треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, житлово-комунальне підприємство "Сонячне", Управління Держгеокадастру Рівненської області, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 вересня 2017 року у складі судді Смолій Л. Д. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шеремет А. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позов мотивовано тим, що рішенням Рівненської міської ради від 06 грудня 2013 року № 3587 та від 14 серпня 2014 року № 4316 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а згодом затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 475 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в тому числі: земельну ділянку, площею 420 кв. м за рахунок земель житлової та громадської забудови, які відповідно до матеріалів інвентаризації земель обліковуються за третіми особами; земельну ділянку площею 55 кв. м за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради.

Позивач вважає, що оскаржуваними рішеннями порушені її права на вільне користування проїздом загального користування, на користування прибудинковою територією будинку по АДРЕСА_1 та права на доступ до належних їй допоміжних приміщень. Крім того, частина земельної ділянки, площею 55 кв. м безпідставно передана у власність третім особам, так як ця земельна ділянка є земельною ділянкою загального користування - проїздом, яка не підлягає приватизації.

Ураховуючи викладене, позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 06 грудня 2013 року № 3587 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 " та рішення Рівненської міської ради від 14 серпня 2014 року № 4316 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що спірна земельна ділянка, щодо якої Рівненською міською радою прийняті оскаржувані рішення, належить до земель загального користування.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 вересня 2017 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили предмет доказування та не з`ясували обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, а саме те, що позивач, як співвласник будинку АДРЕСА_1, не має можливості користуватися своїми господарськими будівлями та спорудами, зокрема, двома сараями, погрібом та вбиральнею, які розташовані на земельній ділянці, доступ до яких був через спірну земельну ділянку площею 55 кв. м, яка була незаконно передана у приватну власність третім особам. Крім того, зазначена земельна ділянка постійно була місцем загального користування -проїздом, входила до складу прибудинкової території багатоквартирного будинку співвласником якого є позивач і вона призначена для обслуговування даного будинку, тобто є спільним майном співвласників цього будинку, що підтверджено матеріалами інвентаризації м. Рівного, затвердженої розпорядженням виконкому Рівненської міської ради від 12 травня 1996 року № 601-Р. Однак вказане розпорядження не було досліджено судами та не була надана відповідна оцінка.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_8 просять відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 та залишити без змін оскаржувані судові рішення, які є законними та обґрунтованими. При цьому вказували на те, що оскаржуваними рішеннями не були порушені права позивача та вони були прийняті без порушень вимог діючого законодавства, а право власності третіми особами набуто на законних підставах.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року справу № 569/7523/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Житлово-комунальне підприємство "Сонячне", Управління Держгеокадастру у Рівненській області, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

До таких висновків Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Рівненської міської ради від 06 грудня 2013 року № 3587 ОСОБА_9, ОСОБА_10 ., ОСОБА_12, ОСОБА_13 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки орієнтовною площею 475 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), в тому числі: земельну ділянку площею 420 кв. м за рахунок земель житлової та громадської забудови, які відповідно до матеріалів інвентаризації земель обліковуються за ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ; земельну ділянку площею 55 кв. м за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Рівненської міської ради.

В подальшому рішенням Рівненської міської ради від 14 серпня 2014 року № 4316 було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 475 кв. м по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 вважала зазначенні рішення органу місцевого самоврядування такими, що прийняті з недотриманням вимог чинного законодавства, та обґрунтовувала свої вимоги тим, що частина земельної ділянки площею 55 кв. м, яка передана у власність третім особам, є земельною ділянкою загального користування - проїздом, яка не підлягає приватизації. Крім того, оскаржуваними рішеннями порушуються її права на користування прибудинковою територією будинку на АДРЕСА_1 на якій розташовані належні їй допоміжні приміщення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений частинами шостою - дев`ятою статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно із статтею 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, який видається на підставі рішення повноважного органу про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до пункту "г" частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як встановлено судами частина спірної земельної ділянки площею 55 кв. м не належить до земель загального користування, так як на цій частині земельної ділянки знаходиться частина житлового будинку по АДРЕСА_1, яка належить третім особам: ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та яка до передачі її у власність обліковувалася як землі запасу Рівненської міської ради, що підтверджується викопіюванням із плану землекористування міста Рівного, погодженого 10 квітня 2013 року заступником начальника Управління містобудування та архітектури, Довідкою з державної статистичної звітності (форми 6-зем) від 28 січня 2013 року № 02-32, Висновком Управління Держземагентства в м. Рівному від 28 лютого 2014 року № 03-231 про погодження проекту землеустрою, висновком Управління містобудування та архітектури від 16 січня 2014 року №01-11/43.

Судами також установлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували, що позивач є власником чи користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка є суміжною із спірною земельною ділянкою.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні положення закріплення в статтях 12, 81 ЦПК України чинної редакції.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що оскаржувані рішення Рівненської міської ради прийняті в межах своїх повноважень та у відповідності до положень чинного законодавства, а також із недоведеності позову, так як позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірна частина земельної ділянки є проїздом та належить до земель загального користування.

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що оскаржуваними рішеннями порушуються її права як власника господарських будівель, розташованих на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 співвласником якого вона є та до яких у неї відсутній доступ через виділення спірної земельної ділянки третім особам, є безпідставними та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, яким надана судами належна правова оцінка.

Суди взяли до уваги, що господарські споруди є самовільно побудованими позивачем та належних доказів того, що з боку третіх осіб чиняться перешкоди позивачу у користуванні цими спорудами не виявлено.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані апеляційним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з держанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.