розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2018 року у складі судді Смирнова В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада

2018 року позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк" повернуто позивачеві. Роз'яснено, що йому необхідно подати позов за зареєстрованим місцем знаходження (перебування) відповідача.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Ураховуючи, що відповідач ОСОБА_1 з 19 вересня 2015 року знята з реєстрації за адресою:

АДРЕСА_1 у зв'язку з вибуттям до м. Миколаєва, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Іллічівському міському суду Одеської області.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи та правильно застосував норми процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. АТ КБ "ПриватБанк" не позбавлено права звернутись з позовною заявою повторно, зазначивши у позові, що місце проживання або перебування відповідача невідоме або зазначити інші підстави відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) . Доводи апеляційної скарги про те, що повертаючи позовну заяву суд першої інстанції поклав на позивача обов'язок розшуку відповідача є необґрунтованими, оскільки саме на позивача покладено обов'язок зазначати місце проживання чи перебування відповідача (пункт 1 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк", у якій заявник просив скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно повернув позовну заяву, позбавивши АТ КБ "ПриватБанк" доступу до суду. Оскільки повідомлення адресно-довідкового підрозділу не містять точних відомостей щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування відповідача, суд першої інстанції повинен був керуватися частиною дев'ятою статті 28 ЦПК України, відповідно до якої позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування. Ураховуючи, що останнім відомим місцем проживання відповідача є

АДРЕСА_1, справа за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підсудна Іллічівському міському суду Одеської області.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Згідно з довідкою Відділу реєстрації обліку осіб виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 03 вересня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 з 19 вересня 2015 року знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки від 08 листопада 2018 року, наданої Відділом адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відділ адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області), відповідач ОСОБА_1, 03 листопада 1954 року народження, знята з обліку з 19 вересня 2015 року та вибула в м. Миколаїв.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Предметом позову у зазначеній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому позов пред'являється у загальному порядку, визначеному частиною першою статті 27 ЦПК України - за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.

Згідно з частиною дев'ятою статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до абзацу 2 частини першої та дев'ятої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Аналіз вказаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що повернення позовної заяви позивачеві взагалі не передбачено, оскільки у разі встановлення того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, а у разі якщо отриимана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.

На виконання запиту суду першої інстанції, відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС в Одеській області надав інформацією про те, що відповідач ОСОБА_1 з 19 вересня 2015 року знята з обліку за адресою: АДРЕСА_1 та вибула до м. Миколаєва.

Ураховуючи, що надана суду інформація про зареєстроване місце проживання або перебування відповідача, яка не дає можливість однозначно визначитись із підсудністю справи (вказівка у повідомленні відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про те, що відповідач вибула до м. Миколаєва не є встановленням конкретного місця проживання ОСОБА_1 та підтвердженням її реєстрації в зазначеному місті), а тому оскільки останнім відомим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1, суд першої інстанції у порушення вимог частини дев'ятої статті 28 та частини десятої статті 187 ЦПК України помилково повернув позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк".

Зважаючи на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судове рішення апеляційної інстанції не може вважатися законним та обгрунтованим, оскільки переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не усунув допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.