розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2018 року у складіколегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Колтунової А. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 26 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10 000,00 доларів США, строком користування до 26 серпня 2010 року, зі сплатою 21 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором, 26 серпня 2008 року, між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 булоукладено договори поруки, відповідно до умов яких останні зобов`язались відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником своїх зобов`язань за указаним кредитним договором.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань, станом на 26 липня 2010 року, виникла заборгованість за кредитом у розмірі 83 025,18 грн та заборгованість з пені в розмірі 01 % від простроченої суми за кожний день прострочення - 170 666,61 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2010 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено. Стягнуто на користь банку солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 83 025,18 грн (10 514,84 доларів США) та пеню в розмірі 01 %

від простроченої суми за кожний день прострочення - 170 666,61 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із порушенням боржником кредитного зобов`язання, яке забезпечене порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники у межах дії договору поруки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3, подану ОСОБА_4, залишено без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова

від 09 листопада 2010 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правильним є висновок районного суду про солідарне стягнення з позичальника та поручителів заборгованості за указаним кредитним договором, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням позичальником обов`язків за цим договором.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що зобов`язання за кредитним договором й порука не припиненні, а розмір заборгованості доведений матеріалами справи і не спростований відповідачами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що його представник адвокат Каблуков О. В. був повідомлений про розгляд справи у судовому засіданні і завчасно подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю представником третьої особи у іншій справі та неможливістю прибути у судове засідання в суд апеляційної інстанції. Разом з тим, посилався на те, що він не повідомлявся про судове засідання суду апеляційної інстанції, яке у подальшому відбулося 01 лютого 2018 року, унаслідок чого був позбавлений можливості надати суду доводи щодо обґрунтованості позовних вимог. Крім того, зазначав про те, що він також не був повідомлений про судове засідання суду апеляційної інстанції, яке відбулося 22 березня 2018 року, а тому вважав, що ухвалене рішення підлягає обов`язковому скасуванню у порядку пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цю справу із Фрунзенського районного суду м. Харкова.

У липні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу на надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління" акціонерного товариства "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" AT "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10 000,00 доларів США, строком користування до 26 серпня 2010 року, зі сплатою 21 % річних. Кредитні кошти були видані ОСОБА_1 позивачем, що підтверджується меморіальним ордером від 26 серпня 2008 року.

Пунктом 3.2 кредитного договору встановлено обов`язок ОСОБА_1 у строк з 01 до 15 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячного ануїтетного платежу, у розмірі встановленому в графіку зниження розміру заборгованості (додаток № 1 до кредитного договору, який є невід`ємною частиною кредитного договору).

Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору позичальник сплачує позивачу проценти за користування кредитними ресурсами за процентною ставкою 21 % річних. Пункт 4.3. передбачає, що позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця, у строк з 01 до 15 числа кожного місяця в розмірах, зазначених у графіку погашення кредиту (додаток № 1 до цього договору).

Згідно пункту 6.1 кредитного договору, за прострочення строку погашення кредиту, процентів та щомісячної комісійної винагороди за користуванням кредитом, нараховується пеня, у розмірі одного відсотку від суми простроченої суми за кожний день прострочення.

На забезпечення виконання указаних зобов`язань між банком та

ОСОБА_2, а також між банком та ОСОБА_3 укладені договори поруки від 26 серпня 2008 року, відповідно до умов яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли на себе зобов`язання солідарно відповідати перед позивачем за вказаними кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 .

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 кредитного зобов`язання, станом на 26 липня 2010 року, утворилась заборгованість, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 54 513,35 грн (6 903,92 доларів США); строкової заборгованості за процентами - 232,30 грн (29,42 доларів США); строкової заборгованості за кредитом - 12 348,48 грн (1 563,89 доларів США); простроченої заборгованість за процентами - 15 931,05 грн (2 017,61 доларів США); пені за прострочення погашення кредиту - 134 799,99 грн; пені за прострочення погашення процентів - 35 866,62 грн.

Усього загальна сума заборгованості за кредитом складає 83 025,18 грн

(10 514,84 доларів США) та за пенею у розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення - 170 666,61 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У відповідності до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суди на підставі досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка, обґрунтовано виходили з того, що у порушення зазначених норм закону, умов кредитного договору та договору поруки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язання за вказаними договорами належим чином не виконували, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку.

При цьому правильно виходили із того, що відповідно до пункту 5.1 договору поруки від 26 серпня 2008 року, укладеного з ОСОБА_3, порука припиняється із припиненням зобов`язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явив вимог до поручителя. Тому позивач звернувся до суду з позовом в межах зазначеного строку.

Посилання касаційної скарги про те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у порядку пункту 5 частини першої

статті 411 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції є необґрунтованими з огляду на те, що сам заявник зазначає у скарзі про те, що його представник адвокат Каблуков О. В. був завчасно повідомлений про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, призначений на 22 березня 2018 року, та подав клопотання 21 березня 2018 року про відкладення розгляду справи з посиланням на його участь представником третьої особи у іншій справі 21 березня 2018 року, яке, на його думку, має розглядатися у період з 21 березня 2018 року по 23 березня 2018 року, тобто з висловленими наперед припущеннями без належних доказів щодо його участі при розгляді іншої справи 22 березня 2018 року.

Разом з тим, матеріали справи містять текст телефонограми на ім`я

ОСОБА_3 про його повідомлення про розгляд судом апеляційної інстанції указаної справи, призначеної на 22 березня 2018 року, яка була передана останньому на його мобільний телефон секретарем судового засідання та прийнята ОСОБА_3 14 березня 2018 року, яка була зареєстрована у журналі телефонограм (а. с. 59, 62).

У той же час, відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається доставленою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (270-2009-п) , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас колегія суддів зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі

Таким чином, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав за належними адресами та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися порушенням судом норм процесуального права, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її в апеляційній скарзі.

Верховний Суд при цьому також враховує суб`єктивну поведінкуОСОБА_3 щодо неотримання ним особисто поштової кореспонденції, яка свідчить про те, що вона не пов`язана з об`єктивними причинами, виходячи із того, що останній у його касаційній скарзі, поданій ним у липні 2016 року, також разом зі своїм представником посилався на неповідомлення його та його представника про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, і ухвалою Верховного Суду

від 01 лютого 2018 року його касаційна скарга була задоволена, а ухвала суду апеляційної інстанції була скасована у порядку пункту 5 частини першої

статті 411 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували належну фіксацію повідомлення його про дату розгляду справи, оскільки направлені йому поштові відправлення провернулися до суду апеляційної інстанції у зв`язку із закінченням строку їхнього зберігання. Заявник після скасування зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції не вказав суду іншої його адреси листування, не цікавився розглядом його апеляційної скарги.

Оскільки матеріали справи містять докази про повідомлення ОСОБА_3 та його представника про розгляд судом апеляційної інстанції його скарги, призначений на 22 березня 2018 року, то такі доводи останнього є необґрунтованими та не є свідченням добросовісно користуватися ним та його представником процесуальними правами, зловживання якими не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що суд апеляційної інстанції виконав вимоги процесуального права, а ОСОБА_3 не виявив бажання скористатися своїми процесуальними правами під час розгляду його апеляційної скарги.

Інших доводів про незаконність та необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції у касаційній скарзі не наведено, а порушень норм процесуального права заявником не доведено.

При вирішенні справи апеляційний суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.