Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2-142-05

провадження № 61-17060св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

заінтересована особа - спілка сільськогосподарських виробників в особі

Ногаль А. Л.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Денишенко Т. О., Сала Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом за участю зацікавленої особи - спілки сільськогосподарських виробників в особі Ногаль А. Л. про визнання права власності на майновий пай.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що працюючи в КСП "Промінь" с. Трибусівка він 22 жовтня 2001 року отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП, розміром 0,258 % (у грошовому еквіваленті - 7 202 грн). Маючи намір створити приватне сільськогосподарське підприємство, він звернувся до зборів пайовиків колишнього КСП "Промінь" із заявою про виділення йому належного паю у натурі, яка рішенням загальних зборів була задоволена (протокол № 2 від 16 квітня 2000 року) і йому виділено із майна КСП 1/4 частини будівлі контори вартістю 7 202 грн, тобто в розмірі паю.

Оскільки він з тих пір є власником, користується майном, однак документально своє право не оформив, просив визнати його право власності на 1/4 частини приміщення контори, площею 148,3 кв. м, а саме: приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1.12, 1.13. по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2005 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на майновий пай, отриманий в натурі, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ XVI № 012225 від 22 жовтня 2001 року у вигляді будівлі контори (№ 96 переліку пайового фонду), загальною площею 148,3 кв. м. (приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1.12, 1.13), розташованого по АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, не зазначаючи в якості відповідача будь-яку фізичну чи юридичну особу і, приймаючи до уваги думку зацікавленої особи в якості якої виступив голова спілки сільгоспвиробників Ногаль А. Л., посилаючись на статті 328, 334 ЦК України, виходив із презумпції правомірності набуття майна (стаття 328 ЦК України) та того, що право власності у позивача набуто відповідно до умов, передбачених законодавством України про розпаювання майна колективних сільськогосподарських підприємств, право виникло до включення вказаного майна в статутний фонд новоствореного приватного підприємства як у фізичної особи з моменту передання йому майна.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу Трибусівської сільської ради на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2005 року задоволено. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2005 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Трибусівської сільської ради судовий збір у розмірі 1 921 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд не оцінив належним чином надані докази, не звернув уваги на неналежного відповідача у справі і необґрунтовано визнав право власності на вказану частину будівлі за ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у вересні 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки не встановив, що Трибусівська сільська рада на час виникнення правовідносин не була співвласником оспорюваного мана, а тому судом першої інстанції їх права не порушено.

Також заявник вказував, що апеляційний суд віднісся до розгляду справи формально, не вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалася апеляційна скарга, підстави поновлення строку на апеляційне оскарження, якими доказами вони підтверджуються.

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Трибусівської сільської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Мотивуючи відзив, заявник зазначив, щоапеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовів, оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються, як на доводах, викладених у апеляційній скарзі, так і на встановлених апеляційним судом фактичних обставинах справи та на доказах, яким судом надана належна оцінка.

У листопаді 2019 року до Верховному Суду надійшов відзив спілки сільськогосподарських виробників в особі голови Ногаль А. Л. на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заявник просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Мотивуючи відзив, заявник зазначив, що апеляційний суд віднісся до розгляду справи формально, не вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалася апеляційна скарга, підстави поновлення строку на апеляційне оскарження, якими доказами вони підтверджуються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 2-142-05 з Піщанського районного суду Вінницької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 22 січня 2001 року є власником майнового паю в майні КСП "Промінь" с. Трибусівка Піщанського району в розмірі 0,258 % на суму 7 202 грн.

Протоколом № 2 зборів пайовиків колишнього КСП "Промінь" від 16 квітня 2000 року задоволено прохання про виділення ОСОБА_1 в натурі майнового паю у вигляді частини приміщення контори вартістю 7 202 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено існування двох виписок (надано позивачем) із протоколу № 2 зборів пайовиків колишнього КСП "Промінь" від 16 квітня 2000 року, тексти яких різняться, на яких було присутніми 320 пайовиків із 560, на зборах були прийняті рішення щодо затвердження акта уточнення пайового фонду з додатками: переліком майна під забезпечення боргів, переліком об`єктів соціальної сфери, переліком майна яке не підлягає паюванню, переліком майна, що складає пайовий фонд, включаючи майно засновників підприємства -правонаступника, частину майна, яке належить членам КСП правонаступника.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання.

Положеннями пунктів 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 (177-2001-п) і чинних на час розгляду справи судом першої інстанції, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду. Відтак, рішення про видачу майнових сертифікатів про право власності на майновий пай члена підприємства має прийматися сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 3 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

Згідно з положеннями статті першої Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки .

Статтею п`ятою цього Закону визначено, що членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. В силу статті сьомої Закону об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції з господарського управління колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених (ч.ч.1-3 ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

Згідно з положеннями статті 9 даного Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Відповідно до пункту 4 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року№ 62 (z0305-01) (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у процесі реорганізації підприємств, у тому числі при вирішенні майнових питань, належні їм активи, відображені у загальному переліку на дату реорганізації, поділяються на такі групи: активи, передбачені для задоволення кредиторської заборгованості реорганізованого підприємства, які передаються підприємству-правонаступнику; активи, які не підлягають паюванню; майно соціальної інфраструктури; активи пайового фонду.

Складання (уточнення) переліків активів та зобов`язань підприємств здійснюється комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

В силу пункту 8 цього Порядку кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів:

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу;

- об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду;

- отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд;

- відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників (пункт 9 даного Порядку).

Виходячи з аналізу вказаних норм закону, а також із встановлених у справі обставин, зокрема зі змісту протоколу № 2 зборів пайовиків колишнього КСП "Промінь" від 16 квітня 2000 року (позивачем надано суду два екземпляри протоколу, тексти яких різняться), на яких були прийняті рішення щодо затвердження акта уточнення пайового фонду з додатками: переліком майна під забезпечення боргів, переліком об`єктів соціальної сфери, переліком майна, яке не підлягає паюванню, переліком майна, що складає пайовий фонд, включаючи майно засновників підприємства-правонаступника, частину майна, яке належить членам КСП правонаступника, при цьому із витягу з протоколу № 2 вказаних вище зборів вбачається, що вирішення питання щодо виділення ОСОБА_1 із структури пайового фонду КСП паю у вигляді ј частини будівлі контори КСП "Промінь" взагалі не обговорювалось в порядку денному; існування будь-якого рішення щодо розгляду заяви (прохання) щодо виділення саме позивачеві ОСОБА_1 із структури пайового фонду КСП паю у вигляді ј частини будівлі контори КСП "Промінь", вартістю 7 202 грн, судом не встановлено, а виділення майнового паю так званому "Засновнику" для створення статутного фонду приватного підприємства "Промінь" не вказує на прізвище " Засновника " і не свідчить, що майно виділено саме позивачу, враховуючи ще й те, що виписка із протоколу зборів про виділення майна "Засновнику" засвідчена самим позивачем ОСОБА_1, крім того, судом встановлено (наданих самим позивачем доказів, питання виділення йому майнового паю в натурі вирішувалось 16 квітня 2000 року, в той час як право на пай у нього виникло відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай лише 22 жовтня 2001 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові, оскільки суд першої інстанції на вказане вище уваги не звернув, не оцінив належним чином надані докази, не звернув увагу на неналежного відповідача у справі, при вирішенні справи не з`ясував, чи дотримано процедуру виділення конкретного майна при реалізації права осіб на майнові паї, передбачену Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 14 березня 2001 року № 62, і необґрунтовано визнав право власності на ј частини будівлі контори КСП "Промінь" за ОСОБА_1 .

Правильним є й висновок апеляційного суду про те, що судом першої інстанції порушено норми статей 26, 30, 119, 234 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки чинним на час ухвалення рішення процесуальним законодавством не передбачалось розгляд позову про визнання права власності на майновий пай без відповідача, без дотримання прав останнього (останніх), в порядку розгляду справ окремого провадження, за участю лише зацікавленої особи, при цьому правильно зауважено, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що позивач, звертаючись до суду, зазначав про те, що право власності на майно набуте ним правомірно і ніким не оспорюється, отже не потребує звернення до суду, а підлягає реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.