розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2017 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 рокуПублічне акціонерне товариство "Український Інноваційний Банк" (далі - ПАТ "Український Інноваційний Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивований тим, що 29 травня 2012 року між ПАТ "Український Інноваційний Банк" та Приватним підприємством "Приватна фірма "МАКС" (далі - ПП "ПФ "Макс") укладено кредитний договір № 2012-22, відповідно до якого ПП "ПФ "Макс" надано кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 1 000 000,00 млн грн зі сплатою 22,5 % річних, починаючи з 28 грудня 2012 року - 25 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення - 28 листопада 2013 року.

30 травня 2012 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ "Український Інноваційний Банк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 2012-31, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав позивачу в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю - магазин загальною площею 120,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить відповідачу на праві власності.

У зв`язку з тим, що ПП "ПФ "Макс" систематично порушує умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 140 483,84 грн, ПАТ "Український Інноваційний Банк" звернулось до суду з цим позовом та просило ухвалити судове рішення, яким звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі банку предмета іпотеки у власність і визнання за банком права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю - магазин загальною площею 120,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке є власністю ОСОБА_1 . Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Український Інноваційний Банк" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 654,00 грн.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Український Інноваційний Банк про визнання іпотечного договору неукладеним.

Позов мотивований тим, що іпотечний договір від 30 травня 2012 року № 2012-31, укладений між ПАТ "Український Інноваційний Банк" та ОСОБА_1, посвідчений нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2726, він не підписував, у приватного нотаріуса Новікова І. М. у день укладання договору не перебував і про існування договору взагалі не знав.

Короткий зміст рішень суду першої інстанцій

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2015 року позов ПАТ "Український Інноваційний Банк" задоволено частково.

На погашення заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2012 року № 2012-22, укладеним між ПАТ "Український Інноваційний Банк" та ПП "ПФ "МАКС", в розмірі 1 140 483,84 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 666 049,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 191 859,35 грн, несплачена разова комісія - 5 000,00 грн, пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 241 967,76 грн, пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за нарахованими процентами - 35 607,73 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно - нежитлову будівлю-магазин загальною площею 120,7 кв. м, що складається з магазину (літ. А-1) та навісу (літ. Б), розташований за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1 на праві власності. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до вимог статей 12, 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що стороною не доведено факт відсутності відношення до договору іпотеки, його присутності та підписання, оскільки згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, посвідчення правочину нотаріусом у відсутності однієї із сторін цього правочину, неможливе.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанцій

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2017 року, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2015 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову ПАТ "Український Інноваційний Банк" відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до ПАТ "Український Інноваційний Банк" про визнання іпотечного договору неукладеним задоволено.

Визнано неукладеним іпотечний договір від 30 травня 2012 року № 2012-31, укладений між ПАТ "Український Інноваційний Банк" та ОСОБА_1, посвідчений 30 травня 2012 року приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І. М., зареєстрований в реєстрі за № 2726.

Стягнуто з ПАТ "Український Інноваційний Банк" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 243,60 грн.

Суд апеляційної інстанції, визнавши договір іпотеки неукладеним, виходив з того, що договір іпотеки від 30 травня 2012 року за № 2012-31 вчинений поза волею ОСОБА_1 та без його відома, ОСОБА_1 його не підписував і був спрямований на безпідставне заволодіння його майном, що суттєво порушило належне йому конституційне право на непорушність права власності, передбачене статтею 41 Конституції України. Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами цього договору.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У червні 2017 року ПАТ "Український інноваційний банк" звернулося доВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2017 року, просило судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

05 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Український інноваційний банк".

У червні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 12 червня 2019 року № 680/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

27 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ "Український інноваційний банк" обґрунтована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не з`ясував усі обставини справи, не забезпечив об`єктивного та всестороннього дослідження доказів.

У мотивувальній частині рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що представники ПАТ "Укрінкомбанк" не заявляли клопотання про призначення повторної експертизи, що не відповідає дійсності, таке клопотання було заявлено, проте суд безпідставно його не задовольнив.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив факт обізнаності ОСОБА_1 про договір іпотеки.

Про підписання та існування договору іпотеки ОСОБА_1 не міг не знати, оскільки до порушення провадження у справі отримував попередження як майновий поручитель про невиконання зобов`язань за кредитним договором, який забезпечений іпотекою. У 2013 році ОСОБА_1 брав участь у комісії з перевірки стану заставленого майна, проте жодних зауважень з перевірки його стану не висловлював.

До моменту звернення позивача до суду ОСОБА_1 не звертався до правоохоронних органів щодо підроблення його підпису на договорі іпотеки.

Статтею 16 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання договору неукладеним. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2002 року.

Аргументи інших учасників справи

29 вересня 2017 року надійшли заперечення ОСОБА_1, в яких він просив касаційну скаргу банку залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Зазначає, що апеляційний суд, визнаючи іпотечний договір від 30 травня 2012 року № 2012-31 неукладеним, дійшов правильного висновку, що він суперечить вимогам частини другої статті 207 ЦК України, оскільки правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами цього договору. Цей іпотечний договір не підписував. Згідно з ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20 липня 2016 року була проведена судово-технічна експертиза. Відповідно до висновку експерта Черкаського відділення КНДІСЕ підписи в іпотечному договорі від 30 травня 2012 року № 2012-31, який посвідчений 30 травня 2012 року приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І. М., за реєстровим номером 2727, на кожній сторінці іпотечного договору під словом "іпотекодавець" та на останньому аркуші договору в графі "ОСОБА_1" виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Касаційна скарга ПАТ "Український інноваційний банк" підписана Рябовою Н. М . та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Піколі-Люкс". У матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження, що Рябова Н. М. є адвокатом, оскільки представництво в суді з 01 січня 2017 року здійснюється виключно адвокатами. Касаційне провадження відкрито 05 вересня 2017 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 травня 2012 року між ПАТ "Український Інноваційний Банк" та ПП "ПФ "МАКС" укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 1,0 млн грн з терміном погашення до 28 листопада 2013 року (а. с.7-13).

Відповідно до умов цього договору ПП "ПФ "МАКС" як позичальник зобов`язалося погашати кредит та сплачувати відсотки відповідно до умов договору та графіка погашення.

30 травня 2012 року на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між ПАТ "Український Інноваційний Банк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 2012-31, посвідчений 30 травня 2012 року приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І. М., зареєстрований в реєстрі за № 2727, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав позивачу в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю - магазин загальною площею 120,7 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, яке належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві власності (а. с.21-26)

У зв`язку із систематичним порушенням позичальником ПП "ПФ "Макс" умов кредитного договору утворилась заборгованість у загальному розмірі 1 140 483,84 грн, у зв`язку з чим ПАТ "Український Інноваційний Банк" просило в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передання банку предмета іпотеки у власність і визнання за ним права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю - магазин загальною площею 120,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке є власністю ОСОБА_1 .

Як встановив суд апеляційної інстанції, відповідно до висновку експерта Черкаського відділення КНДІСЕ за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 21 грудня 2016 року № 650/1018/16-23, призначеної згідно з ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 20 липня 2016 року, підписи в іпотечному договорі від 30 травня 2012 року № 2012-31, який посвідчений 30 травня 2012 року приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І. М., за реєстровим номером 2727, на кожній сторінці іпотечного договору під словом "іпотекодавець" та останньому аркуші договору в графі " ОСОБА_1" виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_1, у графі "підпис" на бланку заяви на ім`я приватного нотаріуса Новікова І. М. про відсутність шлюбних відносин виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Слово і букви " ОСОБА_1 " у графі "підпис" на бланку заяви на ім`я приватного нотаріуса Новікова І. М. про відсутність шлюбних відносин виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 526, 527, 530- 532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це вольова і правомірна дія, яка безпосередньо спрямована на досягнення правового результату, - на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Для чинності правочину сторонам необхідно дотримуватися загальних і спеціальних вимог.

Серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених у статті 203 цього Кодексу в частинах третій та п`ятій визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Згідно з висновком експерта Черкаського відділення КНДІСЕ, який викладений в категоричній формі, підтверджено факт непідписання ОСОБА_1 іпотечного договору від 30 травня 2012 року № 2012-31, що унеможливлює покладення на цю особу обов`язків, які випливають з умов зазначеного договору іпотеки.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Аналогічні вимоги містить частина перша статті 13 ЦПК України.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Такий спосіб захисту, враховуючи положення статті 16 ЦК України є неналежним.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не підписував спірний договір іпотеки, відсутнє його волевиявлення на укладення договору, то відсутні підстави і звернення стягнення на предмет іпотеки.

Верховний Суд виходить з того, що ОСОБА_1 спростував укладення ним договору іпотеки від 30 травня 2012 року № 2012-31.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання про проведення додаткової експертизи у справі є необґрунтованими, оскільки в ухвалі Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2017 року суд виклав мотиви відхилення клопотання представника банку про призначення додаткової експертизи.

Доводи заперечення, що у провадженнях відкритих після 01 січня 2017 року здійснюється виключно адвокатами, а Рябова Н. М. не надала підтвердження, що вона є адвокатом, є необгрунтованими.

З матеріалів справи випливає, що відповідно до ухвали Смілянського міськрайонного суду, провадження у цій справі відкрито 03 червня 2015 року, а згідно з абзацем 3 пункту 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині вирішення зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, в частині вирішення первісного позову рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задовольнити частково.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2015 року, рішення Апеляційного суду Черкаської області від 19 травня 2017 рокув частині зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.