Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 761/39559/15-ц
провадження № 61-4367св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерного товариства "Укргазпромбанк",
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Укргазпромполіс-життя", ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у складі судді Макаренко І. О. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року у складі суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Соколової В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" (далі - ПАТ "Укргазпромбанк") звернулося до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укргазпромполіс-життя" (далі - ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя"), ОСОБА_1, в якому позивач просив визнати недійсним договір № 02/15 від 19 січня 2015 року про передачу (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1, укладений між ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя" та ОСОБА_1.
Вимоги обґрунтованотим, що 19 січня 2015 року між ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя" (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір № 02/15 передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1, який відкрито на підставі договору банківського вкладу С-UAH-106 "Короткостроковий"-18 від 12 грудня 2014 року та Генеральної угоди від 19 травня 2009 року № С-UAH-106. Позивач зазначав, що вказаний договір слід визнати недійсним, оскільки при його укладенні сторонами порушено норми статті 514 ЦК України щодо дійсності зобов`язання. Крім того, ОСОБА_1 при укладенні вказаного договору отримав права первісного кредитора разом із тими запереченнями, які ПАТ "Укргазпромбанк" мав до первісних кредиторів, зокрема, постановою Правління Національного банку України № 42/БТ від 22січня 2015 року встановлено обмеження щодо здійснення операцій ПАТ "Укргазпромбанк" інсайдерами, а також отримання погашення заборгованості в іншій формі, відмінній від грошової. Разом з тим, позивач вважає, що заміна кредитора у вказаному зобов`язанні є неприпустимою, оскільки таке зобов`язання тісно пов`язане з особою кредитора.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок укладання договору відступлення права вимоги відбулася лише заміна кредитора у зобов`язанні на відповідача, а саме зобов`язання продовжувало існувати.Отже, оскільки у первісного кредитора було право вимагати повернення депозитних коштів після настання строку, обумовленого в депозитному договорі, то саме це право і було передано новому кредитору. Договір передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № 02/15 від 19 січня 2015 року укладено до прийняття Правлінням Національного банку України постанови №42/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", а відтак обмеження, встановлені цією постановою не розповсюджують свою дію на спірний договір. Депозитне зобов`язання - це грошове зобов`язання, а не особисте зобов`язання з вчинення певних дій, а тому при поверненні вкладу особа кредитора значення не має. Крім того, слід зазначити, що при укладенні договору передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № 02/15 від 19січня 2015 року відбулася не заміна сторони договору, для чого у відповідності до положень статті 520 ЦК України (435-15)
потрібна згода іншої сторони договору, а заміна управленої особи, на користь якої мало б бути здійснено повернення депозиту.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що положення статей 1058, 1066, 1068, 1071 ЦК України та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах не містять жодних вказівок про те, що зобов`язання за цими договорами є нерозривно пов`язаними з особою кредитора (власника рахунку, вкладника), що, в свою чергу, свідчить про допустимість уступки права вимоги за згаданими договорами. Крім того, ні норми статей 1060, 1068 ЦК України, ні положення вищевказаної Інструкції не містять обмежень щодо права вкладника (клієнта) передати право вимоги за договором вкладу (депозитним) шляхом уступки права вимоги на користь іншої особи, оскільки уступка вимоги за даним видом договору відповідає його правовій природі, а саме: на рахунки даного виду кошти надходять для зберігання і використання банком виключно від їх власника і за закінченням терміну їх зберігання повертаються власнику (кредитору банка) за вказівкою власника коштів або шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок, або шляхом видачі готівкових коштів. Таким чином, відповідачі відповідно до положень статті 512 ЦК України мали право укласти договір про відступлення права вимоги. Посилання апелянта на висновок, який міститься впостанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року № 3-174гс16 у справі № 910/8058/15-г, не може бути прийнятим до уваги, оскільки предметом розгляду справи №910/8058/15-г є вимога про визнання зобов`язань припиненими та суд дійшов висновку щодо неможливості зміни власника рахунку, разом з тим предметом розгляду даної справи є недійсність договору.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних і кримінальних справ, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укргазпромбанк" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матерального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що депозитний договір укладений із первісним кредитором строком до 12 січня 2015 року, а тому ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя" 19 січня 2015 року відступило вже недійсну вимогу. За договором відступлення права вимоги неможлива передача права розпорядження коштами на вкладному рахунку клієнкта банку іншій особі, оскільки заміна кредитора не допускається у зобов?язаннях, нерозривно пов?язаних з особою кредитора; законодавством не встановлено порядку заміни власника поточних рахунків; тільки власник вкладного рахунку може надавати розпорядження щодо здійснення переказів з його поточного рахунку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-174гс16. Крім того, ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя" є спорідненою особою банку, яка своїми неправомірними діями шляхом укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги призвела до втрати банком права вимоги до боржника за кредитом ( ОСОБА_1 є боржником банку за кредитним договором та одночасно кредитором за відступленим йому правом вимоги за договором банківського вкладу). Суди допустили також порушення вимог процесуального закону: суд обмежив виступ позивача у судових дебатах; розглянув справу сукупно за 1 год 42 хв., яких недостатньо для повноцінного та всебічного розгляду справи; вступну та резолютивну частину ухвали суду апеляційної інстанції інстанції було виготовлено за 1 хв.
31 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Суди установили, що 19 січня 2015 року між ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя" (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір № 02/15 передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1, який відкрито на підставі договору банківського вкладу С-UAH-106 "Короткостроковий"-18 від 12 грудня 2014 року та Генеральної угоди від 19 травня 2009 року № С-UAH-106., відповідно до умов якого ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя" відступило, а ОСОБА_1 отримав право на вклад за договором банківського вкладу № С-UAH-106 "Короткостроковий"-18 від 12 грудня 2014 року в розмірі 4 300 000,00 грн.
ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя" 20 січня 2015 року письмово повідомив позивача ПАТ "Укргазпромбанк" про зміну кредитора у зобов`язанні, що виникло на підставі договору банківського вкладу № C-UAH-106 "Короткостроковий" -18 від 12 грудня 2014 року.
22 січня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову "Про віднесення ПАТ "Укргазпромбанк"до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банка" № 42/БТ згідно з якою ПАТ "Укргазпромбанк"віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів. Встановлено із дня прийняття цієї постанови та до кінця строку, який визначено у пункті 1 цієї постанови обмеження в його діяльності, в тому числі: недопущення проведення активних операцій з інсайдерами, акціонерами банку та пов`язаними особами; погашення заборгованості за будь-якими активними операціями ПАТ "Укргазпромбанк" приймати тільки в грошовій формі; повернення коштів інсайдерам та пов`язаним особам здійснювати за погодженням з Національним банком України.
На підставі постанови Правління Національного банку України № 217 від 07 квітня 2015 року "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 70 від 07 квітня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Укргазпромбанк", згідно з яким з 08 квітня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Укргазпромбанк" Ожга Є. В. тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 08 квітня 2015 року по 07 липня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 14 вересня 2015 року № 602 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 вересня 2015 року №168 "Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Укргазпромбанк" з 15 вересня 2015 року до 14 вересня 2017 року, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Укргазпромбанк" Ожга Є. В. строком на 2 роки.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підстави заміни кредитора в зобов`язанні визначені статтею 512 ЦК України, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 ЦК України).
За змістом частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Види банківських вкладів визначено статтею 1060 ЦК України, за змістом частин першої та третьої якої договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом установленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом зі спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.
Статтею 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" установлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
При цьому правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах, зокрема, суб`єктам господарювання, фізичним особам, регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03)
(далі - Інструкція № 492), відповідно до абзацу першого пункту 1.4 якої порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 492 умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
За змістом пункту 1.8 Інструкції № 492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, за договором рахунку умовного зберігання (ескроу) - рахунки умовного зберігання (ескроу), де вкладним (депозитним) рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством України не передбачено заборони на відступлення права вимоги вкладником за договором банківського вкладу (депозиту).
Отже, чинним законодавством не передбачено обмежень стосовно передачі юридичною особою (вкладником) своїх прав за договором банківського вкладу (депозиту) фізичній особі (відступлення права вимоги), у тому числі й щодо розпорядження грошовими коштами, розміщеними на належному їй вкладному (депозитному) рахунку за відповідним договором.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 914/3217/16(провадження № 12-176гс18).
З огляду на наведені правові норми та встановлені судами обставини з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 19 січня 2015 року вимога за договором банківського вкладу № С-UAH-106 "Короткостроковий"-18 від 12 грудня 2014 року в розмірі 4 300 000,00 грн перейшла до ОСОБА_1 у тому ж обсязі й на умовах, що існували на момент їх переходу.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що депозитний договір укладений із первісним кредитором строком до 12 січня 2015 року, а тому ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя" 19 січня 2015 року відступило вже недійсну вимогу, оскільки зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а закінчення строку виконання не належить до підстав припинення зобов?язання.
За таких обставин до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором банківського вкладу у тому обсязі, який станом на 19 січня 2015 року мав первісний кредитор ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя".
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г (провадження № 3-174гс16) викладено висновок про те, що, виходячи з приписів Інструкції № 492, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.
При цьому, вказаний висновок Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права було викладено з огляду на особливості правового регулювання суспільних відносин стосовно порядку відкриття та використання власниками належних їм поточних рахунків. Натомість, у справі, яка переглядається, правовідносини між сторонами склалися щодо вкладного (депозитного) рахунку, відкритого за договором банківського вкладу (депозиту) юридичній особі (вкладнику).
Оскільки категорії "поточний рахунок" і "вкладний (депозитний) рахунок" не є тотожними між собою, мають різну правову природу, що впливає на відмінність правового регулювання відповідних відносин, то правовідносини, які склалися у справі № 910/8058/15-г та у справі, що розглядається, не є подібними між собою, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Щодо посилань заявника на статтю 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", необхідно зазначити, що за змістом наведеної норми власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.
Заявник зазначає у касаційній скарзі про те, що ПАТ "СК "Укргазпромполіс-життя" є спорідненою особою банку, яка своїми неправомірними діями шляхом укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги призвела до втрати банком права вимоги до боржника за кредитом ( ОСОБА_1 є боржником банку за кредитним договором та одночасно кредитором за відступленим йому правом вимоги за договором банківського вкладу).
Разом з тим, відшкодування шкоди пов`язаною з банком особою не є предметом заявленого позову, а тому наведені доводи не становлять підставу недійсності оспорюваного правочину.
Порушення судами процесуального закону згідно частини третьої статті 411 ЦПК України становлять підставу скасування судового рішення у випадку, якщо ці порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, заявник у касаційній скарзі не вказує, які саме обставини у справі не встановлені внаслідок того, що апеляційний суд обмежив виступ позивача у судових дебатах; розглянув справу сукупно за 1 год 42 хв.; вступну та резолютивну частину виготовив за 1 хв.
Таким чином, доводи касаційної скарги є необгрунтованими та не впливають на законність судових рішень у справі.
Крім того, аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у праві № 761/39550/15-ц (провадження 61-31131св18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, судові рішення залишаються без змін на підставі статті 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
С. П. Штелик