провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2, на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року, ухвалене у складі суді Гураль Л. Л., та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 4 жовтня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Яремка В. В., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, а саме житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за час перебування у шлюбі подружжям набуто у власність за договором купівлі-продажу від 10 червня 2008 року вказаний житловий будинок за 14 471 грн, які були його особистими коштами. Як на доказ придбання спірного будинку за особисті кошти посилається на продаж ним 11 жовтня 2002 року за договором купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку за ціною 8 228,00 грн, що належав позивачу на підставі договору дарування, а також на отримання у квітні 2009 року одноразової допомоги при виході на пенсію від роботодавця - Публічного акціонерного товариства "Чернівціобленерго" у розмірі 15 955,20 грн.

Враховуючи наведене, просив визнати за ним право особистої приватної власності на цей житловий будинок.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 .

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив, з принципу рівності часток подружжя у спільній сумісній власності. Позивачем не доведено, що спірний будинок придбаний виключно за його власні кошти, оскільки продаж належного йому за договором дарування майна відбувся за шість років до придбання спірного будинку та за ціною, значно меншою ніж вартість спірного будинку, а виплата одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію здійснена позивачу майже через рік після придбання спірного будинку. Судом також визнано необґрунтованими заперечення законного представника - опікуна ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка зазначає, що спірний будинок придбаний за кошти ОСОБА_4, дочки ОСОБА_2, оскільки надані до матеріалів справи докази переказу коштів здійснені різними особами, не тільки ОСОБА_4, та на користь різних осіб. Крім того, не доведено, що ці кошти спрямовані саме на придбання спірного будинку.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 4 жовтня 2017 року рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року скасовано в частині розподілу судових витрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 1 077,08 грн вирішено компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначив, що спір щодо спільного майна подружжя існує між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Факт визнання останньої недієздатною та встановлення над нею опіки свідчить про те, що ОСОБА_3 є її законним представником та здійснює представництво і захист її інтересів. Відповідачем у справі є ОСОБА_2, яка звільнена від сплати судового збору як інвалід І групи. Враховуючи зазначене, судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору та вирішено компенсувати його позивачу за рахунок держави.

У вирішенні спору по суті позовних вимог апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності жодною зі сторін спору придбання спірного будинку за особисті кошти одного з подружжя. Апеляційний суд зазначає, що рішення суду першої інстанції щодо рівного поділу між подружжям спірного майна є законим та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2017 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про поділ майна повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

На думку заявника, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо належності спірного будинку сторонам у справі на праві спільної сумісної власності не відповідають фактичним обставинам, оскільки придбання майна хоча і здійснювалось у період перебування сторін у шлюбі, однак кошти, за які придбано таке майно, належали ОСОБА_4 - дочці відповідача, а будинок придбавався з метою проживання у ньому ОСОБА_4 та її родини після повернення із-за кордону.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана справа передана до Верховного Суду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25 листопада 1988 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2017 року у справі№ 24/1689/16-ц шлюб між сторонами розірвано.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Масловською І. Ю., на ім`я відповідача ОСОБА_2 придбано житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 8 лютого 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/1 частку вказаного житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами.

Згідно з рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2016 року у справі № 724/309/16-ц над ОСОБА_2 встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_3, оскільки рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано недієздатною.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 за час перебування її у шлюбі з позивачем придбано спірний будинок.

У статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини або чоловіка, зокрема, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Кожна зі сторін посилалась на те, що спірний будинок набутий за особисті кошти, однак жодна зі сторін у процесі розгляду справи не довела належними доказами ці обставини.

Посилання заявника на те, що кошти на придбання спірного майна надані ОСОБА_4 дочкою відповідача, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо належності будинку сторонам на праві спільної сумісної власності та не підтверджують належність будинку на праві особистої приватної власності відповідачу, оскільки вказаними вимогами закону визначено, що майно відноситься до приватної власності одного з подружжя, якщо таке майно придбано за особисті кошти чоловіка або дружини, а такого відповідач не довела.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що спірний будинок придбано з метою проживання у ньому ОСОБА_4, тому, на думку заявника, це вказує на укладення договору купівлі-продажу будинку не для реалізації інтересів подружжя, а на виконання усної домовленості між матір`ю та її дочкою, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповідачем не доведено такі обставини під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а касаційний суд не наділений повноваженнями встановлювати нові обставини у справі.

Також касаційний суд відхиляє заяву ОСОБА_5, додану до касаційної скарги, з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, касаційний суд погоджується з висновком по суті справи щодо належності спірного будинку позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності, та вважає, що рішення судів попередніх інстанцій щодо визнання права власності за позивачем на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині, залишеній без змін рішенням апеляційного суду, та рішення апеляційного суду відсутні.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року в частині, залишеній без змін апеляційною інстанцією, та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 4 жовтня 2017 року залишити без змін.