У листопаді 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Яворівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (далі - Яворівська сільська рада), ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що ОСОБА_6 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - 3/4 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2, до яких генеральним планом забудови села передбачена під`їзна дорога шириною 6 м, яка є провулком, що з`єднує вулицю Сонячну з вулицею Коляджина. Однак рішенням Яворівської сільської ради від 19 листопада 2009 року, на підставі якого ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка площею 0,1124 га, запроектовану під`їзну дорогу зменшено до ширини 1,5 м, що суперечить положенням статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ). При цьому після отримання 30 квітня 2010 року державного акта на право власності на землю ОСОБА_4 встановив навколо спірної ділянки огорожу з металевої сітки, чим позбавив їх доступу до власного житла та права проїзду по запроектованій дорозі громадського користування. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили: поновити їм пропущений строк звернення до суду; визнати незаконним та скасувати вищезазначене рішення Яворівської сільської ради; визнати недійсним виданий на ім`я ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2016 року позов задоволено. Поновлено строк звернення до суду. Визнано незаконним та скасовано рішення Яворівської сільської ради від 19 листопада 2009 року № 436-19/09 "Про внесення змін у рішення 17 сесії сільської ради від 19 листопада 1997 року та рішення 16 сесії сільської ради від 27 липня 2004 року щодо визначення (уточнення) площі і цільового призначення на кожну земельну ділянку гр. ОСОБА_4 ". Визнано недійсним державний акт серії ЯК № 074703 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2622088001:01:002:0119, виданий ОСОБА_4, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011030300203, від 30 квітня 2010 року, та скасовано його реєстрацію. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що при прийнятті 19 листопада 2009 року оспорюваного рішення Яворівською сільською радою були порушенні вимоги земельного законодавства, а саме: передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загального користування, на місці якої згідно з генеральним планом забудови села Яворів передбачене влаштування під`їзної дороги із сільської вулиці Сонячної до домоволодінь позивачів. Оскільки державний акт на право власності на землю був виданий ОСОБА_4 на підставі незаконного рішення сільської ради, то цей правовстановлюючий документ підлягає визнанню недійсним. Суд вважав за можливе поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для подання позову, оскільки вони дізналися про існування рішення сільської ради та державного акта серії ЯК № 074703 у травні 2012 року, після чого звернулися до правоохоронних органів. Кримінальне провадження, заведене відносно посадових осіб сільської ради, було закрите 30 липня 2015 року, що спонукало позивачів звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року до участі у справі була залучена ОСОБА_3 як правонаступник ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 18 липня 2016 року - без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У липні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2016 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2018 рокуі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дали неправильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, зокрема генеральному плану забудови села, у зв`язку з чим помилкового вважали, що на спірній земельній ділянці передбачене влаштування під`їзної дороги шириною 6 м, яка є провулком. Крім того, земля була виділена ОСОБА_4 на підставі рішення Яворівської сільської ради від 19 листопада 1997 року, тобто до затвердження у 2004 році генерального плану. В такому випадку сільська рада мала право вилучити спірну ділянку з мотивів суспільної необхідності. Суди безпідставно поновили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для подання позову.

У вересні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи. Позивачі не мають іншого під`їзду до своїх домоволодінь, у зв`язку з чим тривалий час вимушені користуватися промисловою дорогою "Долинанафтогаз".

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Долинського районного суду Івано-Франківської області.

07 вересня 2018 року справа № 343/2416/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - 3/4 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .

Рішенням 17 сесії Яворівської сільської ради народних депутатів від 19 листопада 1997 року № 17 "Про передачу земель у власність" ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 0,57 га, з яких: 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, 0,13 га та 0,19 га - для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням Яворівської сільської ради від 26 грудня 2003 року № 121-12/03 затверджено генеральний план забудови села Яворів на період до 2023 року, яким запроектовано провулок Сонячний поблизу домоволодіння ОСОБА_4 .

Рішенням Яворівської сільської ради від 19 листопада 2009 року № 436-19/09 "Про внесення змін у рішення 17 сесії сільської ради від 19 листопада 1997 року та рішення 16 сесії сільської ради від 27 липня 2004 року щодо визначення (уточнення) площі і цільового призначення на кожну земельну ділянку гр. ОСОБА_4 " відповідачу передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2, а також - земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,4590 га, з яких 0,1124 га - ділянка з кадастровим номером 2622088001:01:002:0119, яка розташована біля житлового будинку ОСОБА_4

26 березня 2010 року Управлінням Держкомзему у Долинському районі погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1124 га для ведення особистого селянського господарства.

30 квітня 2010 року ОСОБА_4 було видано державний акт серії ЯК № 974703 на право власності на земельну ділянку площею 0,1124 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Яворів Долинського району.

Згідно з відповіддю Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" від 25 липня 2011 року, наданою на запит позивачів, промислова дорога 24-ПД, якою вони користуються, прокладена виключно для обслуговування свердловини і проїзд по ній стороннім транспортом не допускається.

Генеральним планом села Яворів до житлового будинку ОСОБА_1 запроектовано дорогу шириною 6,0 м у межах червоних ліній з проїжджою частиною в 3,5 м, що стверджується листом Відділу містобудування та архітектури Долинської районної державної адміністрації від 29 грудня 2011 року № 487.

Згідно з листом Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 28 березня 2014 року № 04-01/977 за результатами проведеної перевірки встановлено, що рішення Яворівської сільської ради від 19 листопада 2009 року № 436-19/09 прийняте з порушенням вимог статті 83 ЗК України, оскільки частина переданої ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1124 га для ведення особистого селянського господарства віднесена до земель загального користування села Яворів.

Висновком судової земельно-технічної експертизи № 06/04-18, складеним 18 квітня 2018 року судовим експертом Максимчином А. Д., встановлено, що накладення земельної ділянки площею 0,1124 га для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі державного акта серії ЯК № 974703, на земельну ділянку загального користування - провулок Сонячний у селі Яворів, запроектовану як громадська дорога у генеральному плані забудови, має площу 0,0140 га (140 кв. м): від точки "А" до "Б" довжиною 39,31 м та 4,07 м, від точки "Б" до "В" - 2,81 м, від точки "В" до "Г" - 43,14 м, від точки "Г" до "А" - 3,67 м. У правовстановлюючих документах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначена дорога, якою вони мали користуватися як під`їздом до своїх домоволодінь по АДРЕСА_4 . Однак згідно з пунктом 2 рішення Яворівської сільської ради від 26 грудня 2003 року № 121-12/03 запроектовано дорогу шириною 6,0 м між провулком Сонячним та вулицею Коляджина. Фактично ж ширина існуючого проходу складає від 1,3 м до 1,6 м. Визначити, чи співпадають межі, конфігурація та взаємне розташування земельних ділянок площею 0,57 га, виділених ОСОБА_4 на підставі рішення Яворівської сільської ради від 19 листопада 1997 року, та земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_4 за рішенням Яворівської сільської ради від 19 листопада 2009 року, в тому числі розташованої біля будинку ділянки площею 0,1124 га, по відношенню до земельної ділянки, за рахунок якої у генеральному плані забудови села Яворів запроектована громадська дорога, не видається можливим, оскільки у графічному матеріалі до рішення Яворівської сільської ради від 19 листопада 1997 року (плані земельних ділянок) не зазначені координати та чіткі тверді межі (будинки, будівлі, споруди, паркани, тощо), за якими можливо було б встановити межу на місцевості. Наклавши графічно контури земельних ділянок, які вказані у графічному матеріалі до рішення Яворівської сільської ради від 19 листопада 1997 року (плані земельних ділянок), з розробленими у 2010 році графічними матеріалами технічної документації із землеустрою, було отримано зведений план цих ділянок, згідно з яким:

- взаємне розташування земельних ділянок площею 0,57 га, виділених ОСОБА_4 за рішенням Яворівської сільської ради від 19 листопада 1997 року, та земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_4 . рішенням Яворівської сільської ради від 19 листопада 2009 року (площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,1124 га для ведення особистого селянського господарства), співпадає - є спільна межа між ділянками, а межа від точки "Б" до "В" вказана як вулиця (провулок Сонячний);

- площі та конфігурації земельних ділянок не співпадають: у графічному матеріалі до рішення Яворівської сільської ради від 19 листопада 1997 року вказана прямокутна конфігурація земельних ділянок з площами 0,13 га та 0,20 га (в рішенні вказано 0,25 га); сума площ - 0,33 га (згідно з рішенням - 0,38 га). В графічних матеріалах технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які були розроблені у 2010 році Державним підприємством "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", вказаний багатокутник з площами 0,1124 га та 0,25 га; сума площ - 0,3624 га;

- лінійні проміри меж земельних ділянок не співпадають.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Згідно з пунктами "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом статей 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 125, частини першої статті 126 ЗК України, в редакції чинній на час видачі ОСОБА_4 державного акта, право власності на земельну ділянку виникає з моменту отримання державного акта та його державної реєстрації.

Згідно з пунктом "а" частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно зі статтею 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

За змістом статті 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою вирішення питань щодо передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством.

Згідно з пунктом 7.26 Державних будівельних норм 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" територія вулиць і доріг всіх категорій, відокремлюються від інших функціональних територій поселень геодезичне за фіксованими границями - червоними лініями. Розбивочні креслення червоних ліній призначаються для забезпечення регулювання і містобудівного контролю при забудові, реконструкції і благоустрої поселень, при відведенні земельних ділянок, встановленні умов їх використання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що при прийнятті оспорюваного рішення Яворівською сільською радою були порушенні вимоги земельного законодавства, оскільки передано у власність ОСОБА_4 частину земельної ділянки загального користування, на місці якої згідно з генеральним планом забудови села передбачене влаштування під`їзної дороги, в тому числі до домоволодінь позивачів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Аргументи касаційної скарги про те, що спірна земля була виділена ОСОБА_4 на підставі рішення Яворівської сільської ради від 19 листопада 1997 року, тобто до затвердження в 2004 році генерального плану, є неспроможними, оскільки оспорюваним рішенням ради від 19 листопада 2009 року були уточнені площа та межі земельних ділянок, а в подальшому - на підставі технічної документації із землеустрою змінена їх конфігурація. При цьому право власності ОСОБА_4 на спірну ділянку виникло з моменту отримання ним у 2010 році державного акта та його державної реєстрації.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно поновили строк для подання позову та дали неправильну оцінку генеральному плану забудови села, не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Судді:	В. А. Стрільчук

	С. О. Карпенко

	М. Ю. Тітов