Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 355/824/19
провадження № 61-22258св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Баришівська селищна виборча комісія, Баришівська селищна рада Баришівського району Київської області,
третя особа - Баришівський селищний голова ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Баришівської селищної виборчої комісії, Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, третя особа - Баришівський селищний голова ОСОБА_2, про стягнення заробітної плати та всіх належних працівникові сум при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що в період з 15 жовтня 2015 року по 11 листопада 2018 року він знаходився у трудових відносинах з територіальною Баришівською селищною виборчою комісією, а саме - виконував обов`язки голови територіальної Баришівської селищної виборчої комісії і оплата його праці в період між виборами повинна здійснюватися територіальною Баришівською селищною виборчою комісією за рахунок коштів місцевого бюджету.
За час роботи йому не виплачувалась заробітна плата. Згідно з частиною десятою статті 28 Закону України "Про місцеві вибори" розмір оплати праці члена виборчої комісії, який є пенсіонером або особою, яка тимчасово не працює, не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент її нарахування, та щорічними розрахунками витрат на роботу територіальної виборчої комісії у 2016, 2017 і 2018 році. 11 листопада 2018 року він був звільнений у зв`язку із закінченням повноважень голови територіальної виборчої комісії.
В день звільнення Баришівська селищна виборча комісія в порушення частини першої статті 116 КЗпП України, не здійснила виплату належних при звільненні коштів.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з Баришівської селищної виборчої комісії на свою користь суму заборгованості по заробітній платі, кошти за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за щорічну відпустку за три роки у розмірі 200 386,14 грн та зобов`язати Баришівську селищну раду на черговій сесії після набрання рішенням законної сили виділити вказані кошти (плюс податки та збори) для оплати заробітної плати, коштів за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за щорічну відпустку за три роки ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Баришівської селищної виборчої комісії на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі, кошти за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за щорічну відпустку за три роки у розмірі 200 386,14 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивач перебував у трудових відносинах з виборчою комісією і оплата його праці в період між виборами повинна здійснюватися територіальною Баришівською селищною виборчою комісією за рахунок коштів місцевого бюджету. Заробітну плату позивач не отримував в день його звільнення. Баришівська селищна виборча комісія в порушення частини першої статті 116 КЗпП України не здійснила виплату належних при звільненні коштів.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до постанови Центральної виборчої комісії від 18 січня 2011 року № 10 "Про деякі питання забезпечення діяльності територіальних виборчих комісій після закінчення виборчого процесу місцевих виборів" основними напрямками використання коштів, пов`язаних із забезпеченням територіальних виборчих комісій у період після закінчення виборчого процесу, є видатки на: оплату послуг зв`язку (абонентська плата, місцеві та міжміські телефонні розмови); придбання канцелярських товарів, паперу, витратних матеріалів; виготовлення бланків звітності; відшкодування коштів за спожиті комунальні послуги та енергоносії тощо.
Тобто, здійснення оплати праці членів територіальної виборчої комісії поза виборчим процесом Законом не передбачено.
Оскільки ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із територіальною Баришівською виборчою комісією, тому вимоги щодо стягнення заробітної плати та всіх належних працівникові сум при звільненні є безпідставними. При цьому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності між ОСОБА_1 та виборчою комісією цивільно-правових відносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, витлумачивши закон та необґрунтовано розширивши його суть не на користь працівника - голови територіальної виборчої комісії та його трудових прав, визнав відносини, які склалися між заявником, як головою територіальної виборчої комісії і територіальною виборчою комісією, цивільними, а не трудовими, взявши за основу законодавство України, яке передбачає оплату праці членів територіальної виборчої комісії за цивільно-правовими договорами та не застосував норми КЗпП України (322-08)
, Конституції України (254к/96-ВР)
, Загальної декларації з прав людини.
Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув дану справу за відсутності ОСОБА_1, належним чином не повідомленого про дату, час і місце наступного судового засідання стосовно розгляду даної справи. За наведених обставин, заявник був позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні 14 листопада 2019 року, внаслідок чого не надав свої заперечення.
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Баришівської селищної виборчої комісії, на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вказано, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, а оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та повинна бути залишена без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Баришівського районного суду Київської області.
У січні 2020 року справу № 355/824/19 передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з копією трудової книжки 15 жовтня 2015 року ОСОБА_1 призначений на посаду голови територіальної Баришівської селищної виборчої комісії.
11 листопада 2018 року ОСОБА_1 звільнений з посади голови територіальної Баришівської селищної виборчої комісії у зв`язку із закінченням повноважень територіальної виборчої комісії.
ОСОБА_1 вважає, що при звільненні Баришівська селищна виборча комісія не здійснила виплату належних йому коштів, тому просив суд стягнути з Баришівської селищної виборчої комісії на свою користь суму заборгованості по заробітній платі, кошти за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за щорічну відпустку за три роки у розмірі 200 386,14 грн та зобов`язати Баришівську селищну раду на черговій сесії після набрання рішенням законної сили виділити вказані кошти (плюс податки та збори) для оплати заробітної плати, коштів за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за щорічну відпустку за три роки ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Баришівської селищної виборчої комісії, Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області, третя особа - Баришівський селищний голова ОСОБА_2, про стягнення заробітної плати та всіх належних працівникові сум при звільненні.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Баришівської селищної виборчої комісії на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі, кошти за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за щорічну відпустку за три роки у розмірі 200 386,14 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, Баришівська селищна виборча комісія подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 18 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій. Призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні суду апеляційної інстанції на 31 жовтня 2019 року о 10.45 год. в приміщенні Київського апеляційного суду.
Права та інтереси ОСОБА_1 представляв у справі адвокат Пилипко А. Г. (а.с. 101).
Про час, дату і місце розгляду справи 31 жовтня 2019 року був сповіщений ОСОБА_1 15 жовтня 2019 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням № 0750100552107 (а.с. 113).
Згідно з протоколом судового засідання від 31 жовтня 2019 року по даній справі ОСОБА_1 та його адвокат Пилипко А. Г. не були присутні у судовому засіданні та судом оголошено перерву до 14 листопада 2019 року 10.30 год. (а.с. 117).
В матеріалах справи міститься розписка про повідомлення третьої особи - Баришівського селищного голову ОСОБА_2 про розгляд справи 14 листопада 2019 року 10.30 год.
Відповідно до частини третьої статті 240 ЦПК України про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання в порядку, визначеному цим Кодексом.
Проте, матеріали справи не містять належного сповіщення апеляційним судом ОСОБА_1 або його представника ОСОБА_6 про розгляд справи 14 листопада 2019 року, що відповідно до статей 368, 372 ЦПК України є обов`язковим.
Суд апеляційної інстанції в судовому рішенні посилався на те, що про розгляд справи ОСОБА_1 був належним чином повідомлений на підтвердження чого в матеріалах справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 113). Проте на а.с. 113 міститься повідомлення про розгляд справи 31 жовтня 2019 року.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8- 12, 128- 130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно з частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення позивача апеляційним судом про розгляд справи 14 листопада 2019 року є обґрунтованими, оскільки вказана обставина підтверджується матеріалами справи.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд на зазначені вище вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду справи 14 листопада 2019 року, причин неявки в судове засідання не з`ясував, чим не дотримався вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, яка гарантує право, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Керуючись статтями 400- 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров