розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2018 року у складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Гірського Б. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, за участю третьої особи - Шумської державної нотаріальної контори Тернопільської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4, який склав заповіт на його користь на все належне йому майно. Після смерті батька відкрилась спадщина на житловий будинок, земельну ділянку та вклади в Публічному акціонерному товаристві "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Ощадбанк"). На момент смерті батька він проживав разом із ним, тому вважається таким, що вступив в управління спадковим майном.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2013 року за ним визнано право власності на спадкове майно після смерті батька: земельний пай та грошові вклади, проте через відсутності коштів він не переоформив житловий будинок, за яким здійснював догляд. При зверненні в 2017 році до Шумської державної нотаріальної контори Тернопільської області для оформлення права на житловий будинок, йому стало відомо, що відповідач оформила на своє ім`я право на спадщину - спірний житловий будинок, чим порушила його право як спадкоємця за заповітом, який вже прийняв частину спадкового майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач своєчасно у визначений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, тому їй як спадкоємиці першої черги правомірно видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що складається з житлового будинку, хліва, літньої кухні, погребу, огорожі, воріт, вартістю 50 295,00 грн, та знаходиться на АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 31 травня 2016 року державним нотаріусом Шумської державної нотаріальної контори Тернопільської області на майно

ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Скасовано рішення державного нотаріуса Шумської державної нотаріальної контори Тернопільської області від 31 травня 2016 року про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 265, яке видане 31 травня 2016 року Шумською державною нотаріальною конторою Тернопільської області у спадковій справі № 11/2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 200,00 грн судового збору. Повернуто ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги, який внесено згідно з платіжним дорученням від 04 квітня 2018 року № 0.0.1003909257.1.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4 відповідач не виконала вимог нотаріуса і не подала належно оформлену заяву про прийняття спадщини, що підтверджено відсутністю в спадковій справі № 11/2013 належно оформленої відповідачем заяви, отже, не прийняла спадщину у визначений законом строк. За таких обставинах у нотаріуса були відсутні підстави оформлювати на ім`я відповідача свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .

Як наслідок, у нотаріуса були відсутні підстави оформлювати право на успадкування відповідачем об`єкту нерухомості та внесення ним як державним реєстратором запису про право власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позивач не проживав зі спадкодавцем на момент його смерті; з 17 вересня 2012 року до 31 травня 2016 року жодних заяв від інших спадкоємців до нотаріуса не надходило, позивач до нотаріуса звернувся лише у 2017 році.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину першу статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та не застосував частину другу статті 1270 ЦК України, частину першу статті 1272 ЦК України, не взяв до уваги, що у ОСОБА_1 відсутнє право на прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1270 ЦК України.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 07 липня 2008 року ОСОБА_4 склав заповіт на все належне йому майно на користь ОСОБА_1, заповіт є чинним. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 07 серпня 2013 року у справі № 609/832/13-ц за ОСОБА_1 визнано право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,58 га, яка знаходиться на території Вілійської сільської ради Шумського району Тернопільської області, та на грошові кошти в ПАТ "Ощадбанк". Рішення є чинним і відповідачу відомо про нього.

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 20 серпня 1989 року, житловий будинок АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, головою якого був спадкодавець ОСОБА_4 20 серпня 1989 року жилий будинок зареєстровано в Кременецькому міжміському бюро технічної інвентаризації за номером 128 в реєстровій книзі № 1. Інший член колгоспного двору - мати сторін ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 березня 2013 року державним нотаріусом Шумської державної нотаріальної контори Тернопільської області на підставі заяви, яка датована 24 лютого 2013 року і на якій справжність підпису спадкоємця - відповідача нотаріально не засвідчена, заведено спадкову справу № 11/2013 після смерті ОСОБА_4 Ця заява надійшла з м. Кременця, що вбачається з тексту повідомлення, доданого до спадкової справи, але не пронумерованого конверта з поштовим штемпелем від 13 березня 2013 року.

14 березня 2013 року ОСОБА_2 надіслано повідомлення про необхідність з`явитись особисто до нотаріуса або надати належним чином оформлену заяву, справжність підпису на якій повинна бути засвідчена нотаріально. Ця дія державного нотаріуса обумовлена чинним на той час підпунктом 3.5 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) .

Належним чином оформлена заява ОСОБА_2 в шестимісячний строк до нотаріальної контори не надійшла, що відомо зі спадкової справи № 11/2013, відповідач особисто до нотаріальної контори не з`явилась і не надіслала належним чином оформлену заяву до 17 березня 2013 року.

28 лютого 2013 року ОСОБА_2 вибула з України і повернулась до України 27 жовтня 2013 року.

31 травня 2016 року на підставі особисто поданої ОСОБА_2 заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який належав ОСОБА_4 . При цьому в заяві зазначено, що інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає.

31 травня 2016 року державним нотаріусом Шумської державної нотаріальної контори Тернопільської області внесено запис № 14807997 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України, передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з статею 1216 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України, передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, в даній справі це - 17 вересня 2012 року - день смерті ОСОБА_4 Заповіт ОСОБА_4 від 07 липня 2008 року є чинним.

Для прийняття спадщини статтею 1270 ЦК України встановлено преклюзивний (присічний) строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Положення частини другої статті 1269 ЦК України кореспондується зі змістом підпунктів 3.5, 3.23. пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) (далі - Порядок), які були чинними до 04 червня 2013 року.

Відповідно до підпунктів 3.5, 3.6, 3.23 Порядку, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей. Своєчасно поданою вважається заява спадкоємця, підпис на якій повинен бути засвідчений нотаріально, направлена поштою до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, але яка надійшла нотаріусу по закінченні цього строку. У такому випадку конверт підшивається у спадкову справу.

Таким чином, шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 охоплював період з 17 вересня 2012 року до 17 березня 2013 року. У цей період була чинною редакція підпунктів 3.5 та 3.23 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку, який не передбачав будь-яких виключень стосовно потреби нотаріального засвідчення підпису спадкоємця на заяві, яка надсилалась поштою.

З 04 червня 2013 року підпункт 3.23 Порядку викладено в новій редакції, згідно з якою своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

Наслідком пропущення строку для прийняття спадщини відповідно до статті 1272 ЦК України є те, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Дана вимога закону кореспондується з підпунктом 3.15 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку.

У шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4 відповідач не виконала вимог нотаріуса і не надала належним чином оформлену заяву про прийняття спадщини, що підтверджено відсутністю в спадковій справі № 11/2013 належно оформленої заяви, отже, вона не прийняла спадщину у законом визначений строк. Закінчення преклюзивного строку призводить до припинення суб`єктивних прав та обов`язків. За таких обставин у нотаріуса були відсутні підстави оформлювати на ім`я відповідача свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з підпунктом 3.14. пункту 3 глави 10 розділу II Порядку прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Судовим рішенням за позивачем визнано право на частину належного спадкодавцеві майна, що свідчить про те, що позивач прийняв спадщину в цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки у нотаріуса були відсутні підстави оформлювати право на успадкування відповідачем об`єкту нерухомості та внесення нотаріусом як державним реєстратором запису про право власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення державного нотаріуса.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року зупинено дію постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2018 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити дію цієї постанови.