провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Верховного Суду та просила стягнути моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що Верховним Судом при розгляді її клопотань про перегляд судових рішень у справі № 296/3557/16-а та про ухвалення окремої ухвали відносно судді Великої Палати Верховного Суду допущені численні порушення норм чинного законодавства, чим заподіяно їй моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, погіршенні стану здоров`я, відносин з оточуючими людьми, що позбавило її можливості в реалізації звичок та бажань.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01 серпня 2019 року закрито провадженняу вказаній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з огляду на те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 01 серпня 2019 року без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що дана позовна заява не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду її апеляційної скарги апеляційний суд, зловживаючи службовим становищем, тобто умисно, всупереч інтересам служби, з метою приховати протиправні діяння Верховного Суду, який незаконно повернув їй клопотання листами, без ухвалення судового рішення, постановив завідомо неправдиву постанову, чим істотно порушив норми процесуального та матеріального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

30 жовтня 2019 року справа № 295/16144/18 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ) суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України (254к/96-ВР) принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Встановлено, що підставою звернення ОСОБА_1 з позовними вимогами до Верховного Суду є оскарження дій суду щодо безпідставної відмови у розгляді її клопотання від 12 листопада 2018 року про перегляд судових рішень, а саме: ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 03 листопада 2016 року, ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суд від 13 грудня 2016 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2016 року, а також клопотання від 10 листопада 2018 року про ухвалення окремої ухвали стосовно судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_2 по справі № 296/3557/16-а.

Тобто, підставою звернення ОСОБА_1 з позовними вимогами до суду є по суті оскарження процесуальних дій суду, пов`язаних з розглядом справи позивача в касаційному суді.

Закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду, пов`язаних з розглядом судової справи. І хоча позивач не заявляє вимогу про визнання таких дій суду протиправними, вважаючи їх підставою позову про відшкодування відповідачем моральної шкоди, колегія суддів зауважує, що вирішення заявленої до відповідача (суду) позовної вимоги, підставою для якої вказані незаконні дії цього суду, що виразилися у безпідставній відмові у розгляді клопотань, передбачатиме оцінку таких дій, що є втручанням у здійснення правосуддя відповідачем (судом).

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 2, 7, 9 частини першої статті 4, статті 19, частини третьої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України суди при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Враховуючи наведене, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України (1618-15) чи іншими законами України не передбачено.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказана підстава для закриття провадження передбачена і за приписами кодексів інших юрисдикцій, а саме пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому вимоги вказаного припису розповсюджується як на позови, які не можна розглядати за правилами визначеного судочинства (певної юрисдикції), так і на позови, які суди взагалі не можуть розглядати як предмет позову.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/110/16.

Таким чином, встановивши, що даний спір не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду