розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Оніщука В. В., Денишенко Т. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Літинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Гаврилюк С. В.

Скарга мотивована тим, що Літинським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4, 2001 року народження (виконавче провадження ВП №16330261) у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постановами старшого державного виконавця Літинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Гаврилюка С. В. по вказаному виконавчому провадженню від 13 вересня 2018 року, тимчасово обмежені права боржника ОСОБА_1, зокрема: у праві виїзду за межі України; у праві керування транспортними засобами; у праві полювання; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та оголошеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Також постановою від 11 жовтня 2018 року на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу.

Вважає такі дії державного виконавця незаконними, такими, що грубо порушують права ОСОБА_1, оскільки при винесенні постанов державний виконавець керувався статтями 11 та 71 Закону України "Про виконавче провадження", як зазначено в кожній із постанов від 13 вересня 2018 року та від 11 жовтня 2018 року. Проте, у такій редакції вказана норма існує лише з 06 лютого 2018 року, тобто з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості за сплати аліментів" (2234-19) та передбачає винесення постанов виконавцем про обмеження боржника у його правах за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Отже дії державного призвели до погіршення правового статусу боржника та до збільшення обсягу цивільної відповідальності, що прямо суперечить вимогам статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України.

Просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Літинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Гаврилюка С. В. при винесенні ним по виконавчому провадженню ВП №16330261 постанов від 13 вересня 2018 року та від 11 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 та зобов`язати державного виконавця скасувати зазначені постанови.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року скаргу задоволено. Поновлено строк на оскарження по виконавчому провадженню ВП №16330261 постанов від 13 вересня 2018 року.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Літинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Гаврилюка С. В. про винесення ним по виконавчому провадженні ВП № 16330261 постанов від 13 вересня 2018 року, а саме постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також постанови від 11 жовтня 2018 року про накладення штрафу відносно ОСОБА_1 (всього п`ять постанов).

Зобов`язано старшого державного виконавця Літинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Гаврилюка С. В. усунути порушення прав боржника ОСОБА_1, а саме скасувати постанови від 13 вересня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також постанови від 11 жовтня 2018 року про накладення штрафу відносно ОСОБА_1 (всього п`ять постанов) по виконавчому провадженні ВП № 16330261.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець при винесені зазначених постанов не врахував конституційний принцип дії закону в часі, застосував закон, яким встановлена відповідальність, до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу Літинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задоволено.

Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанцій мотивована тим, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв в межах наданих йому законом повноважень, враховуючи неспростовані ОСОБА_1 та його представником адвокатом Герасимчуком С. П. обставини щодо наявності у нього боргу по сплаті аліментів на своїх неповнолітніх дітей за період більш як шість місяців у розмірі 24 640,98 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року та залишити в силі рішення Літинського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що застосування до боржника відповідальності, передбаченої чинною з 06 лютого 2018 року редакцією статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" можливе тільки у випадку, коли така заборгованість (сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців) виникла після набуття чинності законом, який передбачає відповідальність, тобто із 06 лютого 2018 року, а не раніше.

Дії державного виконавця при винесенні постанов призвели до погіршення правового статусу боржника і громадянина України та до збільшення обсягу цивільної відповідальності ОСОБА_1 ..

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції учасниками справи не подано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У липні 2019 року матеріали цивільної справи № 137/2081/18 надійшли до Верховного Суду та 18 липня 2019 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Предметом оскарження у цій справі ОСОБА_1 визначив постанови Літинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 13 вересня 2018 року та від 11 жовтня 2018 року.

Судами встановлено, що постановою державного виконавця від 09 грудня 2009 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-810 від 21 жовтня 2009 року виданим Ямпільським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4, 2001 року народження у розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постановами старшого державного виконавця Літинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Гаврилюка С. В. від 13 вересня 2018 року боржника ОСОБА_1 тимчасово обмежено: у праві виїзду за межі України; у праві керування транспортними засобами; у праві полювання; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Постановою старшого державного виконавця Літинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 11 жовтня 2018 року за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 4304,30 грн.

Відповідно до розрахунку державного виконавця станом на 28 лютого 2019 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої в сумі 24640,98 грн.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 381/2126/18 (провадження № 14-324цс19), від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 753/22823/18-ц (провадження № 14-425цс18) та від 16 жовтня 2019 року у справі № 1940/1957/18 (провадження № 11-608апп19).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 569/24433/18 (провадження № 61-7789св19) Верховний Суд дійшов висновку, що "у справі, що переглядається, ОСОБА_5 заявив вимогу про визнання незаконною та скасування постанови ВП № 4106599 від 01 листопада 2018 року про накладення на нього штрафу у виконавчому провадженні. Тому, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати, а провадження у справі необхідно закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства".

Таким чином, судове рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати в частині оскарження постанови від 11 жовтня 2018 року, провадження у справі в цій частині необхідно закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів" (2234-19) , яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.

Згідно з пунктом 1 частини дев`ятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції чинної на час винесення державним виконавцем постанови від 13 вересня 2018 року, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець, який діяв виключно в межах своїх повноважень та вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець правомірно виніс постанови про обмеження боржника у встановленні тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії відносно ОСОБА_1 до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Таким чином, висновок суду про те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв в межах наданих йому законом повноважень, відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які суд правильно застосував.

Аналізуючи норми права, якими керувався державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов, вбачається, що достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом та в певному розмірі.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 639/1140/18-ц (провадження № 61-6208 св 19) вказано, що "посилання касаційної скарги на те, що оскільки закон зворотної дії в часі не має, то строк несплати аліментів за шість місяців для винесення постанови державного виконавця повинен був обчислюватися з дня набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) у відповідній редакції, тобто з 06 лютого 2018 року, не заслуговують на увагу, так як підставами для винесення постанови, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" є саме наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців".

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Отже, судові рішення в частині оскарження постанови від 11 жовтня 2018 року необхідно скасувати, провадження у справі в цій частині закрити, оскільки цей спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині оскарження постанов старшого державного виконавця Літинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Гаврилюка С. В. від 13 вересня 2018 року постановлена без додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року в частині оскарження постанови від 11 жовтня 2018 року про накладення штрафу скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2 на дії державного виконавця Літинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Гаврилюка Сергія Васильовича про визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Літинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Гаврилюка С. В. по накладенню штрафу та скасування постанови про накладення штрафу закрити.

Повідомити ОСОБА_1, що розгляд його справи в частині оскарження дії старшого державного виконавця Літинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області по накладенню штрафу постановою від 11 жовтня 2018 року віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

В іншій частині постанову Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Літинського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2019 року в частині оскарження постанови від 11 жовтня 2018 року про накладення штрафу втрачає законну силу.

Головуючий	В. І. Крат
Судді:	Н. О. Антоненко І. О. Дундар
	Є. В. Краснощоков
	М. М. Русинчук