розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2018 року у складі головуючого-судді Коверзнева В. О. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у забезпечення кредитного договору від 06 грудня 2007 року передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру № АДРЕСА_1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2015 року у справі № 750/8689/15-ц у рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на квартиру № АДРЕСА_1. Спірну квартиру банк відчужив за договором купівлі-продажу від 26 липня 2017 року ОСОБА_2.

Посилаючись на те, що вищевказана квартира вибула з його власності поза його волею, оскільки постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2015 року скасовано та в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його передачі у власність іпотекодержателя відмовлено, ОСОБА_1 просив відновити його право власності на спірну квартиру та витребувати її з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2018 року позов задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. квартиру № АДРЕСА_1, відновлено за позивачем право власності на вказану нерухомість.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належна позивачу на праві власності квартира, вибула з його володіння на підставі судового рішення, яке було скасовано за результатом апеляційного перегляду, що свідчить про те, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_1. поза його волею, унаслідок чого він має право на витребування вказаного нерухомого майна із чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" відхилено, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову ОСОБА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2018 року ПАТ "Дельта Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої і апеляційної інстанцій не з'ясували всіх обставин справи, що мають істотне значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки наявним у справі доказам, надавши поясненням сторін однобічну оцінку та не проаналізувавши матеріали кредитної справи з точки зору дотримання сторонами норм чинного законодавства. При цьому не врахували, що на момент підписання договору іпотеки позивач виявив свою волю, надав згоду та право здійснити задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності за банком, який використав своє право на реєстрацію за собою права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що виключає можливість витребування спірної квартири від добросовісного набувача, унаслідок чого дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Крім того, суди не звернули уваги на те, що постанова апеляційного суду, якою скасовано рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалена через шість місяців після продажу спірної квартири ОСОБА_2, й такий договір не визнавався судом недійсним.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому 11 січня 2019 року відзиві ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій законні і обґрунтовані, постановлені на підставі всебічно досліджених матеріалів справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують й висновків судів не спростовують.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2007 року набув право власності на квартиру № АДРЕСА_1.

На підставі іпотечного договору від 06 грудня 2007 року вказана квартира перебувала в іпотеці банку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2015 року у справі № 750/8689/15-ц у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1. за кредитним договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ "Дельта Банк" права власності на квартиру № АДРЕСА_1.

26 липня 2017 року ПАТ "Дельта Банк" уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вишняковою І. В.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2015 року скасовано, у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1. про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність іпотекодержателя квартири № АДРЕСА_1 відмовлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, зі скасуванням рішення суду втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають. У даному випадку втрачається право ПАТ "Дельта Банк" на відчуження квартири.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов правильного висновку про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 спірної квартири на користь ОСОБА_1.

Посилання ПАТ "Дельта Банк" у касаційній скарзі на неправильність висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну правову оцінку, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що спірна квартири була відчужена банком у порядку встановленому для виконання судових рішень, а тому відповідно до частини другої статті 388 ЦК України не може бути витребувана у добросовісного набувача, є безпідставними, оскільки рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2015 року, яким визнано право власності на спірну квартиру за ПАТ "Дельта Банк", було скасовано постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року, що свідчить про те, що спірна квартира вибула із власності позивача не з його волі, а на підставі рішення суду.

Інші аргументи ПАТ "Дельта Банк", наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення, при їх ухваленні не було порушено норм процесуального права

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2018 року та постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року була зупинена ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року, у зв`язку із залишенням цих судових рішень без змін необхідно поновити їх дію.

Судді:	В. О. Кузнєцов
	В. С. Жданова
	В. М. Ігнатенко