розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інноваційний банк", на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 січня 2018 року в складі колегії суддів: Канурної О. Д., Будулуци М. С., Санікової О. С.,

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 07 листопада 2013 року визнано мирову угоду, укладену 09 вересня 2013 року між боржником приватним підприємством "Рекламно-інформаційне агентство "Гольфстрим" з однієї сторони та стягувачем товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛАН" з іншої сторони в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Донецька про стягнення з приватного підприємства "Рекламно-інформаційне агентство "Гольфстрим" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАН" заборгованості з виплати авторської винагороди.

Із указаною ухвалою суду не погодилось публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інноваційний банк" (далі - ПАТ "АКПІБ") та подало апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "АКПІБ" на ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 07 листопада 2013 року у цивільній справі за заявою начальника відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька про визнання мирової угоди укладеної між сторонами в процесі виконання рішення суду повернуто без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2018 року ПАТ "Промінвестбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції порушив його гарантоване конституційне право на апеляційний перегляд судового рішення.

Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03,

45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) ), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) ) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті "права на справедливий суд".

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) , що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Тому висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) . Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові

від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (№ 61-12112сво18).

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду від 02 січня 2018 року скасувати і передати справу до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інноваційний банк" задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 січня 2018 року скасувати, справу передати на розгляд до апеляційного суду.