заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року у складі судді Золотарьова Л. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

Описова частина

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду із заявою, в якій просило видати дублікати виконавчих листів № 2-1693/10/06 про стягнення на користь ПАТ "ОТП Банк" з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 829 128, 33 грн (виконавче провадження № 24631998); з ОСОБА_1 судового збору, держмита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 910 грн (виконавче провадження № 24631998); з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 829 128, 33 грн (виконавче провадження № 24631998);та з ОСОБА_2 судового збору, держмита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 910 грн (виконавче провадження № 24631998); а також поновити строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у листопаді 2010 року на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2010 року у справі № 2-1693/10/06 ПАТ "ОТП Банк" отримало чотири виконавчі листи про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 кредитної заборгованості в розмірі 829 128, 33 грн та держмита і витрат з інформаційно-технічного забезпечення по 910 грн з кожного, які були пред`явлені на виконання до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Жовтневого ВДВС м. Харків).

У 2013 році Жовтневим ВДВС м. Харків були винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу, однак вказані постанови та оригінали виконавчих документів на адресу банку не надходили, що може свідчити про їх фактичну втрату органом виконавчої служби.

Разом з тим, станом на час звернення з цією заявою до суду заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2010 року не виконане, а відсутність оригіналів виконавчих листів унеможливлює ПАТ "ОТП Банк" повторно звернутися до відділу виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим просить видати дублікати виконавчих листів та поновити строк пред`явлення їх до виконання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, заяву задоволено. Видано дублікати виконавчих листів згідно з заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2010 року у цивільній справі № 2-1693/10/06. Поновлено строк пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки оригінали виконавчих листів були втрачені, наявні підстави для видачі їх дублікатів. Разом з тим, встановивши, що втрата виконавчих листів відбулася не з вини стягувача, суди дійшли висновку про поважність причин пропуску строку на пред`явлення їх до виконання та наявність підстав для його поновлення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у видачі дублікатів виконавчих листів.

Касаційна скарга мотивована тим, що ще з 29 червня 2010 року, у зв`язку із продажем кредитного портфелю іншій особі, банк втратив право вимоги до боржників за кредитним договором № ML-701/406/2008 від 14 липня 2008 року, у тому числі шляхом отримання дублікатів виконавчих листів, проте суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги наведені обставини.

Окрім цього, вказує, що суди безпідставно поновили строк на пред`явлення виконавчих листів до виконання, так як постановами державного виконавця від 19 квітня 2012 року повернуто виконавчі листи на підставі того, що стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування, а отже банк сам винен у закритті виконавчих проваджень.

Також вважає необґрунтованим висновок судів про втрату оригіналів виконавчих листів, оскільки матеріали виконавчого провадження містять докази їх направлення на адресу стягувача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в частині вирішення питання про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в частині видачі дублікатів виконавчих листів та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

04 жовтня 2019 року справа № 2-1693/10 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 звернулася до касаційного суду з заявою, у якій просила передати вирішення цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак, наведені заявником доводи, в розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не дають підстав для висновку щодо наявності виключної правової проблеми та не можуть вплинути на формування єдиної правозастосовчої практики, у зв`язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2010 року (цивільна справа № 2-1693/10/06) солідарно стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" 829 128, 33 грн заборгованості за кредитним договором; стягнуто у рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" держмито та витрати з інформаційно-технічного забезпечення по 910 грн з кожного.

На підставі вказаного рішення суду 16 листопада 2010 року представник ПАТ "ОТП Банк" отримав чотири виконавчі листи № 2-1693/10/06.

Згідно відповіді Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 04 вересня 2017 року виконавчі листи № 2-1693/10/06 на виконанні у відділі на теперішній час не перебувають.

При перевірці автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що вищезазначені виконавчі листи перебували на виконанні (ВП № 24630145, ВП № 24631998, ВП № 24539517, ВП № 24629066) та 19 квітня 2012 року державним виконавцем винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Оскільки строк зберігання виконавчих проваджень становить 3 роки, то в архіві матеріали не збереглися, тому надати матеріали виконавчого провадження не має можливості.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

За правилами частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження"від 21 квітня 1999 року № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

З огляду на викладене, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, від 21 березня 2018 року № 6-676/10, від 24 квітня 2018 року № 161/1441/14-ц, від 15 серпня 2018 року № 2-1976/10, від24 жовтня 2018 року № 201/15305/14-ц.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавчі листи було пред`явлено до виконання, проте згодом державним виконавцем прийнято рішення про їх повернення, на підставі чого оригінали виконавчих листів мали бути вручені стягувачу у спосіб і порядок, визначений Законом.

Встановивши відсутність доказів щодо направлення (вручення) виконавчих листів стягувачу та відсутність їх на виконанні у відділі виконавчої служби, суди дійшли обґрунтованого висновку про факт їх втрати під час пересилання та наявність законних підстав для видачі дублікатів виконавчих документів.

При цьому безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність у ПАТ "ОТП Банк" права на звернення до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 29 червня 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, за яким банк продав (переуступив) товариству права на кредитний портфель, який включає в себе, зокрема договір між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2

07 липня 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Разом з тим встановлено, що 29 червня 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір комісії, за яким комісіонер (ПАТ "ОТП Банк") має право вчиняти від свого імені, але за рахунок комітента (ТОВ "ОТП Факторинг Україна") правочини, пов`язані з обслуговуванням кредитного портфеля, зокрема проводити претензійну роботу, ініціювати судове провадження та представляти інтереси комітента в суді, у разі якщо боржники/поручителі не виконують або вчасно не виконують свої зобов`язання за кредитними договорами та договорами поруки.

За наведених обставин обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що ПАТ "ОТП Банк" правомірно звернувся до суду з даною заявою.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що на час розгляду судами заяви про видачу дублікатів виконавчих листів питання про заміну стягувача ПАТ "ОТП Банк" його правонаступником у судовому порядку не вирішено, відповідної ухвали про заміну сторони виконавчого провадження суд не постановляв, а отже заявник має статус стягувача за рішенням суду у цій справі і відповідно має право на звернення до суду з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника щодо необґрунтованості рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у частині вирішення цих вимог.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання про видачу дублікатів виконавчих листіввідповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2019 року в частині вирішення питання про видачу дублікатів виконавчих листівзалишити без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 червня 2019 року в частині вирішення питання про видачу дублікатів виконавчих листів залишити без змін.