розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року у складі судді Лук`янова О. В. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Джуги С. Д.,

Короткий зміст вимог заяви і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

04 вересня 2017 року Хустським районним судом Закарпатської області винесено судовий наказ та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10 серпня 2017 року.

28 листопада 2017 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про скасування вищевказаного судового наказу, посилаючись на те, що дитина проживає разом з батьком лише з вівторка по четвер, а в інші дні - живе з нею. Вважає, що за таких обставин відсутні підстави для стягнення з неї аліментів.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу, виданого Хустським районним судом Закарпатської області 04 вересня 2017 року. Роз`яснено заявнику, що вона має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів чи про звільнення від їх сплати.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що чинним законодавством не передбачено можливості подання боржником заяви про перегляд (скасування) судового наказу у справах про стягнення аліментів.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм процесуального права. Крім того, ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 24 січня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У червні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2018 року, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду заяви про скасування судового наказу по суті.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд не повідомив її про дату, час і місце судового засідання та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю її представника. ОСОБА_1 не мав права звертатися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, оскільки не надав доказів безперервного проживання з дитиною та невиконання нею батьківських обов`язків. Відмовивши у прийнятті поданої нею заяви про скасування судового наказу, що не передбачено процесуальним законодавством, місцевий суд фактично позбавив її доступу до правосуддя.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Хустського районного суду Закарпатської області.

12 вересня 2018 року справа № 309/2507/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Встановлено, що 04 вересня 2017 року Хустським районним судом Закарпатської області винесено судовий наказ та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10 серпня 2017 року.

28 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про скасування вищевказаного судового наказу.

Згідно з пунктами 4, 4-1 частини першої статті 96 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час видачі судового наказу та ухвалення оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції (далі - ЦПК (1618-15) України 2004 року), судовий наказ може бути видано у разі якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 105 ЦПК України 2004 року боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 4-1 частини першої статті 96 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно з частиною сьомою статті 105 ЦПК України 2004 року у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 96 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Аналіз вищезазначених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, стаття 105 ЦПК України (1618-15) 2004 року визначає право боржника звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу, однак зазначена норма не поширюється на аліментні зобов`язання. У разі незгоди з судовим наказом про стягнення аліментів боржник має право звернутися до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами в порядку, встановленому главою 4 розділу V ЦПК України (1618-15) 2004 року, або з позовом про зменшення розміру аліментів, якщо судовий наказ видано відповідно до пункту 4 частини першої статті 96 цього Кодексу.

Питання про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду суд вирішує не пізніше наступного дня після її передачі визначеному судді (частина четверта статті 105-1 ЦПК України 2004 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального права, обґрунтовано виходив з того, що стаття 105 ЦПК України (1618-15) 2004 року не передбачає можливості подання боржником заяви про перегляд (скасування) судового наказу у справах про стягнення аліментів.

Посилання ОСОБА_2 на те, що апеляційний суд не повідомив її про дату, час і місце судового засідання та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю її представника, є неспроможними, оскільки відповідно до статті 369 ЦПК України суд розглянув подану заявником апеляційну скаргу на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року без повідомлення (виклику) учасників справи.

Доводи заявника про те, що відмовивши у прийнятті поданої нею заяви про скасування судового наказу, місцевий суд фактично позбавив її доступу до правосуддя, не заслуговують на увагу. Норми процесуального законодавства не передбачають можливості подання платниками аліментів заяви про перегляд судового наказу в загальному порядку, у зв`язку з чим такі заяви не можуть бути прийняті судом до розгляду. Проте в разі незгоди із судовим наказом про стягнення аліментівборжник не позбавлений права, зокрема на його перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами або на звернення до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів з підстав, передбачених Сімейним кодексом України (2947-14) .

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_2 про скасування судового наказу про стягнення аліментів. Разом з цим Верховний Суд визнає помилковим висновок місцевого суду про те, що заявник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, оскільки у справі, яка переглядається, судовий наказ було видано не на підставі пункту 4, а відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 96 ЦПК України 2004 року.

Проте, враховуючи, що окремі недоліки судового рішення суду першої інстанції не вплинули на правильність правового результату вирішення справи, Верховний Суд, застосувавши правило частини другої статті 400 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та на відповідний правовий результат не впливають.

Інші доводи касаційної скарги стосуються незгоди із судовим наказом по суті, що не є предметом касаційного перегляду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Головуючий	В. О. Кузнєцов
Судді:	В. С. Жданова
	С. О. Карпенко
	В. А. Стрільчук
	М. Ю. Тітов