Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 405/4780/15-ц

провадження № 61-45092св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - державне підприємство "Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Шевченко І. М.

від 22 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

Черненка В. В., від 06 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного підприємства "Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі -

ДП "Кіровоградстандартметрологія", підприємство) про скасування догани та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з червня 2010 року вона працює на посаді головного бухгалтера ДП "Кіровоградстандартметрологія". Наказом підприємства від 10 червня 2015 року їй оголошено догану з підстав того, що вона не забезпечує контроль термінів дебіторської заборгованості, а саме стосовно дебіторської заборгованості ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на загальну суму 1 500 000 грн, зокрема, станом на 10 червня 2015 року нею не вжито заходів щодо здійснення контролю за вищезазначеною заборгованістю та відповідним поверненням грошових коштів підприємству. Вказувала, що за час роботи вона не мала жодних зауважень та дисциплінарних стягнень, але з приходом директора ОСОБА_3 між ними виник виробничий конфлікт через її принципову позицію щодо необхідності суворого дотримання вимог чинного законодавства в частині ведення бухгалтерського обліку. Зазначала, що її незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки відповідач не видавав розпоряджень чи наказів щодо вчинення нею вищезазначених дій. Крім того, дебіторська заборгованість виникла з 25 березня 2015 року, однак догана винесена майже через три місяці, що свідчить про те, що роботодавець вчасно не застосував щодо неї дисциплінарне стягнення. Зазначала, що грошові кошти підприємства, що знаходяться на рахунку в банку, який ліквідується, визнаються дебіторською заборгованістю за наявності документально підтверджених вимог до банку щодо його майнових зобов`язань, сума якого відображається за кредитом рахунку

31 "Рахунки в банках" і дебетом рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Саме документально підтверджених вимог підприємства до банку щодо його зобов`язань з повернення вкладних коштів у неї не було починаючи з 25 березня 2015 року і до винесення оскаржуваного наказу і саме юрисконсульт підприємства повинен вживати заходів щодо повернення вкладних коштів від банку.

Посилаючись на вищевикладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ від 10 червня

2015 року про оголошення їй догани, скасувати пункт 17 наказу від 01 липня 2015 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй неправомірно позбавлену премію за фактично відпрацьований час в червні 2015 року, стягнути з відповідача на її користь у відшкодування завданої моральної шкоди 6 000 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 травня

2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що оскільки контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів та збереженням власності підприємства, а також відповідальність за достовірність складання фінансової звітності, відповідно до посадової інструкції, покладено на головного бухгалтера ОСОБА_1 ., то притягнення її до дисциплінарної відповідальності відбулося без порушень вимог чинного законодавства про працю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суди в обґрунтування своїх рішень поклали хибні твердження відповідача, викладені в його письмових поясненнях, не врахували пояснення та докази, надані нею, тим самим неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнали встановленими обставини, які не були доведеними відповідачем і які мають значення для справи та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для скасування догани і задоволення позову. Висновок експерта Ляшенко О. А., який покладено в основу судового рішення, є необґрунтованим та помилковим, оскільки експерт змінила питання, яке було винесене судом на вирішення експертизи. Вказує, що юрист підприємства повинен контролювати договори з банком, а не покладатися на головного бухгалтера. Крім того, у період з 25 березня по 10 червня 2015 року відповідач неодноразово звертався до банку із вимогою про повернення вкладу, тобто відповідачу було відомо про наявність дебіторської заборгованості, а не відображення нею цієї заборгованості у звіті, як дебіторської, жодним чином не вплинуло на неповернення вкладів зі сторони банку.

Відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року від ДП "Кіровоградстандартметрологія" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство посилається не необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 03 червня 2010 року ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера ДП "Кіровоградстандартметрологія", яке відповідно до Статуту є державним комерційним підприємством.

Наказом директора підприємства від 10 червня 2015 року головному бухгалтеру ОСОБА_1 оголошено догану за неналежний контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та збереження власності підприємства, а також незабезпечення контролю термінів дебіторської заборгованості на суму 1 500 000 грн, яка утворилася за договором банківського вкладу "Класичний", укладеного 13 січня

2014 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та

ДП "Кіровоградстандартметрологія". Підставою для оголошення догани стала доповідна записка юрисконсульта підприємства від 10 червня

2015 року про виникнення 26 березня 2015 року дебіторської заборгованості на суму 1 500 000 грн та відсутність контролю головного бухгалтера за цією заборгованістю.

Після закінчення 25 березня 2015 року строків розміщення вкладних траншів банк грошові кошти відповідачу в сумі 1 000 000 грн та 500 000 грн не повернув, тому утворилась дебіторська заборгованість на загальну суму

1 500 000 грн. У бухгалтерському звіті підприємства станом на 31 березня 2015 року неповернуті банком вклади обраховувались як кошти підприємства розміщені на депозитному рахунку, а не як дебіторська заборгованість (а. с. 87 т. 1).

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 20 грудня

2016 року неповернення банком коштів з депозитного рахунку в передбачений договором строку є підставою для відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (в балансі станом на 31 березня 2015 року) ДП "Кіровоградстандартметрологія" дебіторської заборгованості у сумі 1 500 000 грн (а. с. 115-119 т. 2).

Позиція Верховного Суду

У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін слід відмовити, оскільки касаційний суд не знаходить для цього підстав і потреби у дачі пояснень немає.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 139 КЗпП працівники зобов`язані працювати чесно й сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової та технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера, з якою

ОСОБА_1 була ознайомлена 23 березня 2015 року, головний бухгалтер підприємства зобов`язаний здійснювати організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства, контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та збереженням власності підприємства, а також особисто забезпечує контроль термінів дебіторської та кредиторської заборгованості, а також несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання покладених на нього обов`язків, достовірність бухгалтерської звітності, дотримання правил та положень, регламентуючих фінансово-господарську діяльність (розділи 2, 4 (а. с. 16-20 т. 1)).

Судами установлено, що з 25 березня 2015 року у зв`язку із неповерненням

ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" коштів за укладеним між ним та підприємством договором вкладу у розмірі 1 500 000 грн виникла дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість - це сума грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, яку на певну дату підприємству заборгували його дебітори - юридичні та фізичні особи. Підприємства повинні стежити за строками погашенням дебіторської заборгованості з метою її достовірної оцінки.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08 жовтня 1999 року № 237, дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, а дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Отже, грошові кошти в розмірі 1 500 000 грн, які банк зобов`язаний був повернути 25 березня 2015 року, є дебіторською заборгованістю

з 26 березня 2015 року.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Установивши, що у бухгалтерській звітності підприємства станом

на 31 березня 2015 року (а. с. 87 т. 1), за достовірність якої відповідальність несе головний бухгалтер ОСОБА_1, неповернуті банком вклади обліковувалися не як дебіторська заборгованість, а як кошти підприємства розміщені на депозитному рахунку, що сформувало невірну уяву у користувачів фінансової звітності (і в першу чергу власника підприємства - держави) щодо структури активів підприємства, і таке свідчить про неналежне виконання позивачем покладених на нею трудовим договором обов`язків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу неправомірно позбавлену премію за фактично відпрацьований час у червні 2015 року, відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 000 грн є похідними позовним вимогам про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску підприємством строку притягнення до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими, оскільки вчинений позивачем проступок було виявлено 10 червня

2015 року, про що свідчить доповідна записка юрисконсульта підприємства і саме цього дня роботодавець оголосив позивачу догану (а. с. 9-11 т. 1).

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість висновку судово-економічної експертизи від 20 грудня 2016 року зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції, як на правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення, посилався не лише на висновок експертизи, а й на сам факт невнесення у бухгалтерську звітність відомостей щодо дебіторської заборгованості відповідно до наведених вище норм матеріального права.

При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку висновку експертного економічного дослідження від 22 лютого 2018 року, наданого на запит позивача, щодо відсутності документальних підстав для відображення у бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності

ДП "Кіровоградстандартметрологія" дебіторської заборгованості коштів, неповернутих з депозитного рахунку ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"

(а. с. 64-70 т. 3). Зокрема, суд обґрунтовано відхилив цей висновок, як доказ відсутності порушень трудових обов`язків позивачем, оскільки у дослідницькій частині висновку експерт описує порядок визнання на підставі наказу керівника безнадійної дебіторської заборгованості, а також визнання дебіторської заборгованості банку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , однак ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" визнано неплатоспроможним постановою правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року, і зазначене експертом правового значення станом на 26 березня 2015 року не має.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,

а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 травня

2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області

від 06 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара