Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 242/4807/17

провадження № 61-16171св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник",

третя особа - приватний нотаріус Селидівського міського нотаріального округу Козирєва Леся Вікторівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ліквідатора комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник" Карпенка Андрія Анатолійовича на окрему ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Космачевської Т. В., Новосядлої В. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до КП "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник", третя особа - приватний нотаріус Селидівського міського нотаріального округу Козирєва Л. В., про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є переможцем аукціону, проведеного згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Після проведення аукціону він сплатив повну вартість за придбаний об`єкт нерухомості - нежиле приміщення, загальною площею 67,9 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Між ОСОБА_1 та КП "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник" укладено у простій письмовій формі договір-купівлі продажу та акт про передання права власності на придбане нерухоме майно від 25 липня 2017 року.

Позивач звернувся до нотаріуса для отримання свідоцтва про придбане нерухоме майно, але постановою приватного нотаріусу Селидівського міського нотаріального округу від 12 жовтня 2017 року відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки нотаріус не може посвідчувати договір купівлі-продажу, укладений сторонами з перервою у часі та підписаний ними до нотаріального посвідчення.

ОСОБА_1 просив:

визнати договір про придбання майна банкрута на аукціоні між ним та ліквідатором та акт про передання права власності на куплене нерухоме майно дійсним;

визнати за ним право власності на нежиле приміщення (Літ. А), загальною площею 67,9 кв. м, а саме: 1. підсобна площа - 22,5 кв. м, 2. основна площа - 45,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 08 грудня 2017 року у складі судді: Пирогової Л. В., у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що умовою застосування частини другої статті 220 ЦК України є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Звертаючись із позовом позивач не зазначав, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, а лише повідомив позивачу, що у зв`язку із відсутністю в Державному реєстрі речових прав державної реєстрації спірного майна КП "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник" залишається власником спірного майна, що не може свідчити про наявність спору між позивачем та відповідачем. Позивач у позові посилався на те, що дії нотаріуса з приводу відмови у видачі свідоцтва порушують його права як власника, що свідчить про те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту та позивач не позбавлений права оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Космачевської Т.В., Новосядлої В. М., апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні підстави для застосування частини другої статті 220 ЦК України. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту та він не позбавлений права оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Крім того апеляційний суд Донецької області направив на адресу прокурора Донецької області окрему ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року для організації досудового розслідування та перевірки наявності у діях ліквідатора Карпенко А. А. складу посадового злочину.

Окрема ухвала мотивована тим, що при апеляційному розгляді цивільної справи було встановлено, що власником нежилого приміщення, загальною площею 67,9 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить Територійальній громаді м. Селидового в особі Селидівської міської ради на праві повного господарського відання комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник", тобто у КП "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник" вказане нерухоме майно перебуває на праві повного господарського відання, тобто у володінні.

При банкрутстві КП "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник", ліквідатор підприємства зловживаючи своїми посадовими обов`язками продав фізичній особі нерухоме майно, що на праві власності належить територіальній громаді м. Селидового в особі Селидівської міської ради. Апеляційний суд зробив висновок, що у діях ліквідатора Карпенко А. А. може бути склад посадового злочину, що можливо перевірити в ході досудового слідства, а тому необхідно повідомити прокурора Донецької області для організації досудового розслідування.

Аргументи учасників справи

У лютому 2018 року ліквідатор КП "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник" Карпенко А. А. звернувся з касаційною скаргою на окрему ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу. При цьому посилалася на те, що апеляційний суд порушив норми процесуального та неправильно застосував норми матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно абзацу 3 пункту 1-1. Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Оскільки постановою господарського суду Донецької області від 27 січня 2010 року у справі № 42/130б КП "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, то судом не можуть застосуватися приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції Закону України 22 грудня 2012 року № 4212-VI, який набрав чинності 18 січня 2013 року, а повинні бути застосовані приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції Закону України № 768-XIV від 30 червня 1999 року (за змінами та доповненнями).

У жовтні 2018 року ліквідатор КП "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник" Карпенко А. А. надав письмові пояснення.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

При постановленні окремої ухвали апеляційний суд зробив висновок, що при банкрутстві КП "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник", ліквідатор підприємства зловживаючи своїми посадовими обов`язками продав фізичній особі нерухоме майно, що на праві власності належить територіальній громаді м. Селидового в особі Селидівської міської ради, що може свідчити про наявність у діях ліквідатора Карпенко А. А. складу посадового злочину.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Згідно частини першої статі 385 ЦПК України (1618-15) суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України).

Тлумачення частини першої статті 262 ЦПК України свідчить, що суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.

У частині п`ятій статті 262 ЦПК України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено: "окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі № 911/961/17 вказано, що: "в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим".

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 травня 2018 року у справі № 922/3997/15, від 04 травня 2018 року у справі № 922/1733/17.

Аналіз окремої ухвали апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року свідчить, що при її постановленні апеляційний суд не зазначив норми якого закону чи нормативно-правового акту порушив ліквідатор КП "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник" Карпенко А. А. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про постановлення окремої ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати.

Керуючись статтями 262, 400, 406, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора м. Гірник" Карпенка Андрія Анатолійовича задовльнити.

Окрему ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук