Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 750/2263/18
провадження № 61-11471св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Кравченком Володимиром Володимировичем, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів : Онищенко О. І., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду позов до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов мотивовано тим, що 18 жовтня 2003 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 квітня 2017 року.
Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .
У грудні 2016 року відповідач добровільно покинула вказану квартиру і з цього часу не проживає в ній без поважних причин, участі в оплаті житлово-комунальних послуг не бере, чим ставить його сім`ю в скрутне матеріальне становище. Наявність реєстрації місця проживання відповідача створює перешкоди у вільному розпорядженні спірною квартирою, чим порушується право власності позивача на житло.
Просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 лютого 2019 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності факту непроживання відповідача у спірній квартирі без поважних причин понад одного року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 лютого 2019 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відмовлено.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не втратила інтересу до квартири, в якій зареєстровано її місце проживання, її непроживання в ній пов`язане з об`єктивними причинами, що не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Кравченко В. В., у якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки апелянт у ній взагалі не посилалася на порушення норм матеріального права або на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. Апелянт вказувала лише на допущені судом першої інстанції порушення вимог процесуального законодавства, а саме розгляд справи за відсутності сторони відповідача. ОСОБА_2 втратила інтерес до проживання у спірному житловому приміщенні та не проживає у ньому із власної волі, про що остання неодноразово наголошувала в судому засіданні.
Позиція інших учасників справи
Відзив відповідачем на касаційну скаргу не надано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано цивільну справу № 750/2263/18 з суду першої інстанції.
У липні 2019 року цивільна справа № 750/2263/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що позивач є власником квартирі АДРЕСА_1, в якій зареєстровано місце постійного проживання відповідача. Відповідач вселилася в квартиру як дружина позивача.
21 квітня 2017 року шлюб між сторонами розірвано рішенням Деснянського районного суд м. Чернігова, в зв`язку з чим відповідач втратила статус члена сім`ї позивача.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 липня 2018 року, залишеним без змінпостановою Чернігівського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, а саме квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
Під час розгляду справи суди встановили, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_1 та не може бути предметом поділу.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже висновки суду апеляційної інстанції про те, що між сторонами існує спір з приводу спільного майна, не відповідають обставинам справи.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що "суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту".
Аналіз положень глави 32 ЦК України (435-15) свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідач вселилась у спірну квартиру в якості члена сім`ї (дружина власника) і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Суди встановили, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач спільним побутом із позивачем не пов`язана, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Аналогічний по суті висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 641/5558/16-ц (провадження № 61-20727св18), 16 жовтня 2019 року у справі 243/9627/16-ц (провадження № 61-34009св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 766/12748/16-ц (провадження № 61-31405св18), від 15 січня 2020 року у справі № 686/11782/17-ц (провадження № 38672св18).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову, однак помилився щодо мотивів такого висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції змінити з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Щодо розподілу судових витрат
Оскільки Верховний Суд змінює рішення суду першої інстанції, але виключно у частині мотивів його прийняття, то розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, здійснюється відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України.
При подачі касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 1409,60 грн, який слід стягнути з відповідача.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Кравченком Володимиром Володимировичем, задовольнити частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасувати.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 лютого 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Чернігівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року втрачає законну силу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук