розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року у складі судді Величко Т. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (далі - ДП "УкрНДНЦ") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 03 листопада 2003 року № 22-К його призначено на посаду провідного співробітника інформаційно-аналітичного центру ДП "УкрНДНЦ" по переведенню з Українського науково-дослідного інституту стандартизації, сертифікації та інформатики з 03 листопада 2003 року.

Штатний розпис ДП "УкрНДНЦ" введено в дію з 01 квітня 2016 року відповідно до наказу від 16 березня 2016 року № 80.

Згідно з наказом виконуючого обов`язки генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 17 березня 2016 року № 32-К, у зв`язку з невиконанням показників фінансового плану ДП "УкрНДНЦ" на 2016 рік працівникам, до переліку яких входить і він, встановлено з 18 травня 2016 року неповний робочий тиждень, а саме три робочі дні на тиждень.

04 квітня 2016 року його повідомлено про те, що посада доцента кафедри систем управління Інституту підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідальності та метрології скорочена та у випадку неможливості переведення його на іншу роботу (посаду) він буде звільнений через два місяці з дня отримання цього попередження за скороченням штатів за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до наказу виконуючого обов`язки генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 31 травня 2016 року № 117-К його звільнено з посади доцента кафедри систем управління Інституту підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, які сталися внаслідок зміни структури та скорочення посад штатного розпису, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 01 червня 2016 року.

01 червня 2016 року комісією у складі ректора Інституту підготовки фахівців Національного органу стандартизації, начальника відділу персоналу та начальника юридичного відділу складено акт про відсутність на роботі 01 червня 2016 року з 09 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв. доцента кафедри систем управління інституту підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології ОСОБА_1 .

У зв`язку з його відсутністю на робочому місці 02 червня 2016 року з 09 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв. зазначеною вище комісією було складено відповідний акт.

01 червня 2016 року йому було направлено лист про необхідність прибути у відділ персоналу ДП "УкрНДНЦ" для отримання трудової книжки.

Своє звільнення ОСОБА_1 вважав незаконним, таким, що здійснене з порушенням норм трудового законодавства України й у період його тимчасової непрацездатності (з 31 травня 2016 року до 02 липня 2016 року включно).

З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі у ДП "УкрНДНЦ" на посаді, що відповідає його кваліфікаційному рівню, стягнути на його користь середній заробіток за період тимчасової непрацездатності з 31 травня 2016 року до 02 липня 2016 року включно та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 липня 2017 року до дати поновлення на роботі, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року у складі судді Величко Т. О. у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наказом виконуючого обов`язки генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 29 липня 2016 року № 166/1-К було скасовано наказ від 31 травня 2016 року № 117-К "Про звільнення доцента кафедри систем управління інституту підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології ОСОБА_1 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, що сталися внаслідок зміни структури та скорочення посад штатного розпису, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України". Позивач знав про зазначений наказ, однак жодних дій щодо виходу на роботу не вчинив та про причини неявки на роботу після відміни наказу про його звільнення не повідомив. Крім цього, судом встановлено, що кошти за період тимчасової непрацездатності позивача були перераховані йому на зарплатну банківську картку, що позивач не заперечував. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що позов не доведений та не підлягає задоволенню.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач знав про наявність наказу виконуючого обов`язки генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 29 липня 2016 року № 166/1-К, яким було відмінено наказ від 31 травня 2016 року № 117-К про його звільнення. Однак після закінчення періоду тимчасової непрацездатності 02 липня 2016 року позивач до роботи не приступив. Оплата листків непрацездатності проведена відповідачем у повному розмірі шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок позивача, що позивачем не спростовується. З урахуванням того, що після лікування позивач на роботу не вийшов, що ним не заперечується та підтверджується табелями обліку робочого часу, та на час розгляду справи його не звільнено, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи не мають жодного правового значення для ухвалення обґрунтованих судових рішень. Розгляд справи у суді першої інстанції тривав одинадцять місяців, що є порушенням строків розгляду справи, визначених частиною першою статті 157 ЦПК України 2004 року. Позивач подавав до суду першої інстанції письмові заяви про виклик свідків та роз`яснення рішення суду, які не були розглянуті судом. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була розглянута протягом 26 хвилин на першому (і останньому) судовому засіданні.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У березні 2018 року ДП "УкрНДНЦ" подало до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Надходження касаційних скарг до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зі Святошинського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із наказом генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 03 листопада 2003 року № 22-К ОСОБА_1 призначено на посаду провідного співробітника інформаційно-аналітичного центру ДП "УкрНДНЦ" по переведенню з Українського науково-дослідного інституту стандартизації, сертифікації та інформатики з 03 листопада 2003 року.

Штатний розпис ДП "УкрНДНЦ" введений в дію з 01 квітня 2016 року відповідно до наказу від 16 березня 2016 року № 80.

Згідно із наказом виконуючого обов`язки генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 17 березня 2016 року № 32-К, у зв`язку із невиконанням показників фінансового плану ДП "УкрНДНЦ" на 2016 рік працівникам, до переліку яких входить ОСОБА_1, встановлено з 18 травня 2016 року неповний робочий тиждень, а саме три робочі дні на тиждень.

04 квітня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що посада доцента кафедри систем управління інституту підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідальності та метрології скорочена та у випадку неможливості переведення його на іншу роботу (посаду) його буде звільнено через два місяці з дня отримання цього попередження, за скороченням штатів за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до наказу виконуючого обов`язки генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 31 травня 2016 року № 117-К його звільнено з посади доцента кафедри систем управління Інституту підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, що сталися внаслідок зміни структури та скорочення посад штатного розпису, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 01 червня 2016 року.

Згідно з актами, складеними 01 червня 2016 року і 02 червня 2016 року комісією у складі ректора Інституту підготовки фахівців Національного органу стандартизації, начальника відділу персоналу та начальника юридичного відділу, доцент кафедри систем управління Інституту підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології ОСОБА_1 був відсутній на роботі 01 червня 2016 року з 09 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв.

01 червня 2016 року ОСОБА_1 було направлено лист про необхідність прибути у відділ персоналу ДП "УкрНДНЦ" для отримання трудової книжки.

Відповідно до наказу виконуючого обов`язки генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 29 липня 2016 року № 166/1-К відмінено наказ від 31 травня 2016 року № 117-К про звільнення доцента кафедри систем управління Інституту підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології ОСОБА_1 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, що сталися внаслідок зміни структури та скорочення посад штатного розпису, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 було направлено лист з повідомленням про відміну наказу від 31 травня 2016 року № 117-К про його звільнення та необхідність з`явитися і стати до роботи.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення за цією підставою допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У частині першій статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що наказ від 31 травня 2016 року № 117-К про звільнення ОСОБА_1 з посади доцента кафедри систем управління Інституту підготовки фахівців у сфері управління якістю, стандартизації, оцінки відповідності та метрології у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, що сталися внаслідок зміни структури та скорочення посад штатного розпису, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, який позивач оскаржував, скасовано наказом виконуючого обов`язки генерального директора ДП "УкрНДНЦ" від 29 липня 2016 року № 166/1-К. Таким чином, на час звернення до суду із позовом у цій справі позивач був працівником ДП "УкрНДНЦ".

Крім цього, судами встановлено і не заперечувалося позивачем, що середній заробіток за час тимчасової непрацездатності позивача було перераховано на його картковий рахунок.

Оскільки правова підстава для звернення до суду з цим позовом у ОСОБА_1 відпала, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність позовних вимог і відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки поновлення на роботі як спосіб захисту застосовується у тих випадках, коли суб'єктивне право на працю порушено і воно може бути реально поновлено шляхом усунення наслідків такого порушення. Виходячи із системного аналізу положень статті 3 ЦПК України, статей 15 і 16 Цивільного Кодексу України, статей 231 і 232 Кодексу законів України про працю, предметом судового захисту може бути саме порушене, оспорюване чи не визнане суб'єктивне право чи законний інтерес.

Доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме порушення строків розгляду справи, не заслуговують на увагу та зводяться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням. Крім цього, суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що розгляд справи відкладався за клопотаннями сторін, що призвело до тривалого строку її розгляду, однак ці обставини не вплинули на правильність розгляду справи та ухвалення законного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212 ЦПК України 2004 року, а тому ухвалені ними рішення відповідають установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам ЦПК України (1618-15) щодо законності й обґрунтованості.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.