У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Подорожненського "Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області про стягнення недоплаченої щорічної грошової винагороди в розмірі посадового окладу, посилаючись на те, що вона працює в Подорожненському "Навчально-виховному комплексі "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради вчителем початкових класів. 19 червня 2017 року Великоандрусівською сільською радою області було прийнято рішення "Про прийняття у власність Великоандрусівської об`єднаної територіальної громади Подорожненського навчально-виховного комплексу та Великоандрусівської школи". 20 липня 2017 року Великоандрусівська сільська рада на засіданні одинадцятої позачергової сесії прийняла рішення № 133 "Про здійснення реорганізації освітніх закладів", яким постановила здійснити реорганізацію юридичних осіб (навчальних закладів), в тому числі Подорожненського "Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільного навчального закладу" Великоандрусівської сільської ради, шляхом його приєднання до Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради. Таким чином, було прийнято рішення про утримання навчальних закладів за рахунок бюджетів об`єднаних територіальних громад. Після зміни власника школи відбулися суттєві зміни в заробітній платі вчителів, зокрема сільська рада перестала виплачувати вчителям надбавки і премії, передбачені чинним законодавством. Відповідно до статті 57 Закону України "Про освіту" держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам виплату щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов`язків. Міністерством освіти і науки України та Центральним комітетом профспілки працівників освіти і науки України у галузевій угоді на 2016-2020 роки передбачено, що виплата винагороди відбувається на рівні посадового окладу. У 2017 році її посадовий оклад становив 3 632 грн, тому їй мала бути нарахована щорічна грошова винагорода в цьому розмірі. Оскільки вона такої винагороди не отримала, то просила суд стягнути з Подорожненського "Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради на її користь недоплачену щорічну грошову винагороду в розмірі посадового окладу - 3 632 грн.

У відзиві на позовну заяву Великоандрусівська сільська рада посилалася на те, що 12 грудня 2017 року було завершено реорганізацію навчальних закладів, зазначених у рішенні № 133 від 20 липня 2017 року, і припинено Подорожненський "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради. Щодо виплати щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам, то жодним законом не передбачено конкретні строки її виплати. Вказана винагорода надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, однак ОСОБА_1 у 2017 році мала ряд порушень трудової дисципліни, приймала активну участь у блокуванні навчального закладу з 23 червня 2017 року до 19 серпня 2017 року, намагалася зірвати підготовку навчального закладу до нового навчального року, 12-13 вересня 2017 року брала участь у страйку, який визнано судом незаконним. Наказом голови реорганізаційної комісії Крайносвіт Т. М. від 16 листопада 2017 року № 36 ОСОБА_1 була притягнена до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, ОСОБА_1 втратила право на отримання вказаної щорічної грошової винагороди.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року до участі у справі як правонаступника відповідача Подорожненського "Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради залучено Комунальний заклад "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 березня 2018 року у складі судді Мельничика Ю. С. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Порядком надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року № 898 (898-2000-п) , передбачено надання такої винагороди відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом. Винагорода видається на підставі наказу керівника навчального закладу. Сторони не надали доказів існування зазначеного положення і наказу керівника навчального закладу про надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам Подорожненського "Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради. Виплата грошової винагороди є правом, а не обов`язком керівника навчального закладу і вона надається лише за наявності достатнього фінансування на таке заохочення. Основною умовою для надання грошової винагороди працівнику є його сумлінна праця та зразкове виконання службових обов`язків, однак з 23 червня 2017 року до 19 серпня 2017 року позивач разом з іншими працівниками школи брала активну участь у блокуванні навчального закладу з метою зірвати підготовку до нового навчального року, чинила перешкоди у виконанні посадових обов`язків представникам власника, 12-13 вересня 2017 року брала участь у страйку, що не може бути оцінено судом як сумлінна праця ОСОБА_1 та зразкове виконання нею службових обов`язків. Підстави для притягнення до цивільної відповідальності Великоандрусівської сільської ради відсутні, оскільки позивач не перебуває з нею у трудових відносинах і не заявляла вимог до неї.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області 26 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на підставі розпорядження Великоандрусівського сільського голови від 07 вересня 2017 року № 44/1-гр була виплачена грошова винагорода вихователям дошкільного відділення Подорожненського "Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради в розмірі 100 % посадового окладу, а технічному та обслуговуючому персоналу - 30 % мінімальної заробітної плати. 25 вересня 2017 року Великоандрусівський сільський голова прийняв розпорядження № 48-гр про виплату щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради в розмірі 100 % посадового окладу, а технічному та обслуговуючому персоналу цього закладу - 30 % мінімальної заробітної плати. Місцевий суд не дав належної правової оцінки обставинам невиплати грошової винагорода всім педагогам, а також технічному та обслуговуючому персоналу Подорожненського "Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради, не зазначив, чи є факт участі позивача у страйку підставою для позбавлення щорічної грошової винагороди та її невиплати ОСОБА_1 . Нарахування та виплату щорічної грошової винагороди проводила Комунальна установа "Центр з обслуговування закладів та установ Великоандрусівської об`єднаної територіальної громади", яка є окремою юридичною особою та не залучалася до участі у справі як відповідач. Оскільки заміна неналежного відповідача або залучення іншої особи як співвідповідача обумовлює розгляд справи спочатку судом першої інстанції, а на стадії апеляційного розгляду справи правила щодо заміни відповідача або залучення співвідповідача не можуть бути застосовані, то рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, що не перешкоджає позивачу звернутися до суду з таким самим позовом до всіх належних відповідачів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не звернув уваги на те, що Комунальний заклад "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради є юридичною особою, саме з ним у ОСОБА_1 як найманим працівником склалися трудові відносини і саме він як роботодавець зобов`язаний був здійснювати оплату праці позивачу. Комунальна установа "Центр з обслуговування закладів та установ Великоандрусівської об`єднаної територіальної громади" не мала жодного відношення до невиплати позивачу щорічної грошової винагороди, оскільки не приймала рішення про виплату чи позбавлення цієї винагороди, не є розпорядником бюджетних коштів, відтак не впливала на спірні правовідносини та не порушувала прав позивача. Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача і, відмовляючи в задоволенні позову з цих підстав, не дав правової оцінки доводам позивача про порушення її права на отримання щорічної грошової винагороди.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

10 серпня 2018 року справа № 401/3217/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України (1618-15) .

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя початкових класів у Подорожненському "Навчально-виховному комплексі "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради.

Рішенням Великоандрусівської сільської ради від 20 липня 2017 року № 133 "Про здійснення реорганізації освітніх закладів" проведено реорганізацію юридичних осіб (навчальних закладів), що знаходяться у комунальній власності Великоандрусівської об`єднаної територіальної громади, в тому числі Подорожненського "Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради, шляхом його приєднання до Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради. (а.с.24-26)

Реорганізацію навчальних закладів, зазначених у рішенні Великоандрусівської сільської ради від 20 липня 2017 року № 133, завершено 12 грудня 2017 року, Подорожненський "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради припинено, його правонаступником є Комунальний заклад "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі розпорядження Великоандрусівського сільського голови Світловодського району Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року № 44/1-гр було призначено виплату грошової винагороди вихователям дошкільного відділення Подорожненського "Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради в розмірі 100 % посадового окладу, а технічному та обслуговуючому персоналу - 30 % мінімальної заробітної плати.

Також Великоандрусівський сільський голова прийняв розпорядження від 25 вересня 2017 року № 48-гр, на підставі якого було призначено виплату грошової винагороди педагогічним працівникам Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради в розмірі 100 % посадового окладу, а технічному та обслуговуючому персоналу - 30 % мінімальної заробітної плати.

Частинами першою, сьомою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За змістом статті 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входить:

- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) , при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальну середню освіту" законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Закону України "Про освіту" (2145-19) , цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Трудові відносини в системі загальної середньої освіти до 28 вересня 2017 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин, регулювалися Законом України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ "Про освіту" (1060-12) , який втратив чинність у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України у новій редакції Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII "Про освіту" (2145-19) .

Згідно з абзацом десятим частини першої статті 57 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ "Про освіту"держава забезпечує надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року № 898 (898-2000-п) , щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці. Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи. Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за погодженням з організацією вищого рівня.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що обов`язковою умовою для прийняття керівником навчального закладу рішення про нарахування та виплату щорічної грошової винагороди є сумлінна праця, зразкове виконання службових обов`язків, однак з 23 червня 2017 року до 19 серпня 2017 року позивач разом з іншими працівниками школи брала активну участь у блокуванні навчального закладу з метою зірвати підготовку до нового навчального року, чинила перешкоди представникам власника у виконанні посадових обов`язків, брала участь у страйку 12-13 вересня 2017 року. Зазначені обставини суд першої інстанції вважав такими, що свідчать про несумлінне ставлення ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків, тому дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача щорічної грошової винагороди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 пред`явила позов до неналежних відповідачів, оскільки за розпорядженнями Великоандрусівського сільського голови Світловодського району Кіровоградської області від 07 вересня 2017 року № 44/1-гр та від 25 вересня 2017 року № 48-гр нарахування та виплату грошової винагороди педагогічним працівникам повинна була здійснювати Комунальна установа "Центр з обслуговування закладів та установ Великоандрусівської об`єднаної територіальної громади", яка є окремою юридичною особою та не залучалася до участі у справі як відповідач.

Наведені висновки апеляційного суду не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням вимог матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ "Про освіту" педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини четвертої статті 54 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ "Про освіту").

Згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 (963-2000-п) посада вчителя загальноосвітнього навчального закладу належить до посад педагогічних працівників.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як встановлено апеляційним судом, на час виникнення спірних правовідносин позивач займала посаду вчителя початкових класів у Подорожненському "Навчально-виховному комплексі "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради.

Подорожненський "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради був юридичною особою, його правонаступником є Комунальний заклад "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради.

Таким чином, спірні правовідносини в цій справі склалися саме між Комунальним закладом "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради як роботодавцем та ОСОБА_1 як найманим працівником. За змістом цих правовідносин вчитель виконує покладені на нього трудові обов`язки, а роботодавець зобов`язується здійснювати оплату його праці.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів. Суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

З огляду на викладене саме на роботодавця, яким в даному випадку є Комунальний заклад "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Великоандрусівської сільської ради, законом покладено обов`язок здійснювати оплату праці найманим працівникам. Тому висновок апеляційного суду про пред`явлення позову до неналежних відповідачів є помилковим.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не обґрунтував належним чином своїх висновків та не спростував доводів позивача про порушення її права на отримання грошової винагороди, передбаченої абзацом десятим частини першої статті 57 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ "Про освіту".

Таким чином, апеляційний суд не встановив повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів апеляційної скарги та не дослідив належним чином наданих сторонами доказів і дійшов передчасного висновку про скасування рішення місцевого суду та відмову в позові з інших підстав.

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення в цій справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, апеляційний суд не здійснив належного правосуддя, в рішенні не виклав у достатній мірі мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України"; "Суомінен проти Фінляндії").

Згідно з пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Головуючий	В. О. Кузнєцов
Судді:	В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко
	В. А. Стрільчук

	М. Ю. Тітов