розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року у складі судді Дудікова А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про виселення.

Позовна заява мотивована тим, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" (назву якого змінено на АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_6 06 лютого 2008 року укладено кредитний договір № 1/034-МК/1, згідно умов якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 18 000,00 доларів США, строком до 06 лютого 2018 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 06 лютого 2008 року уклали договір іпотеки № 1/034-МК. Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_7 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_6 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 10 березня 2010 року рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк". Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачі в добровільному порядку житлове приміщення не звільнили.

Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог банк просив виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що предмет іпотеки не було придбано за кредитні кошти, тому виселення відповідачів без надання іншого житла є неприпустимим.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційних скаргах, поданих у липні 2019 року до Верховного Суду АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову банку.

Касаційні скарги мотивовані тим, що судами не враховано того, що банк не зобов`язаний пропонувати інше житло боржникам, а судом не було перевірено наявність вільного житла у фонді житла для тимчасового проживання.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач та ОСОБА_6 укладено кредитний договір від 06 лютого 2008 року № 1/034-МК за умовами якого останній отримав в кредит 18 000,00 доларів США строком до 06 лютого 2018 року.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 за кредитним договором між ОСОБА_7 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" 06 лютого 2008 року укладено договір іпотеки. За умовами укладеного договору ОСОБА_7 надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Растєгаєвим В. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 5048.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2010 року задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" та в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 06 лютого 2008 року № 1/034-МК звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк".

Банк 09 червня 2017 року відповідачам направив вимогу про необхідність в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, добровільно звільнити нерухоме майно передане в іпотеку разом із усіма незареєстрованими у предметі іпотеки членами сім`ї та іншими мешканцями.

Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної адміністрації від 19 травня 2016 року № Р-223/0/3-16 вулицю 23 Лютого перейменовано на вул . С. Колачевського .

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради за від 28 листопада 2018 року № 3226, за адресою: квартир АДРЕСА_3 перебувають на реєстраційному обліку: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, дата реєстрації 14 листопада 2006 року; ОСОБА_11 24 березня 2008 року; ОСОБА_5 12 липня 2013 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 526, 527, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Зобов`язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселеннямешканців, не позбавляє іпотекодержателя права звернутися з таким позовом окремо.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", так і норма статті 109 ЖК України.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із житлового будинку (житлового приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту (позики), забезпеченого іпотекою цього житла.

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18).

Установлено, що квартира АДРЕСА_1 належала іпотекодавцю ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу зареєстрованого в Криворізькому КП БТІ 25 січня 2008 року, пункт 33.3 договору іпотеки. Тобто, придбана не за рахунок кредитних коштів.

Отже, при виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Оскільки у справі, що розглядається, квартира, що є предметом договору іпотеки, придбанане за рахунок отриманого кредиту, тому суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання у касаційних скаргах на невстановлення судами наявного житла для можливості тимчасового проживання відповідачів не узгоджуються із вимогами процесуального законодавства, та не є обов`язком суду, оскільки суд не витребуває докази за власною ініціативою, відповідне клопотання позивачем заявлено не було ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.