розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2018 року в складі судді Остапенко Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Другої дніпропетровської нотаріальної контори Тамаря Я. В., про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування вимог позивач за первісним позовом зазначав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної власності належало 52/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішень виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 193/2 від 25 березня 1977 року та № 26 від 12 січня 1978 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді належної їй 26/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та 24/100 частини вказаного домоволодіння, які вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 26/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Загалом спадкова маса складає 74/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги після смерті батьків є їх сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом подачі відповідної заяви до Другої дніпропетровської нотаріальної контори.

Однак постановами державного нотаріуса Другої дніпропетровської нотаріальної контори Тамаря Я. В. відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю документів на майно (вищевказане домоволодіння).

На території спірного домоволодіння проживає рідний брат позивача ОСОБА_2 .

Неможливість надання оригіналів документів на домоволодіння АДРЕСА_1 викликане перешкодами, які чинить відповідач заперечуючи проти права власності позивача на половину спадкового майна.

На підставі вищезазначеного просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 16/100 та 21/100 частин, відповідно, у домоволодінні АДРЕСА_1, що складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 111,9 кв. м, житловою площею 66,0 кв. м, допоміжною площею 44,5 кв. м; прибудови А1-1, а-1, а1-1, а2-1, а3-1, а4-1, а5-1, а6-1; житлового будинку Б-1 загальною площею 44,5 кв. м, житловою площею 31,3 кв. м, допоміжною площею 13,2 кв. м; Б1-1 - прибудова; б-ганок з навісом, В, К-сараї, Ж, Л-сараї (тимчасові); Е-літня кухня; під Е-погріб; Д, П-вбиральні; З-вольєр; И-навіс; О-гараж; Н-погріб з входом; № 1-10-огорожі, споруди, I-мостіння. Крім того, просив стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 37 834,73 грн.

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, оскільки останній відмовлявся від надання допомоги батькам, коли вони хворіли і потребували допомоги.

З урахуванням уточнень, позивач за зустрічним позовом просив суд усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом на 16/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом на 21/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа державний нотаріус Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Тамаря Я. В., про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 16/100 та 21/100 частин, відповідно, у домоволодінні АДРЕСА_1, що складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 111,9 кв. м, житловою площею 66,0 кв. м, допоміжною площею 44,5 кв. м; прибудови А1-1, а-1, а1-1, а2-1, а3-1, а4-1, а5-1, а6-1; житлового будинку Б-1 загальною площею 44,5 кв. м, житловою площею 31,3 кв. м, допоміжною площею 13,2 кв. м; Б1-1 - прибудова; б-ганок з навісом, В, К-сараї, Ж, Л-сараї (тимчасові); Е-літня кухня; під Е-погріб; Д, П-вбиральні; З-вольєр; И-навіс; О-гараж; Н-погріб з входом; № 1-10-огорожі, споруди, I-мостіння.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 034,73 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування 37/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог. Вирішуючи питання судових витрат, суд першої інстанції, враховуючи критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу) і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі, дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 32 800,00 грн є необґрунтовано завищеними, у зв`язку з чим стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. Крім того, стягнув на користь позивача за первісним позовом судові витрати у розмірі 5 034,73 грн.

Відмовляючи в задоволені зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із їх недоведеності та необґрунтованості.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції погодився, вважав їх мотивованими та обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано матеріали цивільної справи № 205/330/17 з Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано факт безпорадного стану одного із спадкодавців, а саме матері заявника - ОСОБА_3 та ухилення від надання їй допомоги зі сторони ОСОБА_1 . Крім того, суди не взяли до уваги те, що позивач за зустрічним позовом протягом тривалого часу підтримував у придатному для користування стан будівель та споруд, що є спадковим майном сторін, а саме: проводив та оплачував проведення ремонту будівель, сплачував комунальні платежі. ОСОБА_1 не довів дольової участі в збереженні спільного спадкового майна.

На думку ОСОБА_2, суди безпідставно стягнули з нього витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 5 034,73 грн, оскільки витрати на оцінку майна, виготовлення нового технічного паспорта, послуги бюро технічної інвентаризації, про які заначено ОСОБА_1, були понесені ним на власний розсуд. Крім того, витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн, на думку ОСОБА_2, не підтверджено належними доказами. Наданні в якості доказів додатки, в підтвердження розміру витрат на правову допомогу, не можуть вважатися доказами через низьку якість виконання копій цих документів, а наявні недоліки (чорні смуги, що не дають можливість встановити їх зміст та провести аналіз інформації) можуть свідчити про умисність введення в оману щодо законності цих документів.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що в касаційному порядку оскаржується рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 5 034,73 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн, а також про відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування. У зв`язку з цим в іншій частині судові рішення, відповідно до встановлених статтею 400 ЦПК України меж касаційного розгляду, не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 6624. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, які вона успадкувала після смерті її батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та 26/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, які належали їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 15 травня 1978 року виконавчим комітетом Ленінської районної Ради депутатів трудящих. На день смерті остання постійно проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є чоловік померлої ОСОБА_4 та син ОСОБА_2, які прийняли спадщину, оскільки проживали та були зареєстровані в спірному домоволодінні на день смерті спадкодавця, а також син ОСОБА_1, який прийняв спадщину шляхом подачі відповідної заяви від 16 лютого 2007 року до Другої дніпропетровської нотаріальної контори.

Постановою державного нотаріуса Другої дніпропетровської нотаріальної контори Тамаря Я. В. від 26 листопада 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спірного домоволодіння, що належала померлій ОСОБА_3, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 1310. На день смерті ОСОБА_4 постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді 16/100 ((22/100 + 26/100) : 3) частин спірного домоволодіння, які він успадкував після смерті дружини ОСОБА_3 та 26/100 частин цього нерухомого майна, які належали йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 15 травня 1978 року виконавчим комітетом Ленінської районної Ради депутатів трудящих.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, є сини - ОСОБА_2, який прийняв спадщину, оскільки проживав та був зареєстрований в спірному домоволодінні на день смерті спадкодавця, та ОСОБА_1, який прийняв спадщину, подавши 16 лютого 2007 року відповідну заяву до Другої дніпропетровської нотаріальної контори.

Постановою державного нотаріуса Другої дніпропетровської нотаріальної контори Тамаря Я. В. від 26 листопада 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі на свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спірного домоволодіння, що належала померлому ОСОБА_4, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.

Згідно технічного паспорту житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 11 грудня 2017 року складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 111,9 кв. м, житловою площею 66,0 кв. м, допоміжною площею 44,5 кв. м; прибудови А1-1, а-1, а1-1, а2-1, а3-1, а4-1, а5-1, а6-1; житлового будинку Б-1 загальною площею 44,5 кв. м, житловою площею 31,3 кв. м, допоміжною площею 13,2 кв. м; Б1-1 - прибудова; б-ганок з навісом, В, К-сараї, Ж, Л-сараї (тимчасові); Е-літня кухня; під Е-погріб; Д, П-вбиральні; З-вольєр; И-навіс; О-гараж; Н-погріб з входом; № 1-10-огорожі, споруди, I-мостіння.

Згідно з частиною першою статі 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Оскільки судами встановлено, що позивач за первісним позовом прийняв спадщину після смерті своїх батьків, але не зміг зареєструвати своє право на успадковане нерухоме майно, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення первісних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що більше 30 років ОСОБА_2 проживав зі своїми батьками та утримував господарство, дбав про побут, сплачував комунальні платежі, вкладав власні кошти, відбудовував, замінював частини будівель та споруд, які вийшли із ладу, наймав і оплачував роботу працівників, з метою збереження об`єктів нерухомості, колегія суддів не може прийняти як підставу для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки наведені обставини не впливають та обсяг майнових прав сторін щодо спадкового майна. Відповідачу було достовірно відомо, що він не є єдиним спадкоємцем, а також те, що позивач за первісним позовом не відмовлявся від своєї частки у спадщині.

Згідно з частиною п`ятою статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Встановивши, що відсутні умови, передбачені частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 самостійно забезпечував матері відвідування лікувальних установ та купівлю медичних препаратів, а також самостійно займався похованням батьків, не може бути підставою для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування.

ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 витрати зі сплати судових витрати в розмірі 5 034,73 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 32 800,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, то на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2 619,94 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується із віднесенням витрат ОСОБА_1 за проведення оцінки майна в розмірі 600,00 грн, за виготовлення технічного паспорту на домоволодіння в розмірі 1 500,00 грн, витрати за послуги Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" у розмірі 315,00 грн до витрат, пов`язаних з розглядом справи, оскільки зазначені витрати не підпадають під поняття судових витрат в розумінні статті 133 ЦПК України. Тому ці витрати в сумі 2 415,00 грн не підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача за первісним позовом, у зв'язку з чим рішення судів попередніх інстанції в цій частині належить змінити.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для відшкодування на ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів відхиляє з таких мотивів.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано договір про надання правової допомоги в якості представника від 10 грудня 2016 року, копію додаткової угоди до договору від 10 грудня 2016 року, копію акта приймання -передачі наданих правових послуг (виконаних робіт) від 20 квітня 2018 року, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру на загальну суму 32 800,00 грн, розрахунок розміру суми, який підлягає оплаті за надані юридичні послуги від 20 квітня 2018 року.

Враховавши критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу), суди обґрунтовано стягнули з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Посилання заявника, на неналежну якість копій документів щодо витрат на правову допомогу як підставу визнання неналежних цих письмових доказів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки оригінали документів були прийняті та оглянуті в судовому засіданні в суді першої інстанції, їм надано належну правову оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм процесуального права, ці рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з розглядом справи, в розмірі 5 034,73 грн належить змінити, стягнувши на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 2 619,94 грн. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій належить залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з розглядом справи, в загальному розмірі 5 034,73 грн змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2 619,94 грн.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн, а також про відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування залишити без змін.