розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Компанії "Емпекс Груп ЛТД" (Беліз), Компанії "Філіантра Комерс ЛТД" (Беліз), ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів, витребування майна та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В.,

Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Компанія "Емпекс Груп ЛТД" (Беліз), Компанія "Філіантра Комерс ЛТД" (Беліз), ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Компанії "Емпекс Груп ЛТД" (Беліз), Компанії "Філіантра Комерс ЛТД" (Беліз), ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 з позовом, в якому просила витребувати з незаконного володіння відповідачів наступне майно:

компанії "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комере ЛТД." квартиру АДРЕСА_1 ;

компанії "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД." паркувальні місця № НОМЕР_1 та НОМЕР_3 розташовані за адресою: АДРЕСА_2, приміщення № АДРЕСА_3 ; комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ;

визнати недійсними наступні договори:

про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 10 березня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., реєстр № 539, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 правочин не підписувала, правочин вчинено без її волевиявлення та не відповідає її внутрішній волі;

про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 31 березня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., реєстр № 903 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 правочин не підписувала, правочин вчинено без її волевиявлення та не відповідає її внутрішній волі;

про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 31 березня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., реєстр № 904 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 правочин не підписувала, правочин вчинено без її волевиявлення та не відповідає її внутрішній волі;

про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 31 березня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., реєстр № 905 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 правочин не підписувала, правочин вчинено без її волевиявлення та не відповідає її внутрішній волі.

2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належало наступне майно: торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані по

АДРЕСА_4, вартістю

22 432 839 грн; квартира АДРЕСА_1, вартістю 2 600 200, 24 грн; паркувальні місця

№ НОМЕР_2 та АДРЕСА_5

3. У березні 2015 року невстановлені особи умисно, з корисливих мотивів, заволоділи вищевказаним нерухомим майном ОСОБА_1 шляхом обману, зокрема, шляхом надання до державних установ та приватного нотаріуса завідомо підроблених документів про зняття арешту з майна від прокуратури Дніпропетровської області, а також завідомо підроблених довіреностей від імені позивача.

4. Під час досудового розслідування у кримінальній справі порушеної відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого частиною тертьою статті 27, частиною п`ятою статті 191 КК України, постановою старшого слідчого від 15 березня 2012 року накладено арешт на все майно дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .

5. Невідомі особи при невстановлених обставинах склали завідомо підроблений лист прокуратури Дніпропетровської області від 22 жовтня

2014 року за підписом заступника прокурора області Кузьменка С. А. про зняття арешту з майна ОСОБА_1, який спрямували до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції. При невстановлених обставинах у лютому 2015 року, службовими особами реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в порушення вимог діючого законодавства, знято арешт з всього майна ОСОБА_1 .

6. У подальшому, невстановлені особи склали завідомо підроблену генеральну довіреність, підписану нібито ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 у присутності Завіряючого офіцера ОСОБА_6

09 жовтня 2014 року, апостилізовану у місті Нікосія постійним секретарем Міністерства юстиції та громадського порядку, а також підписану окружним нотаріусом ОСОБА_18

7. На запит ОСОБА_1 адміністрацією округу Ларнаки Міністерства внутрішніх справ республіки Кіпр повідомлено, що г-н. ОСОБА_6 служив Завіряючим офіцером з 31 січня 1997 року по 02 травня 2014 року та повернув відповідну особисту печатку 19 травня 2014 року, тобто бути присутнім при складанні довіреності на ім`я ОСОБА_5 09 жовтня 2014 року не міг.

8. На запит ОСОБА_1 . Міністерством Юстиції та Громадського Порядку республіки Кіпр повідомлено, що після проведеної перевірки в архіві департаменту Міністерства Юстиції та Громадського Порядку республіки Кіпр встановлено, що документи не є достовірними, оскільки г-жа ОСОБА_7 звільнилася з займаної посади у Міністерстві Юстиції та Громадського Порядку з 31 липня 2012 року. Відтиск її печатки в архіві не має нічого спільного з підписами, які містяться в обговорюваних документах. Дати та реєстраційні номери в архіві були шестизначні, а не п`ятизначні. Також, розміри печаток, які надані, значно більше оригіналів, та як виявлено, повна печатка "апостиль" є фальсифікацією.

9. З 23 квітня 2015 року у провадженні прокуратури Дніпропетровської області знаходилося кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з правовою кваліфікацією за частиною четвертою статті 190 КК України щодо незаконного позбавлення майна потерпілої ОСОБА_1 .

10. Так, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб 10 березня 2015 року, з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, уклала договір позики з компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД.", підписант якої є ОСОБА_8 та в особі директора Компанії та єдиного акціонера ОСОБА_9, відповідно до якого ОСОБА_5 передано 2 600 200,24 грн, які остання повинна повернути до

16.00 год., того-ж дня.

11. Того ж дня ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_10 умисно, з корисливих мотивів, уклала нотаріально посвідчений договір іпотеки з компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД", відповідно до якого передала в іпотеку квартиру

АДРЕСА_1 оціночною вартістю 2 600 200,24 грн, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

12. У цей ж день, ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з використанням зазначених завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів уклала нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя з компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД.", відповідно до якого ОСОБА_5, як представник власника ОСОБА_1, передала право власності на квартиру

АДРЕСА_1 компанії "FiLLiantra Commerce Ltd." в рахунок погашення заборгованості за договором позики, чим завдала збитки останній на суму 2 600 200,24 грн.

13. Також, ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб, 28 березня

2015 року, з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, уклала договір позики з компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", підписант якої є ОСОБА_8 та в особі представника ОСОБА_11, діючого на підставі довіреності, посвідченої 02 лютого 2015 року нотаріусом О. Має, Сейшели Семмі, А. Фремінот, апостиль проставлено

02 лютого 2015 року в Республіці Сейшельські Острови в м. Вікторія реєстратором Верховного суду Сейшельских островів Дж . Естікот за № 2683 від 2015 року.

14. Відповідно до зазначеного договору позики ОСОБА_5 передано 500 000 грн, які остання повинна повернути о 14.00 год. 30 березня 2015 року.

15. Також, 28 березня 2015 року ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені

ОСОБА_1 та ОСОБА_4, уклала нотаріально посвідчений договір іпотеки з компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала в іпотеку паркувальне місце № АДРЕСА_7, розташоване за адресою: АДРЕСА_9, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

16. 31 березня 2015 року ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, з використанням зазначених завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, уклала нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя з компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", відповідно до якого ОСОБА_5, як представник власника ОСОБА_1, передала право власності на паркувальне місце № АДРЕСА_7, розташоване за адресою АДРЕСА_2, приміщення АДРЕСА_9 компанії "ЕМ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", що належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за договором позики, чим завдала останній збитків на суму 500 000 грн.

17. Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, 28 березня

2015 року, з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, уклала договір позики з компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД", відповідно до якого ОСОБА_5 передано 500 000 грн, які остання повинна повернути

до 14:00 год., 30 березня 2015 року. Також, 28 березня 2015 року ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб, з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4, умисно з корисливих мотивів уклала нотаріально посвідчений договір іпотеки з компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛІД.", відповідно до якого було передано в іпотеку паркувальне місце № АДРЕСА_10, розташоване за адресою:

АДРЕСА_9, що належить на праві власності

18. Після чого, 31 березня 2015 року ОСОБА_5, за попередньою змовою з групою осіб з використанням зазначених завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, уклала нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя з компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", відповідно до якого ОСОБА_5, як представник власника ОСОБА_1, передала право власності на паркувальне місце № АДРЕСА_10, розташоване АДРЕСА_2, приміщення АДРЕСА_9 компанії "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", що належить на праві власності ОСОБА_13 у рахунок погашення заборгованості за договором позики, чим завдала збитки останній на суму

19. Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб 28 березня

2015 року, з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, уклала договір позики з компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", відповідно до якого ОСОБА_5 передано 1 000 000 грн, які остання повинна була повернути до 14.00 год. 30 березня 2015 року.

20. Також, 28 березня 2015 року ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб, з використанням завідомо підроблених довіреностей від імені

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 умисно, з корисливих мотивів, уклала нотаріально посвідчений договір іпотеки з компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", відповідно до якого передано в іпотеку нежитлове приміщення - комплекс, розташований за адресою:

АДРЕСА_4, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

21. У подальшому, 31 березня 2015 року ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, з використанням зазначених завідомо підроблених довіреностей від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4, умисно, з корисливих мотивів, уклала нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя з компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", відповідно до цього договору ОСОБА_5, як представник власника ОСОБА_1, передала право власності на нежитлове приміщення - комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_4, компанії "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", що належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за договором позики, чим завдала збитки останній на суму 1 000 000 грн.

22. 23 квітня 2015 року у офісі приватного нотаріуса Страдник І. Л. були затримані особи із підробленою довіреністю, посвідченою на Кіпрі, на ім`я колишньої дружини ОСОБА_4, з метою взяти дублікати документів на її власність. При обшуку даних осіб, у них вилучені підроблені документи також на ім`я - ОСОБА_1 .

23. Відповідно до наданих пояснень від 23 квітня 2015 року, ОСОБА_5 не заперечує зазначені факти, а, навпаки, підтверджує те, що у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, переоформлювала майно по підробленим документам, в тому числі, отримувала та виконувала вказівки приватного нотаріуса Зайченко І. А. щодо вчинення протиправних дій, пов`язаних з нерухомістю.

24. 23 жовтня 2015 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною четвертою статті 190 та частини четвертої статті 358 КК України, тобто у незаконному придбанні права на майно шляхом обману та у використанні завідомо підробленого документа. Слідство триває.

25. Позивач указує, що договори про задоволення вимог іпотекодержателя

від 10 березня 2015 року та 31 жовтня 2015 року були укладені поза волею

ОСОБА_1, шляхом використання підроблених довіреностей на її ім`я.

26. Крім того, 10 березня 2015 року, ОСОБА_14 за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу нерухомого майна придбав у Компанії "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД." квартиру

АДРЕСА_11 . 05 червня 2015 року ОСОБА_14 уклав договір позики з ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_14 передано 2 134 170 грн, які повинен повернути до 10 червня 2015 року. Також ОСОБА_14 за попередньою змовою групою осіб умисно, з корисливих мотивів, уклав нотаріально посвідчений договір іпотеки з ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_14 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_14 .

28. 11 червня 2015 року ОСОБА_14 уклав нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_14, передав право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_14 в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

29. Також, 11 червня 2015 року ОСОБА_2 уклав договір іпотеки з

ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_2 начебто отримав грошові кошти в сумі 828 6720 грн за договором позики від 11 червня 2015 року та передав ОСОБА_3 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка була незаконно відчужена у позивача ОСОБА_1 .

30. Відповідно до вказаного договору іпотеки, між ОСОБА_2 та

ОСОБА_3, строк повернення позики призначений на 11 червня 2017 року.

31. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

32. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року у складі судді Сороки О. В. позов задоволено.

Визнано недійсними наступні договори:

договір позики від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД.", на суму

2 600 200,24 грн;

договір іпотеки від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комере ЛТД", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко I. A. та зареєстрований в реєстрі за № 537;

договір про задоволення вимог іпотеко держателя від 10 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛІД.", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 539;

договір позики від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", на суму 500 000 грн;

договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 882;

договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстрований в реєстрі за № 903;

договір позики від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД", на суму 500 000 грн;

договір іпотеки від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛІД.", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 884;

договір позики від 28 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", на суму 1 000 000 грн.

договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД.", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 905.

Витребувано на користь ОСОБА_1 наступне майно:

у компанії "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД" торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані по АДРЕСА_4 ;

у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ;

у компанії "ЕМРЕХ GROUP LTD" "ЕМПЕКС ГРУП ЛТД." паркувальні місця

№ 1 та АДРЕСА_5 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на торговельний комплекс та самовільні прибудови, що розташовані по АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_1 ; паркувальні місця № НОМЕР_2 та АДРЕСА_5 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

33. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено, що генеральні довіреності від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5

в період 09 - 10 жовтня 2014 року не видавалися, не посвідчувалися в установленому законом порядку та компетентним органом держави, в якій такий документ був складений, не проставлено апостилю. Сторонами не надано доказів того, що ОСОБА_1 своїми наступними діями схвалила укладені від її імені договори. Суд вважав доведеним відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладання договорів позики, іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя та відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка уклала договори - ОСОБА_5 на укладання означених договорів, внаслідок чого оспорювані договори підлягають визнанню недійсними.

34. Визнаючи за ОСОБА_1 право власності та витребування комплексу, який розташований за адресою:

АДРЕСА_4 та паркувальних місць № НОМЕР_2, НОМЕР_1, розташованих за адресою АДРЕСА_2 приміщення АДРЕСА_3, суд першої інстанції виходив із того, що вказане майно вибуло з володіння позивача на підставі правочинів, визнаних судом недійсними, що дає підстави для застосування положень статті 216 ЦК України.

35. Місцевий суд також указав, що матеріали справи містять достатні та належні докази про те, що квартира

АДРЕСА_1 вибула з володіння ОСОБА_1 поза її волею (шляхом використання нікчемної довіреності) та без її відома, а тому наявні підстави для застосування положень статті 388 ЦК України до спірних правовідносин, та необхідність повернення майна власнику, визнання за власником права власності на майно в судовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

36. ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору позики від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД.", на суму

2 600 200,24 грн; визнання недійсним договору іпотеки від 10 березня

2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД"; визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 10 березня 2015 року, укладеного між

ОСОБА_1 та компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛІД."; витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру.

37. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому не переглядалось апеляційним судом.

38. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року в оскарженій частині скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позову.

39. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не було залучено до розгляду справи у якості третьої особи ОСОБА_5, яка безпосередньо підписувала оспорені угоди, що ускладнює встановлення фактичних обставин у справі.

40. Апеляційний суд також указав, що ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до не належних відповідачів, оскільки право власності

ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 було припинено 01 червня 2018 року, тобто до постановлення оскаржуваного рішення у цій справі від 14 травня 2019 року. На час ухвалення оскаржуваного рішення суду право власності на спірний об`єкт було зареєстровано за ПП "МІЛІТАРІ" з 10 квітня 2019 року, а з 30 липня 2019 року за ОСОБА_15 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

41. У касаційній скарзі, поданій у жовтня 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

42. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної не дана належна оцінка встановленим фактичним обставинам справи, у повній мірі не встановив, яким саме чином відбулася зміна власника в реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент ухвалення рішення, взагалі не взяв до уваги доводи ОСОБА_1, викладені в відзиві на апеляційну скаргу, зокрема того, що саме з боку ОСОБА_2 відбувалося зловживання правами. Залишив поза увагою ту обставину, що суд першої інстанції, зі своєї сторони, здійснивши забезпечення позову та маючи в матеріалах справи ухвалу про накладення арешту на майно, не мав жодних підстав для перевірки факту того, хто саме на момент ухвалення рішення зареєстрований як власник спірного нерухомою майна. Зауважує, що ухвала про забезпечення позову на момент ухвалення рішення не була скасована ані судом, що її постановив, ані судом вищестоящої інстанції.

43. Заявник також наголошує на тому, що ОСОБА_15, який значиться в реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник спірної квартири, будучи обізнаним про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції, не звернувся із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та не намагався з`явитися в судове засідання для захисту свого, як він вважає, права, що свідчить про те, що він не вважає, що рішенням суду першої інстанції було порушено його права та інтереси.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

44. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

45. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

46. З обставин справи, встановлених судами попередніх інстанції, слідує, що ОСОБА_1 належить ряд нерухомого майна, відчуження якого було предметом даного позову.

47. Разом із тим, предметом касаційного розгляду є вимоги, пов`язані з фактом відчуження квартири АДРЕСА_1, вартістю 2 600 200, 24 грн.

48. 10 березня 2015 року між ОСОБА_5, діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09 жовтня 2014 року посвідчувальним службовцем ОСОБА_16, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку

ОСОБА_7 10 жовтня 2014 року за № 18925/14 (Позичальник) та компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД.", в особі директора Компанії ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_12, діючого на підставі статуту (Позикодавець), укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальникові строком 10 березня 2015 року грошові кошти в розмірі 2 600 200,24 грн, які остання зобов`язалась повернути в строк до 16:00 год. 10 березня 2015 року

в розмірі 2 600 200 грн.

49. За пунктом 6 вказаного договору, сторони домовилися, що у разі, якщо Позичальник своєчасно не поверне позичені кошти, Позикодавець має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення нерухомого майна,

а саме: квартиру АДРЕСА_1

50. 10 березня 2015 року між ОСОБА_5, діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09 жовтня 2014 року посвідчувальним службовцем ОСОБА_16, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку

ОСОБА_7 10 жовтня 2014 року за № 18925/14 та компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД.", в особі директора Компанії

ОСОБА_17, діючого на підставі статуту, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., зареєстрований в реєстрі за № 538/3, відповідно до якого ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 оціночною вартістю 2 600 200,24 грн, яка належить на праві власності

ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним 10 березня 2015 року між ОСОБА_5, діючою від імені ОСОБА_1 та компанією "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД.".

51. 10 березня 2015 року між ОСОБА_5, діючою від імені ОСОБА_1 по генеральній довіреності, посвідченій на Кіпрі 09 жовтня 2014 року посвідчувальним службовцем ОСОБА_16, апостиль проставлено на Кіпрі в Нікосії секретарем Міністерства юстиції та публічного порядку

ОСОБА_17, діючого на підставі статуту укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., що був зареєстрований в реєстрі за № 539, відповідно до якого ОСОБА_5, як представник власника - ОСОБА_1, передала право власності на квартиру

АДРЕСА_1 компанії "FiLLiantra Commerce Ltd." в рахунок погашення заборгованості за договором позики

від 10 березня 2015 року.

52. 10 березня 2015 року, ОСОБА_14 за договором купівлі - продажу нерухомого майна посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. та зареєстровано в реєстрі за №540, придбав у Компанії "FiLLiantra Commerce Ltd." "Філіантра Комерс ЛТД." квартиру

АДРЕСА_13 . У рахунок забезпечення виконання зобов`язання за договором позики

від 05 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_14 (Позичальник)

та ОСОБА_2 (Позикодавець), відповідно до якого ОСОБА_14 передано 2 134 170 грн, які він повинен повернути до 10 червня 2015 року,

05 червня 2015 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 301, відповідно до якого ОСОБА_14 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_14 .

54. 11 червня 2015 року ОСОБА_14 уклав договір про задоволення вимог іпотекодержателя з ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 326, відповідно до якого ОСОБА_14, передав право власності ОСОБА_2 на квартиру

АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_14 в рахунок погашення заборгованості за договором позики.

55. 11 червня 2015 року ОСОБА_2 уклав договір позики грошових коштів з ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_2 передано 828 6720 грн, які той повинен повернути до 11 червня

2017 року. Договір посвідчений 11 червня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Огородник Л. В. за реєстровим № 327.

56. 11 червня 2015 року в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 11 червня 2015 року, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки з ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного договору іпотеки, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, строк повернення позики визначений на 11 червня 2017 року.

57. З відповіді Міністерства Внутрішніх справ Республіки Кіпр від 13 грудня

2017 року, отриманої на запит про надання міжнародної правової допомоги, установлено, що генеральні довіреності від імені ОСОБА_1 на

ім`я ОСОБА_5 в період 09 - 10 жовтня 2014 року не видавалися, не посвідчувалися в установленому законом порядку та компетентним органом держави, в якій такий документ був складений, не проставлено апостилю.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

58. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

59. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

60. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

61. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

62. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Щодо позовних вимог про визнання договорів позики, іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя недійсними

63. Відповідно до положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

64. Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

65. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

66. Частинами першою - третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

67. Зміст правочину становлять права та обов`язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

68. Правочин є недійсним у разі недотримання умов його чинності, передбачених статтею 203 ЦК України, а саме: відсутність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності, відсутність волевиявлення учасника правочину та його невідповідність внутрішній волі учасника правочину, невідповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, відсутність спрямованості волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

69. За приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

70. Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

71. Згідно норми статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

72. Стаття 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначає, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

73. Достеменно встановивши, що генеральні довіреності від імені

ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 в період 09 - 10 жовтня 2014 року не видавалися, не посвідчувалися в установленому законом порядку та компетентним органом держави, в якій такий документ був складений, не проставлено апостилю, ОСОБА_1 своїми наступними діями не схвалила укладені від її імені договори, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на укладання договорів позики, іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя та відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка уклала договори - ОСОБА_5 на укладання означених договорів, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Щодо витребування майна та визнання права власності

74. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

75. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

76. У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

77. Обґрунтовуючи вимоги в частині позовних вимог про витребування спірної квартири, ОСОБА_1 послалась на те, що відчуження даного майна мало відбулось особою, яка не мала на це право. Вказувала на відсутність волі власника на таке відчуження.

78. Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

79. Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

80. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).

81. У постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі

№ 6-54цс17 зроблено висновок, що "право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

82. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

83. Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

84. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 1522/25684/12 та у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 285/3414/17.

85. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

86. У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження

№ 14-208цс18) зроблено висновок, що "метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника".

87. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. Крім того, таке право набувається лише з інших, не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

88. Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, раніше набуте на законних підставах.

89. Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки на момент розгляду справи апеляційним судом власником спірного об`єкту нерухомості є ОСОБА_15, а відтак, ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись з новим позовом до належного відповідача.

90. Так, з обставин справи, встановлених судами, слідує, що на момент пред`явлення позову - грудень 2015 року, і на момент уточнення позовних вимог - лютий 2017 року власником спірної квартири був саме

ОСОБА_2 Відчуження ОСОБА_2 спірного майна відбулось в період розгляду справи місцевим судом - 01 червня 2018 року, тобто, майже за 1 рік до ухвалення місцевим судом рішення - 14 травня 2019 року, а подальше відчуження спірного майна мало місце 10 квітня 2019 року - за місяць до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі по суті позовних вимог.

91. Положення статті 264 ЦПК України визначають питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. На суд, зокрема, покладено обов`язок встановити чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

92. З`ясувавши, що станом на 13 травня 2019 року ОСОБА_2 не є зареєстрованим власником спірної квартири, суд першої інстанції у порушення вимог статей 12, 51 ЦПК України, не роз`яснив позивачу наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, у тому числі і щодо залучення до участі у справі належного відповідача.

93. Крім того, правовий аналіз положень статті 388 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

94. Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

95. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

96. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

97. Виходячи з правової природи віндикаційного позову, для правильного вирішення такого спору, суд повинен встановити фактичного володільця спірного майна.

98. Задоволення позову до особи, яка не є фактичним володільцем такого майна не є ефективним способом захисту, оскільки потягне за особою невиконуваність судового рішення.

99. Ураховуючи ту обставину, що місцевий суд неповно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості їх усунути, судові рішення в даній частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

100. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

101. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

102. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

103. У справі в частині вирішення вимог про визнання договорів позики, іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя недійсними не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

104. Водночас, суд першої інстанції при вирішенні наведених позовних вимог на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та прийшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

105. Судові рішення в частині вирішення позовних вимог щодо витребування майна та визнання права власності не можуть вважатись законними і обґрунтованими, оскільки ухвалені з неповним встановленням фактичних обставин справи, які є суттєвими для правильного вирішення спору, та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.