розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Попоян В. В., Кішкіної І. В., Новікової Г. В., від 25 квітня 2018 року,

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Луганського національного аграрного університету про визнання незаконним переведення на іншу роботу та поновлення на посаді.

Позов мотивовано тим, що вона перебуває в трудових відносинах з відповідачем і до вересня 2017 року обіймала посаду завідувача навчально-виробничою практикою відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету. Наказом по відокремленому підрозділу від 30 червня 2017 року посада завідувача навчально-виробничою практикою, яку вона обіймала скорочувалась

з 01 вересня 2017 року. В письмовому попередженні про можливе звільнення від 30 червня 2017 року їй було запропонована посада викладача та зазначено, що у разі відмови від переводу її буде звільнено за

пунктом 6 статті 36 КЗпП України. 01 вересня 2017 року на підставі її заяви було видано наказ про переведення її з посади завідувача навчально-виробничою практикою на посаду викладача з 01 вересня 2017 року. Вважає своє переведення незаконним, оскільки заява була написана нею під психологічним тиском. Внаслідок переводу було змінено її умови праці, що також відобразилось на зменшені зарплати. Також зауважила, що штатний розпис на 2017-2018 навчальні роки не затверджено Міністерством освіти та науки України, а отже не є діючим. Крім того, переведення працівника відбулось з порушенням порядку, адже на момент скорочення посади працівника існували інші вільні вакансії, у тому числі завідуючий лабораторією рослинництва, яку їй не було запропоновано.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила визнати наказ

від 01 вересня 2017 року про переведення незаконним та скасувати його, поновити її на посаді завідувача навчально-виробничою практикою відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Мартиненко В. С. від 19 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ

від 01 вересня 2017 року №66-к про переведення та поновлено позивача на посаді завідувача навчально-виробничою практикою відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про переведення та поновлення позивача на попередньому місці роботи, виходив з того, що відповідачем було порушено права позивача та умови трудового законодавства, оскільки працівнику при скороченні було запропоновано лише одну посаду та не було запропоновано посаду завідуючого лабораторією рослинництва. Крім того, одночасно з переведенням відбулась зміна істотних умов праці, про що роботодавець не повідомив працівника завчасно не пізніше ніж за два місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу Луганського національного аграрного університету задоволено частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у відповідача відбулися зміни у штатному розписі з 01 вересня 2017 року та, в тому числі, скорочено посаду завідувача навчально-виробничою практикою яку позивач обіймала. Позивачу була запропонована єдина вакантна на той час посада, яку вона могла обіймати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, і остання погодилася на прийняття пропозиції щодо її переведення на посаду викладача та надала письмову згоду, яка була підставою для видання наказу про її переведення на іншу посаду. За вказаних обставин переведення позивача на іншу посаду відбулося з дотриманням трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга мотивована тим, що її не було попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяця, як того вимагає положення

статті 49-2 КЗпП України. Після скорочення посади, яку вона обіймала, новий штатний розпис так і не був затверджений МОН України. При цьому їй не було запропоновано всі вакантні посади, які існували на момент звільнення. Зокрема, станом на 01 вересня 2017 року у відповідача існувало дві вільні посади: завідуючого лабораторією рослинництва і завідуючого відділення, які їй не пропонувалися.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з відповідачем, 01 квітня

2013 року її наказом переведено на посаду керівника навчально-виробничої практики у відокремленому підрозділі Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету. 25 вересня

2015 року посаду, яку займала позивач перейменовано на "завідувач навчально-виробничої практики", що підтверджується копією трудової книжки.

Наказом по відокремленому підрозділу від 12 червня 2017 року внесено зміни до штатного розпису.

Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету відокремленого підрозділу "Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету" від 21 червня 2017 року прийнято рішення про надання згоди на скорочення посади завідувача навчально-виробничою практикою, виведення 0,5 посади культорганізатора та

1 посади завідуючого відділенням.

Наказом по відокремленому підрозділу від 30 червня 2017 року "Про внесення змін у штатний розпис" відповідно до наказу МОН України

від 23 січня 2014 року №60 "Про затвердження Типових штатних нормативів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації" внесено зміни у штатний розпис з 01 вересня 2017 року та скорочено посаду завідувача навчально-виробничою практикою.

Відповідно до письмового попередження від 30 червня 2017 року

ОСОБА_1 була попереджена про те, що з 01 вересня 2017 року буде скорочено посаду завідувача навчально-виробничою практикою та їй запропоновано зайняти посаду викладача агрономічних дисциплін. Інші вакансії відсутні. Крім того, зазначено, що згідно зі статтею 32 КЗпП України вона має право на свій розсуд погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах. У разі відмови від роботи в нових умовах трудовий договір з ОСОБА_1 буде припинено за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.

22 серпня 2017 року позивач подала на ім`я в. о. директора відокремленого підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету заяву про переведення її на посаду викладача у зв`язку зі скороченням займаної нею посади завідувача навчально-виробничою практикою.

Наказом по відокремленому підрозділу Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету від 01 вересня 2017 року ОСОБА_1, завідувача навчально-виробничої практики, переведено на посаду викладача з 01 вересня 2017 року з оплатою праці за рахунок загального фонду згідно штатному розпису. Підстава: заява ОСОБА_1, згода керівника.

Позиція Верховного Суду

Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки остання не навела обґрунтувань з посиланням на існування визначених статтею 403 ЦПК України правових підстав для такої передачі справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За правилами статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що переведення ОСОБА_1 на посаду викладача відбулось за її заявою, тобто з її згоди, а не за ініціативою відповідача, що виключає визнання такого переведення незаконним і поновлення позивача на попередній посаді.

При цьому колегія суддів не обговорює доцільність змін у штатному розписі підприємства, оскільки підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України

(статі 64, 65 ГК України (436-15) ). Крім того, позивач не оскаржила наказ про скорочення посади, яку вона обіймала, а лише про її переведення, заяву про яке вона написала, на її думку, під тиком керівництва.

Доводи касаційної скарги про написання нею згаданої заяви про переведення під психологічним тиском керівництво належними та допустимими доказами не підтверджені і зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. При цьому, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, на час видання наказу про переведення 01 вересня 2017 року позивач свою заяву не відкликала та приступила до виконання посадових обов`язків, що свідчить про її вільне волевиявлення на таке переведення.

Посилання в касаційній скарзі на те, що її не було попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяця, як того вимагає положення статті 49-2 КЗпП України, є необґрунтованим, оскільки її не було звільнено з роботи, а було переведено на іншу посаду. Крім того,

ОСОБА_1 була письмово попереджена про скорочення посади завідувача навчально-виробничою практикою та їй запропоновано зайняти посаду викладача.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_1 на незастосування судом апеляційної інстанції положення частини третьої статті 32 КЗпП України, оскільки позивач 30 червня 2017 року була попереджена про зміну істотних умов праці і погодилася на них, подавши

22 серпня 2017 року відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.