розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2017 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2011 року між

відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ВАТ "ВіЕйБі Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 75/2011, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі в розмірі 266 486,00 грн з терміном повернення кредиту 16 березня 2016 року та встановленою процентною ставкою 24,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 16 березня 2011 року було укладено договір застави автотранспортного засобу, згідно якого в заставу позивачу було передано автотранспортний засіб автомобіль "VOLVO XC90", 2011 року випуску, чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_2.

Оскільки відповідач належним чином умов договору не виконував, за ним станом на 15 серпня 2015 року утворилась заборгованість в сумі

514 731,95 грн, з яких прострочена до повернення сума кредиту в розмірі 155 461,00 грн, прострочені відсотки за користуванням кредитом в розмірі 83 782,17 грн та плата за пропуск платежів в розмірі 275 488,78 грн.

ПАТ "ВіЕйБі Банк" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 16 березня 2011 року

№ 75/2011 в розмірі 514 731,95 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" суму залишку по тілу кредиту в сумі 53 292,00 грн, та відсотки за користування коштами, виходячи із умов спірного договору, в розмірі 9 587,23 грн за період з

17 березня 2014 року по 17 березня 2015 року та 9 587,23 грн за період з

17 березня 2015 року по 17 березня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі

Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з розміру заборгованості, яка була визнана відповідачем, та погодився з його позицією про наявність вини кредитора у скороченні відділення банку, що унеможливило виконання умов договору по сплаті чергових платежів.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕйБі Банк" задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 жовтня

2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" прострочену заборгованість за кредитним договором від 16 березня 2011 року

№ 75/2011 станом на 15 серпня 2015 року в розмірі 262 897,48, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 102 143,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 29 305,74 грн та 131 448,74 грн пені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" 2 891,87 грн в рахунок часткового відшкодування понесених судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду державного бюджету 5 147,32 грн судового збору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи по справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 станом на 01 травня 2013 року мала переплату на суму 28 584,39 грн, що згідно з умовами договору не звільняє її від зобовязань погашення відповідної частини кредиту, сплати процентів та комісій в наступні дати та розмірах, що встановлені графіком, а є підставою для зміни графіка за письмовим позивачем. Згідно пункту 2.8.7 кредитного договору кошти на повне чи часткове виконання боргових зобовязань списуються банком в межах суми залишку коштів на рахунку-кореспондента в порядку, передбаченому пунктом 2.7 договору. Суд дійшов висновку про те, що фактично з 16 вересня 2013 року по 15 серпня 2015 року (згідно заявлених вимог) невиконаним зобовязанням ОСОБА_1 за умовами договору та графіком залишилися прострочені платежі частково по процентам в розмірі 29 305,78 грн та по тілу кредиту в розмірі

102 143,00 грн. Зменшуючи розмір пені, апеляційний суд керувався частиною третьою статті 551 ЦК України. При цьому апеляційний суд вказав, що неможливість виконання прийнятих зобов'язань через закриття відділення суперечить пункту 2.7.2 договору, за яким сплата кредиту здійснювалася не лише шляхом внесення готівкових коштів до відділення банку, а й могла здійснюватися безготівковим перерахуванням через інші банківські установи, відомості для чого позичальнику були відомі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

24 січня 2017 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" через засоби поштового зв'язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить змінити рішення апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме, стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 53 318,00 грн, процентам в розмірі 54 476,43 грн, пені в розмірі 144 000,04 грн та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга ПАТ "ВіЕйБі Банк" мотивована тим, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 75/2011, що був наданий на вимогу Шевченківського районного суду міста Чернівці та міститься у матеріалах справи, відповідачем було сплачено по вказаному кредитному договору 220 917,32 грн, а саме: кредит у сумі 111 025,00 грн, відсотки на строкову суму в розмірі 95 882,42 грн, комісію за РО на суму 84,00 грн та плату за пропуск платежів у розмірі 13 925,90 грн. Отже, сума простроченої відповідачем заборгованості становить 155 491,00 грн.

Сплата по кредитному договору здійснюється за графіком погашення заборгованості, відповідно до якого місячний платіж по погашенню основного боргу становить 4 441,00 грн.

Остання сплата по тілу кредиту була здійснена відповідачем у період з

17 квітня 2013 року по 16 травня 2013 року у розмірі 4 441,00 грн. У період з 17 травня 2013 року по 26 червня 2016 року оплата по кредитному договору відповідачем не здійснювалась.

Суд апеляційної інстанції суттєво зменшив розмір пені, при цьому, в матеріалах справи відсутня інформація на підтвердження того факту, що розмір неустойки, а саме пені, яка була нарахована банком до стягнення з боржника, значно перевищує розмір збитків або інших обставин, що мають значення.

31 січня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня

2017 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 жовтня 2016 року.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що висновок апеляційного суду про можливість відповідача здійснювати платежі шляхом перерахування безготівкових платежів через інші банківські установи є неправильним, оскільки такий висновок спростовується пунктом 7.2.2 договору кредиту, в якому не зазначена можливість такого перерахування, а йде мова лише про банк-кредитор. Позивачем не надано доказів того, що вказаний рахунок-кореспондент (відкритий саме у філії банку, що безмовно входило до складу реквізитів даного розрахунку у відповідності до вказівок щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів і зави про відкриття акредитива, які є додатком № 8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) ) існував після закриття філії банку в місті Чернівці, де було його відкрито, і куди саме повинні були зараховуватися грошові кошти на виконання зобовязань боржника. Є неналежним доказом по справі довідка відділення банку щодо наявності заборгованості по тілу кредиту, оскільки така була отримана у позивача з тієї причини, що позичальником було втрачено платіжні документи про сплату грошових зобовязань за спірним договором.

Апеляційним судом не зазначено у оскаржуваному судовому рішенні його ставлення щодо позовних вимог, які були заявлені до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і таким чином залишились не вирішеними частина позовних вимог.

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "ВіЕйБі Банк" на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2017 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Чернівці.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від

10 січня 2017 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Чернівці.

У березні 2017 року матеріали справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційні скарги разом з матеріалами справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційних скарг Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 16 березня 2011 року між ВАТ "ВіейБі Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 75/2011, згідно якого відповідач отримала кредит в сумі 266 486,00 грн строком до 16 березня 2016 року зі сплатою процентів за його користування 24,5 % річних та на умовах, що визначені главою І цього договору.

16 березня 2011 року з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 75/2011 між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу, згідно з яким відповідач передала у заставу автомобіль "VOLVO XC90", 2011 року випуску, чорного кольору реєстраційний номер НОМЕР_2.

Пунктом 2.2 кредитного договору вказано, що банк відкриває позичальнику балансовий рахунок, повні реквізити якого зазначені в пункті 9 Спеціальної частини договору. Номер цього рахунку НОМЕР_1 був визначений пунктом 9 Спеціальної частини договору.

Пунктом 2.3 даного договору встановлено, що банк відкриває позичковий рахунок, який є для позичальника остаточним та обов'язковим для обліку руху сум, які позичальник повинен повернути банку.

Відповідно до пунктів 2.7.2-2.7.3 кредитного договору позичальник зобов'язується не пізніше дати, встановленої в графіку, поповнювати рахунок-кореспондент у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за суми платежів, встановлених в графіку, а також належних до сплати комісій, та погашення боргових зобов'язань позичальника здійснюється шляхом списання банком коштів з рахунка-кореспондента щомісяця в дату, зазначену в графіку, та черговості, в межах сум, що обліковуються на дату списання на рахунку-кореспонденті.

Пунктом 2.8.1 кредитного договору передбачено, що позичальник має право здійснити повне чи часткове дострокове виконання боргових зобов'язань за умови сплати нарахованих банком процентів, прострочених платежів, комісії за дострокове погашення кредиту, та інших плат, які повинні бути сплачені за договором на відповідну дату дострокового виконання.

Відповідно до пункту 2.8.2 кредитного договору кошти на повне чи часткове дострокове виконання боргових зобов'язань списуються банком в межах залишку коштів на рахунку-кореспонденті.

Згідно наданих квитанцій по рахунку НОМЕР_1 в період з 16 березня 2011 року по 24 квітня 2013 року ОСОБА_1 здійснювала щомісячно платежі на загальну суму 226 136,48 грн (т. 1 а. с.155-182).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічне правило міститься в статті 81 ЦПК України в редакції Закону

№ 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Встановивши, що ОСОБА_1 неналежним чином здійснювала свої зобовязання щодо повернення кредитних коштів, врахувавши здійснення ОСОБА_1 щомісячних платежів у період з 16 березня 2011 року по 24 квітня 2013 року за якими було встановлено переплату, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та правомірно стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість по тілу кредиту в розмірі 102 143,00 грн та заборгованість по процентам в розмірі 29 305,74 грн.

Доводи ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо неврахування судом апеляційної інстанції розрахунку заборгованості за кредитним договором № 75/2011, що був наданий на вимогу Шевченківського районного суду міста Чернівці та міститься у матеріалах справи, є безпідставними.

Апеляційним судом під час вирішення справи було досліджено вказаний заявником розрахунок та квитанції, наявні в матеріалах справи, які підтверджують здійснення ОСОБА_1 погашення заборгованості в період з 16 березня 2011 року по 24 квітня 2013 року, які судом були оцінені відповідно до правил статті 212 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції). Та обставина, що графіком погашення платежів встановлено щомісячний платіж в розмірі 4 441,00 грн не виплаває на право боржника здійснювати погашення щомісячних платежів у більшому розмірі, ніж встановлено графіком.

За правилами статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14 Верховний Суд України дійшов висновку, що "частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків".

Апеляційний суд встановивши, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, якими є невиконане ОСОБА_1 перед банком зобовязання в розмірі 131 448,74 грн, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню до 131 448,74 грн.

За таких обставин, аргументи ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо безпідставного зменшення розміру пені не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в касаційному порядку.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що апеляційним судом не зазначено у оскаржуваному судовому рішення своє ставлення щодо позовних вимог, які були заявлені до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і таким чином залишились не вирішеними частина позовних вимог є безпідставними, оскільки позивачем вимог щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завлено не було.

Є безпідставними доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про неправильність висновку апеляційного суду про можливість відповідача здійснювати платежі шляхом перерахування безготівкових платежів через інші банківські установи, оскільки неможливість виконання прийнятих зобов'язань через закриття відділення суперечить пункту 2.7.2 договору, за яким сплата кредиту здійснювалася не лише шляхом внесення готівкових коштів до відділення банку, а й могла здійснюватися безготівковим перерахуванням через інші банківські установи, відомості для чого позичальнику були відомі.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун
	В. П. Курило