розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2018 року в складі судді Ваврущак Н. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2010 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. Ю., про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 їх частини.

Визнано договір дарування будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташовано зазначене домоволодіння, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 липня 2004 року і посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. Ю. № 9270 - частково недійсним з моменту його укладання та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2010 року за нововиявленими обставинами.

На обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що підставою для ухвалення рішення суду першої інстанції стало сфальсифіковане свідоцтво про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 від 11 березня 1993 року, повторно видане Саксаганським районним відділом у місті Кривому Розі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

02 квітня 2018 року, після проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, за № 12016040750003393 від 23 листопада 2016 року ОСОБА_2 стало відомо, що підпис виконаний від його імені у книзі про отримання повторного свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 11 березня 1993 року, виданого Саксаганським районним відділом у місті Кривому Розі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про реєстрацію шлюбу між ним та ОСОБА_1 йому не належить.

На думку заявника вказане свідоцтво, зазначене в рішенні суду, як доказ того, що спірне майно набуте під час перебування у шлюбі є фальшивим, у зв`язку з чим просив суд переглянути рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2018 року у задоволені заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цій справі відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргуОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2019 року залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи обставини, щодо визнання недійсним повторного свідоцтва про укладення шлюбу були відомі та перевірялися, а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не в повній мірі дослідили та з`ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення заявлених вимог, та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Поза увагою судів залишився факт повторної видачі свідоцтва про шлюб, а також факт наявності підробленого підпису відповідача у книзі про отримання повторного свідоцтва про укладення шлюбу. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди не врахували, що підпис про отримання повторного свідоцтва про шлюб відповідачем не здійснювався.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК (1618-15) України) встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, щорішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2010 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. Ю., про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 їх частини. Визнано договір дарування будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташовано це домоволодіння, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 липня 2004 року і посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. Ю. № 9270, частково недійсним з моменту його укладання та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Задовольняючи позов, суд виходив з того, що будинковолодіння придбане під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 серпня 2003 року розірвано.

Як на підставу для перегляду заочного рішення заявник посилався на сфальсифіковане, на його думку, свідоцтво про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 від 11 березня 1993 року, повторно видане Саксаганським районним відділом у м. Кривому Розі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яке ОСОБА_1 подавала як доказ перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа "Пономарьов проти України", рішення від 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (справа "Праведная проти Росії", рішення від 18 листопада 2004 року).

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що під час розгляду цивільної справи по суті обставини щодо періоду перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, достовірності відомостей, зазначених у повторному свідоцтві про укладення шлюбу були предметом перевірки та доказування, а тому твердження ОСОБА_2, що повторно видане свідоцтво про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 від 11 березня 1993 року є сфальсифікованим не можуть бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

З таким висновком погоджується й Верховний Суд.

Про те, що обставини укладення шлюбу між сторонами, наявності на час розгляду справи по суті повторно виданого свідоцтва про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 від 11 березня 1993 року були відомі заявнику та оспорювалися ним на той час свідчить зміст судових рішень у цій справі, зміст апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, наявність рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу 08 серпня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, яким встановлено період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, неврахування вказаної у заяві нововиявленої обставини з огляду на встановлення почеркознавчою експертизою у кримінальному провадженні, що підпис у книзі про отримання повторного свідоцтва про укладення шлюбу вчинений не ним є безпідставними.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення норм процесуального права, непогодження з встановленими обставинами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.