провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Шандри М. М.,

Описова частина

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконкому Стрийської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та на 1 /3 квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті його бабусі ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову зазначив, що спірний будинок складається з двох квартир, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності його бабусі ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартира АДРЕСА_3 належала на праві спільної часткової власності в рівних долях йому, його батьку ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та його матері ОСОБА_2 . Після смерті бабусі та батька, похованням яких він займався, фактично вступив у володіння спадковим майном, зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3, постійно проживає з сім'єю у квартирі АДРЕСА_1, сплачує комунальні послуги, підтримує в належному стані будинок, проводить його ремонт.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2005 року позов задоволено.

Визнано належність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3, виданого Стрийською міською радою народних депутатів 18 березня 1997 року на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 та на 1 /3 квартири АДРЕСА_3 та на прибудинкові споруди: веранду (А), сарай (Б), майстерню (В), майстерню (Г), вбиральню (Д), навіс, (Ж), гараж (3) згідно технічного паспорта, виданого 05 липня 2004 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що у період перебування у зареєстрованому шлюбі нею та позивачем набуто у власність 87/100 частин будинку АДРЕСА_4 .

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував те, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 18 березня 1997 року загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 67, 1 кв. м, а загальна площа квартири АДРЕСА_3 - 30, 8 кв. м, при цьому, будинкові споруди, а саме веранда (А), сарай (Б), майстерня (В), майстерня (Г), вбиральня (Ж), гараж (3) у документах на право власності на квартиру відсутні.

На думку апелянта, оскільки зазначені господарські споруди відсутні у документах на право власності, суд безпідставно визнав за позивачем ОСОБА_1 право власності на них.

Зважаючи на те, що спірні об`єкти нерухомого майна були збудовані за спільні кошти подружжя під час перебування у шлюбі, вважає, що оскаржуване рішення протиправно позбавляє її права власності на спільне майно подружжя.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 березня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Стрийської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що станом на час укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (червень 2002 року), спірні господарські споруди вже були побудовані, ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів про те, що спірне майно, яке складається з веранди (А), сараю (Б), майстерні (В), майстерні (Г), вбиральні (Д), навісу (Ж), гаражу (З) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, набуте нею та позивачем за час шлюбу, відтак відсутні підстави вважати, щооскаржуваним рішенням порушені права та обов'язки ОСОБА_3 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_3, яка не брала участі у справі, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, не врахував, що згідно свідоцтв про право власності від 18 березня 1997 року загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 67, 1 кв. м, а квартири АДРЕСА_3 - 30, 8 кв. м . У вказаних документах відсутні дані про веранду (А), сарай (Б), майстерню (В), майстерню (Г), вбиральню (Ж), гараж (З), відтак на момент відкриття спадщини вони не належали на праві власності спадкодавцям, тому суд безпідставно визнав за ОСОБА_1 право власності на вказані споруди.

Спірні об`єкти нерухомого майна були побудовані за період перебування з ОСОБА_1 у шлюбі за спільні кошти, відтак її неправомірно позбавлено права власності на спільне сумісне майно подружжя.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

22 жовтня 2019 року справа № 2-675/05 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 18березня 1997 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4, бабі позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .

Відповідно досвідоцтва про право власності на квартиру від 18березня 1997 року квартира АДРЕСА_3 належала позивачу та його батькам ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності в рівних долях.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвомпро смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 як внук спадкодавця ОСОБА_4 має право на спадщину за правом представлення, оскільки його батько, ОСОБА_6, був спадкоємцемпершої черги після смерті ОСОБА_4 за законом, однак помер до відкриття спадщини.

Матір позивача ОСОБА_2 відмовилась від своєї частки в спадщині на користь ОСОБА_1

ОСОБА_1 . перебуває з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 01 червня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 .

Відповідно додоговорударування частини квартири від 22 червня 2005 року, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар 1/3 частину квартири АДРЕСА_3. Цього ж дня проведена державна реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як вбачається з виписки із рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 16 від 22 січня 2002 року "Про надання дозволу на будівництво, добудову та об`єднання квартир громадянам міста" ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво гаража розміром 6 м на 4 м та дозвіл на виготовлення будівельного паспорту на побудовані літню кухню, господарську кладову, майстерню та сарай.

Відтак станом на час укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (червень 2002 року) літня кухня, господарськакладова, майстерня та сарай вже були побудовані.

З викопіювання кварталу забудови, датованогоберезнем-квітнем 2002 року,вбачається, що на АДРЕСА_4на території будинковолодіння АДРЕСА_4 знаходитьсяпроектований гараж під літ. Г, зазначено про існуючі веранду під літ.а та господарські споруди літ. Б, В.

Таким чином апеляційний суд на підставі належних доказів встановив, що усі спірні господарські споруди були побудовані до одруження позивача з ОСОБА_3 у червні 2002 року.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що заявник ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів того, що спірне майно, яке складається з веранди (А), сараю (Б), майстерні (В), майстерні (Г), вбиральні (Д), навісу (Ж), гаражу (З) за адресою: АДРЕСА_4, набуте нею та позивачем у період перебування у шлюбі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскарженим рішенням не вирішувалося питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за її скаргою.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року залишитибез змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду