виникло зобов`язання з виплати ОСОБА_1 коштів у розмірі неповернутої суми вкладу 186 857,36 грн.

Строк виконання зобов`язання в частині повернення гарантованого відшкодування грошових коштів за вкладом відповідачем не порушений, тому не підлягають застосуванню положення частини другої статті 625 ЦК України.

Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, оскільки статтею 23 ЦК України не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов`язань чи інших зобов`язань, передбачених законом. Що стосується вимоги про відшкодування збитків, то ОСОБА_1 не обґрунтувала її належними та допустимими доказами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кадирова В. В. - задоволено частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2018 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Кадирова В. В., про стягнення гарантованого банківського вкладу за депозитним договором, упущеної вигоди, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди закрито.

Повідомлено ОСОБА_1, що розгляд її справи відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осібє публічно-правовим і не є спором у зв`язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), тому спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 квітня 2018 року в справі № 820/11591/15, провадження № 11-239апп18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 199/7551/17-ц з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у разі стягнення грошових коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як порушення виконання останнім своїх зобов`язань, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , то такі позови розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правовідносини у цій справі врегульовані Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України (стаття 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною цієї ж статті закону, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фондгарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.

Згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фондугарантування вкладів фізичних осіб протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантіями держави, передбаченими Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з положеннями частини першої статті 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України (2747-15) .

Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, провадження № 11-239апп18, від 13 березня 2019 року у справі № 636/99/17-ц, провадження № 14-586цс18, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/2987/18-ц, провадження № 14-285цс19.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду.

Щодо вимоги касаційної скарги про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід зазначити, що за змістом пункту 3 частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду викладала висновок щодо питання предметної та суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах у своїх постановах, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.