розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Вохмінової О. С., від 05 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Марчук В. С., Матківської М. В., Сопруна В. В., від 16 жовтня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 0510100000:02:112:0020, площею 0,0474 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Його земельна ділянка межує із ділянкою ОСОБА_2, площею 0,0350 га з кадастровим номером 0520680203:02:002:0213. Під час обмірів своєї ділянки позивач встановив, що паркан відповідача збудований на його ділянці, таким чином, частина ділянки, що йому належить на праві власності, перебуває у володінні відповідача і останній не бажає вирішувати спір мирним шляхом.

Із урахуванням зазначеного, керуючись положеннями статті 152 ЗК України, статті 321 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 0510100000:02:112:0020, площею 0,0474 га, шляхом знесення межуючого з нею паркану.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2019 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510100000:02:112:0020, площею 0,0474 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 частини межуючого паркану з дерев`яних штахет на фундаменті, довжиною 14, 54 м, що позначений у додатку № 3 до висновку судової земельно-технічної експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 лютого 2019 року № 3245/5932/18-21 від точки 1 до точки 4. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розташування паркану, який побудував відповідач ОСОБА_2 довжиною 14, 54 м на земельній ділянці ОСОБА_1, і фактичне володіння відповідачем ділянкою позивача, площею 0,0019 га, створює перешкоди позивачу, а тому його порушене право підлягає захисту шляхом усунення таких перешкод. Дозволу на будівництво паркану на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1, ні сам ОСОБА_1, ні попередній власник ОСОБА_3 не надавали.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2019 року залишено без змін. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, надавши вмотивовану оцінку обставинам справи та доказам, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Встановивши факт розташування паркану, побудованого ОСОБА_2, довжиною 14, 54 м на земельній ділянці ОСОБА_1 і факт володіння відповідачем земельною ділянкою позивача площею 0, 0019 га, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про те, що вказаний паркан створює перешкоди позивачу у користуванні частиною його землі, тому це порушене право підлягає захисту шляхом усунення таких перешкод.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року і закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що провадження у справі слід закрити, оскільки відсутній предмет спору. Вказані обставини підтверджуються тим, що земельну ділянку, яка є предметом спору, із кадастровим номером 0510100000:02:112:0020, площею 0,0474 га, було об`єднано із земельною ділянкою із кадастровим номером 0510100000:02:112:0093, в результаті чого площа земельної ділянки збільшилась і складає 0,0684 га, право власності на неї зареєстровано за позивачем та в подальшому цю земельну було відчужено ним третій особі.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд дійшов неправильного висновку про те, що паркан, який збудовано у 2012 році довжиною 14, 54 м, розташований на земельній ділянці позивача і фактичне володіння відповідачем земельною ділянкою, площею 0, 0019 га, створює позивачу перешкоди, чим порушено його право на користування земельною ділянкою.

До набуття попереднім власником ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки паркан був збудований та існував, було також підписано протокол узгодження меж за відсутності суперечностей щодо землекористування. Окрім того, у висновку судової земельно-технічної експертизи надані суперечливі висновки, зокрема на ключове п`яте питання ухвали суду про призначення експертизи не надано відповіді через відсутність документації із землеустрою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень, судами зроблено правильні висновки, із урахуванням наявних у справі доказів, які доводять порушене право позивача на користування земельною ділянкою у зв`язку із неправомірним розташуванням на ній належного відповідачу паркану.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 670338 від 29 червня 2006 року земельна ділянка 0520680203:02:002:0213, площею 0,0350 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в по АДРЕСА_2 перебуває у власності ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 190).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки 0510100000:02:112:0019, площею 0,0743 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки 0510100000:02:112:0020, площею 0,0474 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка межує із ділянкою ОСОБА_2 .

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ 679957 від 27 липня 2006 року земельна ділянка, кадастровий номер 0520680203:02:002:0195, площею 0,1086 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_1 перебувала у приватній власності ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 112-113).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЖ 914876 від 27 липня 2009 року земельна ділянка, кадастровий номер 0520680203:02:002:0265, площею 0, 0131 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_1 перебувала в приватній власності ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 78-79).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 лютого 2015 року, кадастровий номер 0520680203:02:002:0195, площею 0,1086 га, розташованої по АДРЕСА_1, право власності на земельну ділянку перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 110-111).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 лютого 2015 року, кадастровий номер 0520680203:02:002:0265, площею 0,0131 га, розташованої по АДРЕСА_1, право власності на земельну ділянку перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 76-77).

Постановою Верховної Ради України від 13 травня 2016 року № 401-VIII "Про зміну і встановлення меж м. Вінниці і Вінницького району Вінницької області" було вирішено змінити межі м. Вінниці і Вінницького району Вінницької області і територія Агрономічної сільради, на якій розташовані ділянки, була включена до меж м. Вінниці.

В 2016 році юридично-земельний союз "Альянс" виготовив технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до змісту зазначеної технічної документації встановлено, що в результаті об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680203:02:002:0195 і 0520680203:02:002:0265, було утворено одну земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:112:0011, площею 0,1217 га (т. 2, а. с. 22-42).

Право власності на новостворену ділянку 0510100000:02:112:0011, площею 0,1217 га, було зареєстроване за ОСОБА_1 14 березня 2016 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності (т. 1, а. с. 55).

В подальшому, в 2016 році, Юридично-земельний союз "Альянс" виготовив технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_1, кадастровий номер 0510100000:02:112:0011, площею 0,1217 га. Внаслідок поділу було утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:02:112:0019, площею 0,0743 га та 0510100000:02:112:0020, площею 0,0474 га (т. 2, а. с. 3-21).

Право власності на новостворені земельні ділянки зареєстроване за ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0504265512016 від 27 квітня 2016 року, а також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна № 72711221 від 10 листопада 2016 року (т. 1, а. с. 4, 7-8).

Також встановлено, що згідно технічного паспорту, виготовленого КП "ВМБТІ" 24 січня 2018 року ОСОБА_2 на межі із ділянкою ОСОБА_1 побудував паркан з дерев`яних штахет на фундаменті. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації ВН 141180450941 була прийнята 14 лютого 2018 року (т. 2, а. с. 64-66).

Житловий будинок ОСОБА_2 з господарськими будівлями і спорудами, у тому числі огорожі № 2 - № 6, були внесені, як об`єкти житлової нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 березня 2018 року (т. 2, а. с. 67).

20 лютого 2019 року експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лесько І. В. був складений висновок № 3245/5932/18-21 за результатами проведення земельно-технічної експертизи, відповідно до якого експерт встановив, що за наявності відомостей щодо координат крайніх поворотних точок меж земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:12:0020 ( ОСОБА_1 ) та 0520680203:02:002:0213 ( ОСОБА_2 ), фактичних меж спірного паркану і площ ділянок сторін по фактичному користуванню на час проведення експертизи, в системі координат 1963 року, при їх співставленні в програмному забезпеченні для цифрової картографії та землеустрою Digitals/Delta XE Version 5.0 Professional встановлено, що:

- спірний паркан з дерев`яних штахет на фундаменті, побудований відповідачем ОСОБА_2, знаходиться частково в межах приватизованої земельної ділянки позивача ОСОБА_1, кадастровий номер 0510100000:02:12:0020, на проміжку (довжиною) 14,54 м, що графічно відображено на план-схемі у додатку 3 до висновку (т. 2, а. с. 148-157, 161);

- частина земельної ділянки ОСОБА_2, що фактично огороджена спірним парканом з дерев`яних штахет на фундаменті, знаходиться в межах приватизованої земельної ділянки позивача ОСОБА_1, кадастровий номер 0510100000:02:12:0020. Площа фактично зайнятої відповідачем ОСОБА_2 ділянки позивача, кадастровий номер 0510100000:02:12:0020, становить 0,0019 га, з розмірами по периметру: від точки 1 до точки 2 - 1, 76 м, від точки 2 до точки 3 - 13, 92 м, від точки 3 до точки 4 - 1, 01 м, від точки 4 до точки 1 - 14, 54 м, що графічно відображено на план-схемі у додатку № 3 до висновку. Координати накладки, площею 0,0019 га, відображені в таблиці № 2.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною першою статті 375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).

Статтею 153 Земельного кодексу України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, крім інших, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що право позивача на користування та розпорядження своєю власністю - земельною ділянкою, кадастровий номер 0510100000:02:12:0020, площею 0,0019 га, є порушеним відповідачем.

Як встановлено судами, судовий експерт дійшов висновку про те, що в межах земельної ділянки ОСОБА_1, кадастровий номер 0510100000:02:112:0020, розміщене майно ОСОБА_2, а саме частина паркану з дерев`яних штахет на фундаменті, довжиною 14, 54 м. Частина земельної ділянки ОСОБА_2, яка фактично огороджена спірним парканом з дерев`яних штахет, знаходиться в межах приватизованої земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 0510100000:02:112:0020. Площа фактично зайнятої ОСОБА_2 земельної ділянки ОСОБА_1, кадастровий номер 0510100000:02:112:0020, становить 0,0019 га.

Окрім того, у судовому засіданні було допитано експерта Лесько І. В., яка підтримала свій висновок і додатково пояснила, що під словом "приватизована" ділянка вона мала на увазі "ділянка, що перебуває у власності".

Судами також встановлено, що дозволу на будівництво паркану на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 ні сам ОСОБА_1, ні попередній власник ОСОБА_3, не надавали. Протилежного не доведено відповідачем.

Доводи касаційної скарги про те, що провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, не ґрунтуються на встановлених судами попередніх інстанцій обставинах.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є аналогічними доводам апеляційної скарги, які вмотивовано та обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції.

Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтованого виходив із доведеності позовних вимог та необхідності захисту права власності.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судамипопередніх інстанцій правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької від 05 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 рокузалишити без змін.

Судді:	Є. В. Синельников
	С. Ф. Хопта
	В. В. Шипович