Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 311/2813/17
провадження № 61-5758св19
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Підгірненська сільська рада Василівського району Запорізької області,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко Вікторія Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кримської О. М.,
Дашковської А. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом ОСОБА_2, Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В. В., у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати дійсним заповіт.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 було подано заяву, з посиланням на пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України, про закриття провадження по справі у зв`язку з відмовою від позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від заявлених позовних вимог; провадження у справі закрито.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 700,00 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач у передбачений законом спосіб звернулася до суду із заявою про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позовних вимог, яка підлягає задоволенню, оскільки відмова ОСОБА_1 від позовних вимог не порушує прав та законних інтересів інших осіб.
Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, посилаючись на положення частини третьої статті 142 ЦПК України, виходив із доведеності понесених відповідачем судових витрат у зазначеному розмірі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2018 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані із розглядом справи апеляційним судом, у вигляді понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 640,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 березня 2019 рокуОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником
ОСОБА_4, на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року змінити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, пов`язану із переглядом справи в апеляційному порядку, у розмірі 2 200,00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У квітні 2019 року цивільну справу № 311/2813/17 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесену стороною під апеляційного перегляду справи, у порушення положень статей 2, 12, 137 ЦПК України не звернув належної правової уваги на те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються за результатами розгляду справи, а питання про зменшення їх розміру вирішується у разі наявності клопотання сторони.
Судом проігноровано той факт, що обов`язок доказування співмірності витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України покладається саме на особу, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату допомоги адвоката.
Вважає, що оскільки ОСОБА_1 не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не вчинено дій щодо доведення не співмірності таких витрат, апеляційний суд не мав правових підстав для зменшення їх розміру.
Аналіз касаційної скарги та оскарженого рішення свідчить, що рішення апеляційного суду оскаржується в частині часткового задоволення стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому не переглядається.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що у листопаді 2018 року ОСОБА_1 подано заяву з посиланням на пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позовних вимог.
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від заявлених позовних вимог; провадження у справі закрито; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 700,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 надавалася правнича допомога адвокатом Першиним В. М., який здійснював представництво інтересів відповідача на підставі ордеру від 19 січня 2018 року серії ЗП № 040968 про надання правової допомоги, виданим на підставі договору від 19 січня
2018 року, та який здійснює свою діяльність згідно зі свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2488 від 27 лютого 2007 року, виданого КДКА Донецької області.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Першин В. М. здійснював представництво інтересів свого довірителя у цивільній справі та брав безпосередню участь у судових засіданнях у суді першої інстанції.
Згідно з Актом виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 19 січня 2018 року, замовнику ОСОБА_2 адвокатом було надано наступні послуги: консультації з питань законодавства, пошук та аналіз судової практики, підготовка відзиву та участь в судових засіданнях, підготовка адвокатських запитів, підготовка клопотань про витребування доказів, підготовка заяви про виклик свідка; клопотання про зобов?язання внести на депозитний рахунок грошові кошти за безпідставний позов, а ОСОБА_2 сплачено адвокату 6 700,00 грн за надання послуг під час розгляду справи судом першої інстанції.
Встановлено, що у відзиві представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, поданому на апеляційну скаргу ОСОБА_1, заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, пов`язану із складанням відзиву на апеляційну скаргу та участь представника у судовому засіданні у Запорізькому апеляційному суді у розмірі 2 200,00 грн.
Відповідно до розрахунку суми витрат, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції, актом виконаних робіт від 24 січня 2019 року, квитанцією від 24 січня 2019 року, ОСОБА_2 сплатив 2 200,00 грн за надання правничої допомоги адвокатом Першиним В. М. (зокрема, складання відзиву на апеляційну скаргу - 1200,00 грн, участь у судовому засіданні протягом години - 1 000,00 грн).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, у відзиві представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, поданому на апеляційну скаргу ОСОБА_1, заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, пов`язану із складанням відзиву на апеляційну скаргу та участь представника у судовому засіданні у Запорізькому апеляційному суді у розмірі 2 200,00 грн.
Частково задовольняючи клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважав, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги є значно меншим, ніж зазначено у розрахунку адвоката, витрати є неспівмірними зі складністю справи, а тому відсутні підстави для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі.
Разом із тим, клопотання про зменшення розміру витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу адвоката позивачем ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не подавалося. Заперечень на клопотання про розподіл судових витрат у частині стягнення правничої допомоги матеріали справи також не містять.
Таким чином, відсутність клопотання про зменшення розміру витрат позивача, суд апеляційної інстанції, у порушення статті 137 ЦПК України, дійшов помилкового висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Щодо судових витрат, понесених під час касаційного перегляду справи
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
У касаційній скарзі, поданій представником ОСОБА_4, ОСОБА_2 заявляє клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, пов`язану зі складанням касаційної скарги, у розмірі 2 000,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 подав до суду: розрахунок суми судових витрат від 12 березня 2019 року, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції, квитанцію від 12 березня 2019 року та акт виконаних робіт від 12 березня 2019 року до договору про надання правничої допомоги від 24 січня 2019 року, відповідно до яких
ОСОБА_2 сплатив 2 800,00 грн за надання правничої допомоги адвокатом Першиним В. М. (зокрема, складання касаційної скарги - 1 800,00 грн, участь у судовому засіданні- 1 000,00 грн).
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня
2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня
2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36),
від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України",
від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Оскільки Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не приймалося рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), тому стягненню підлягає лише сума понесення витрат на правничу допомогу за складання адвокатом касаційної скарги у розмірі 1 800,00 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм процесуального права, судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_4, задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 рокув частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 200,00 грн (дві тисячі двісті гривень).
Клопотання ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_4, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану зі складанням касаційної скарги, у розмірі 1 800,00 грн (одна тисяча вісімсот гривень).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. М. Сімоненко
Судді А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик