розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві) про захист права власності та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого 22 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бібік С. В., та договору дарування 7/18 часток земельної ділянки, посвідченого 22 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бібік С. В.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року задоволено позов ОСОБА_4 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, однак здійснити державну реєстрацію свого права власності на частину будинку та частину земельної ділянки ОСОБА_4 не змогла, оскільки їй в цьому було відмовлено рішенням № 18658682 від 16 січня 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Рябоконь О. І. Однією з підстав відмови, зазначених у рішенні державного реєстратора, було те, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за такою ж адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок за іншою фізичною особою.

ОСОБА_4 не може здійснити державну реєстрацію права власності, оскільки в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за такою ж адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано право власності на житловий будинок за відповідачем ОСОБА_2, який таємно, без її згоди і відома переоформив її нерухомість на себе. Правовстановлюючі документи відповідача ОСОБА_2 позивач вважає фіктивними, у зв`язку із чим просила суд визнати недійсними: свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23 вересня 2008 року на ім`я ОСОБА_5, та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 07 липня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, в зв`язку із чим протокольною ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 було залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належать житловий будинок та земельна ділянка (по 1/2), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, вищевказані будинки мають різні технічні характеристики і є різними об`єктами нерухомого майна, в зв`язку із чим право власності ОСОБА_2 на домоволодіння, розташоване у Святошинському районі м. Києва, жодним чином не порушує права ОСОБА_1, який успадкував право на частку у праві власності на домоволодіння, розташоване у Голосіївському районі м. Києва.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/8399/17, витребувано її з Голосіївського районного суду м. Києва.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність у місті Києві двох вулиць Парникових суди встановили на підставі припущень та без будь-якого обґрунтування доказами.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_4 за життя була власником 1/2 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування жилого будинку, посвідченого 22 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бібік С. В. та 7/18 часток земельної ділянки (1/2 від 0,0974 га) за вказаною адресою, кадастровий номер 8 000 000 000:79:118:0035, на підставі договору дарування 7/18 часток земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бібік С. В., та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №050140, виданого 27 січня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. Інша 1/2 частина вказаного житлового будинку та земельної ділянки належить ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року, виправленим ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі.

Рішенням № 18658682 від 16 січня 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Рябоконь О. І . Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві відмовлено ОСОБА_4 у державній реєстрації прав та їх обтяжень. У рішенні зазначено, що з поданих документів неможливо з`ясувати виділення частини житлового будинку літ. А в окрему одиницю, так як в резолютивній частині судового рішення є слово частка житлового будинку, проте не зазначено, що ця частина складає окрему одиницю. Згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 10 вересня 2004 року, щодо цілої будівлі літерою "А" - загальною площею 141,00 кв. м, житловою площею 59,20 кв. м, також містить помилки щодо літер, оскільки мало місце самовільне будівництво прибудови, яка була введена в експлуатацію на підставі дозволу Управління державного архітектурно-будівельного контролю № 59 від 29 січня 2004 року. Схематичний план виготовлений з зазначенням літ А. А', не відповідає плану будинку, експлікації., де зазначена тільки літера А.

ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 липня 2011 року Другою київською державною нотаріальною конторою. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом вказане домоволодіння складається з житлового будинку - дерев`яного, житловою площею - 23.50 кв. м, зазначеного на плані літерою "А", а також слідуючих господарчих та побутових будівель та споруд: гаража, зазначеного на плані літерою "В", погреба, зазначеного на плані літерою "Г", вбиральні, зазначеної на плані літерою "Д", споруд, зазначених на плані "№№ 1-2, №№ І-ІІ".

Власником даного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою 23 вересня 2008 року, була ОСОБА_5 (дружина відповідача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу, ОСОБА_5 успадкувала дане домоволодіння після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2008 року вказане домоволодіння належало ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом Ленінградської районної Ради народних депутатів 16 березня 1990 року на підставі рішення виконавчого комітету Ленінградської районної Ради народних депутатів від 13 березня 1990 року за № 127 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 09 квітня 1990 року за № 29477.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).

За змістом положень статей 89, 90 ЦПК України при оцінці доказів суд повинен з`ясувати відношення всіх свідків до даної справи й стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, характер їх заінтересованості у справі, джерела проінформованості свідка про факти, які ним повідомляються (особисто чи з повідомлень інших осіб), правильність сприйняття ними обставин, що мають значення для справи, наявність протиріч у показаннях свідків та їх причини, підтвердження чи спростування цих показань іншими доказами.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першої статті 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Розглядаючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися та врахували положення зазначених норм, оцінили надані сторонами докази на підтвердження права власності ОСОБА_2, який є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_4, ОСОБА_3, яким належать житловий будинок та земельна ділянка (по 1/2 частини), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та дійшли висновків про недоведеність позовних вимог ОСОБА_4, оскільки вищевказані будинки мають різні технічні характеристики і є різними об`єктами нерухомого майна, в зв`язку із чим право власності ОСОБА_2 на домоволодіння, розташоване у Святошинському районі м. Києва, жодним чином не порушує права ОСОБА_1, який успадкував право на частку у праві власності на домоволодіння, розташоване у Голосіївському районі м. Києва.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.