відповідачі: держава України в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 09 листопада 2018 року у складі судді Чуванової А. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що в провадженні Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частинами першої та четвертої статті 190 Кримінального Кодексу України (далі - КК України (2341-14) ). У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілим.

У зв`язку з системними порушеннями органом досудового розслідування та відкритого не бажання на проведення ряду слідчих дій, направлених на встановлення істини, з`ясування всіх обставин справи та прийняття кінцевого законного та неупередженого рішення, позивач, як потерпілий, був вимушений звернутись до Октябрського районного суду міста Полтави, з метою захисту своїх порушених прав в частині проведення досудового розслідування в розумні строки, як того вимагає стала практика Європейського Суду з прав людини відображена в рішеннях суду, та встановлення розумного строку на закінчення досудового розслідування даного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 13 листопада 2017 року клопотання ОСОБА_1 про встановлення процесуальних строків було задоволено. Встановлено строк у три місяці з моменту надходження матеріалів кримінального провадження № 12015170300001109 до Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавської області для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження. Дана ухвала слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 13 листопада 2017 року станом на 27 червня 2018 року не була виконана.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейські службу України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 291 472, 00 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 000, 00 грн, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 09 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3000, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати в справі компенсовано за рахунок держави.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, вважаючи розмір відшкодування, визначений у позовній заяві, завищеним.

В частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд вказав на відсутність правових підстав.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 09 листопада 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

11 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 09 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставинам справи, не застосуванням практики Європейського суду з прав людини під час прийняття оскаржуваних рішень, та судами не взято до уваги невиконання ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 13 листопада 2017 року, відповідно до якої встановлено строк досудового розслідування у три місяці, а також порушення строків досудового розслідування.

Заявник зазначає, що судами не взято до уваги, що внаслідок відповідної бездіяльності державних органів йому, як інваліду війни 2-ї групи, якому заборонені психоемоційні навантаження, довелося вживати додаткових заходів з відновлення своїх процесуальних прав, шляхом неодноразового звернення з заявами, клопотаннями, витрачати на це особистий час, брати участь в судових засіданнях, внаслідок чого він переніс сильні душевні хвилювання, стреси. Всі ці обставин вплинули на стан його здоров`я, внаслідок чого він змушений був лікуватися та проходити обстеження.

Тому вважає недостатнім визначений судом розмір моральної шкоди та безпідставність відмови у стягненні матеріальної шкоди.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Октябрського районного суду міста Полтави.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що в провадженні Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частинами першої та четвертої статті 190 КК України.

По вказаному провадженню ОСОБА_1 визнано потерпілим, який вказує на те, що ОСОБА_2 протягом 2013-2015 років шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 10 500, 00 доларів США та 2 500 грн, чим завдав матеріальної шкоди на вказану суму.

У листі Прокуратури Полтавської області від 01 лютого 2017 року було встановлено факт порушення розумних строків досудового розслідування, у зв`язку з чим надіслано листа керівнику Полтавської місцевої прокуратури та начальнику СУ ГУНП в Полтавській області з вимогою активізувати слідство та прийняти законне процесуальне рішення у стислі строки. Вказана вимога проігнорована.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 13 листопада 2017 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про встановлення процесуальних строків. Встановлено строк у три місяці з моменту надходження матеріалів кримінального провадження № 12015170300001109, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08 серпня 2015 року до Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження.

Станом на 27 червня 2018 року ухвала слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 13 листопада 2017 року не виконана.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 18 квітня 2018 року була скасована постанова заступника начальника СВ Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області Нездійминоги В. М. від 13 лютого 2018 року про закриття кримінального провадження № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року. Суд зазначив, що постанова про закриття кримінального провадження винесена передчасно та підлягає скасуванню, оскільки слідчим не здійснено заходів щодо збирання доказів в порядку статей 91- 94 КПК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного Кодексу України (далі - Цивільний Кодекс України (435-15) ), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 у частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що факт тривалого невиконання рішення суду, та порушення процесуальних строків проведення досудового розслідування на які посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, порушенням строків, та завданою шкодою, оскільки діями чи бездіяльністю самих відповідачів позивачу збитків не завдано. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження заявлених ним вимог, зокрема наявності шкоди та причинного зв`язку між заподіяною йому шкодою і протиправними діями органів досудового розслідування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що матеріальну шкоду йому заподіяно громадянином ОСОБА_2, який шахрайським шляхом заволодів його грошовими коштами, що не позбавляє його права безпосередньо пред`явити до нього цивільний позов про відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди.

Жодного причинного зв`язку між завданням позивачу матеріальної шкоди та діями відповідачів у справі не встановлено.

Порушення, які були допущені при проведенні слідчих дій, зокрема закриття кримінального провадження, не є підставою для відшкодування державою матеріальної шкоди, завданої злочином.

Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди, є законними та обґрунтованими.

Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 3000, 00 грн, так судами вірно враховано факту встановлення порушення прав позивача, потерпілого у кримінальному провадженні, отримати результати цього провадження у визначений судом тримісячний строк, характер правопорушення відповідача та обсяг завданої позивачеві моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди у 3000 грн, за обставин справи є достатньо справедливою компенсацією моральних страждань позивача.

Доводи касаційної скарги про завдання позивачу шкоди у 10 000 000 грн, як такої, що спричинена внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи та не є розумною сумою компенсації стверджуваної моральної шкоди.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.